ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
16.02.2006 Справа N 14/135-05
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 06 квітня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: [...] -
головуючого, суддів: [...], розглянувши матеріали касаційної
скарги Дочірнього підприємства "XXX" ЗАТ Компанії "YYY" в особі
Вінницької філії на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 26.09.2005 року у справі господарського
суду Вінницької області за позовом Дочірнього підприємства "XXX"
ЗАТ Компанії "YYY" в особі Вінницької філії до ТОВ "ZZZ" про
стягнення 142359,74 грн., в засіданні взяли участь представники:
позивача - [...]; відповідача - не з'явився, встановив:
У березні 2005 року ДП "XXX" ЗАТ Компанії "YYY", в особі
Вінницької філії звернулось до господарського суду з позовом до
ТОВ "ZZZ" про стягнення 142359,74 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області 04.05.2005 року
позов задоволено частково в сумі 61127,02 грн. У задоволенні
позову в частині стягнення 310,68 грн. основного боргу, 44793,54
грн. відсотків за користування товарним кредитом, 9375,37 грн.
відсотків річних, 3394,68 грн. пені та 23368,45 грн. штрафу
відмовлено. Стягнуто на користь позивача 46426,22 грн. боргу,
2108,96 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 3372,74
грн. пені, 9219,10 грн. відсотків річних, 611,29 грн. витрат на
державне мито, 50,67 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
26.09.2005 року рішення місцевого господарського суду залишено без
змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ДП "XXX" ЗАТ
Компанії "YYY", в особі Вінницької філії подало касаційну скаргу,
в якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 26.09.2005 року скасувати, прийняти нове рішення, яким
позовні вимоги задовольнити в частині стягнення збитків у твердій
сумі - 50 % від вартості товару у розмірі 23368,45 грн.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.05.2004 року між ДП
"XXX" ЗАТ Компанії "YYY", в особі Вінницької філії та ТОВ "ZZZ"
укладено договір поставки на умовах товарного кредиту N 9899045.
Згідно умов договору, відповідач зобов'язався розрахуватись за
отримані у позивача товарно-матеріальні цінності у строк до
01.10.2004 року, а також сплатити відсотки за користування
товарним кредитом та пеню у разі прострочення розрахунків.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач поставив
відповідачу товар на суму 47176,90 грн. Проте відповідач частково
оплатив продукцію на суму 440,00 грн. чим порушив умови договору.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник ( 435-15 ) (435-15)
, який порушив
зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно приписів ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 224 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у
зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які
особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного
права (реальні збитки) та неодержані доходи, які управнена особа
одержала б у разі належного виконання зобов'язання другою
стороною.
Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не
доведено завдання йому реальних збитків неналежним виконанням
відповідачем зобов'язань за договором, судова колегія погоджується
з висновками попередніх судових інстанцій про відмову у стягненні
збитків у твердій сумі.
Судова колегія вважає, що без надання позивачем доказів про
завдання реальних збитків, відсутні підстави для їх стягнення в
твердій сумі, оскільки за інших обставин нівелюється сама сутність
такого поняття як збитки. В такому випадку мова може йти про
неустойку.
Судова колегія також погоджується з висновками попередніх
інстанцій щодо стягнення з відповідача 46426,22 грн. боргу,
2108,96 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 3372,74
грн. пені, 9219,10 грн. відсотків річних.
На підставі вищевикладеного, постанова Житомирського апеляційного
господарського суду від 26.09.2005 року є законною та
обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують
висновків суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України постановив:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
26.09.2005 року у справі N 14/135-05 залишити без змін.