ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.02.2006 Справа N 13/428
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Щотки С.О.
суддів: Подоляк О.А., Мележик Н.І. (доповідач)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Плитсервіс"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.10.2005 року
у справі N 13/428
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Плитсервіс"
до закритого акціонерного товариства "Фанери та плити"
про стягнення 95 104,94 грн.
за участю представників:
позивача - Даценко П.Є.,
відповідача - Крайнова Н.І., Ващенко А.М.,
В С Т А Н О В И В:
В травні 2005 р. товариство з обмеженою відповідальністю
"Плитсервіс" звернулось з позовом до господарського суду м. Києва
про стягнення з закритого акціонерного товариства "Фанери та
плити" 75 450,40 грн. основного боргу, 3 583,60 грн. річних та
16 070,94 грн. інфляційних витрат.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.07.2005 року у
справі N 13/428 (суддя Євдокимов О.В.) позов задоволено частково,
постановлено: припинити провадження в частині стягнення з
відповідача 55 160,39 грн. основного боргу, стягнути з ЗАТ "Фанери
та плити" на користь ТОВ "Плитсервіс" 2 850,27 грн. річних,
12 309,48 грн. інфляційних витрат та судові витрати. В задоволенні
інших позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що зобов'язання має виконуватися
належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(ст. 526 ЦК України). Боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.10.2005 р. у справі N 13/428 (судді: Брайко А.І., Бившева А.І.,
Розваляєва Т.С.) рішення господарського суду м. Києва від
28.07.2005 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові
відмовлено та стягнуто з ТОВ "Плитсервіс" на користь ЗАТ "Фанери
та плити" 476 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Постанова мотивована тим, що зобов'язання, строк якого не
визначений, регулюється нормами цивільного законодавства і повинно
бути виконано у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. На
день подання позовної заяви права позивача не порушені оскільки
сторонами не встановлено строків розрахунків, а вимога до боржника
на день подання позову кредитором не пред'явлена.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 25.10.2005 р., ТОВ "Плитсервіс" звернулося
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить постанову скасувати, рішення господарського суду м. Києва
від 28.07.2005 р. залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог
заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело
до прийняття незаконної постанови.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове
рішення" від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 року N 4, від 25.12.92 року N 13
( v0013700-92 ) (v0013700-92)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи
інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення
повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки
сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та
безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних
обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувана постанова апеляційного
господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з
матеріалів справи, позивач, згідно накладної N 1475 від
09.07.2003 р. поставив відповідачу 64,04 тони смоли
карбомідно-формальдегідну КФ-МТ-15 на загальну суму 75 450,40 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо строк
виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений
моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його
виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий
обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо
обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів
цивільного законодавства.
Так як відповідач зобов'язання по оплаті смоли належним чином
не виконував, позивач звернувся до останнього з претензією N 563
від 04.09.2003 р., в якій просив відповідача оплатити поставлену
за накладною N 1475 від 09.07.2003 р. продукцію
Після звернення позивача до суду, відповідач повністю сплатив
основну заборгованість, у зв'язку з чим в цій частині, місцевий
господарський суд на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
припинив провадження у справі.
Господарський суд першої інстанції задовольняючи позовні
вимоги в частині стягнення 12 309,48 грн. збитків від інфляції та
2850,27 грн. річних, послався на ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також 3% річних простроченої суми, якщо інший
розмір процентів не встановлений договором або законом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що строки оплати поставленого товару
встановлені не були, а тому відповідно до ст. 530 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
таке зобов'язання повинно бути виконане боржником в
семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором. Однак
позивач таку вимогу ЗАТ "Фанери та плити" не висував, у зв'язку з
чим слід вважати, що строк виконання зобов'язання не настав, що є
підставою для відмови в позові.
Проте з зазначеним висновком суду апеляційної інстанції
погодитись не можна, оскільки така вимога була заявлена ТОВ
"Плитсервіс" у позовній заяві.
Цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та
порядку пред'явлення кредитором вимоги до боржника, а тому позовна
заява ТОВ "Плитсервіс" може вважатись вимогою до ЗАТ "Фанери та
плити" щодо виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті
поставленої продукції за договором, у розумінні ст. 530 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те,
що господарським судом апеляційної інстанції неправильно
застосовані норми матеріального права, а тому, оскаржувана
постанова не може вважатися законною та обґрунтованою.
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що суд першої
інстанції в порядку ст.ст. 4-3, 4-7, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
врахував наведе, всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому
процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані
сторонами в обґрунтування свої вимог і заперечень докази та,
керуючись законом, дійшов вірного висновку про доведеність та
правомірність позовних вимог, перевіривши розрахунки, прийняв
рішення, яке відповідає положенням ст. 84 ГПК України та вимогам,
що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі змінами
та доповненнями.
За таких обставин постанова Київського апеляційного
господарського суду від 25.10.2005 року у справі N 13/428 підлягає
скасуванню, а незаконно скасоване рішення господарського суду
м. Києва від 28.07.2005 року у даній справі залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Плитсервіс" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.10.2005 року у справі N 13/428 скасувати, рішення
господарського суду м. Києва від 28.07.2005 року у справі N 13/428
залишити без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
Судді: Н.Мележик
О.Подоляк