ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2006 Справа N 32/199
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 27.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді - Кузьменка М.В.
суддів: Васищака І.М., Палій В.М.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрспецзалізшляхбуд" на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
25.07.2005 р.
у справі N 32/199 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче
об'єднання "Укрспецзалізшляхбуд"
до відповідачів
- Відкритого акціонерного товариства "Ливарник",
- Відкритого акціонерного товариства "Павлоградський
верстатозавод",
- Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче
об'єднання "Еней"
про визнання недійсними угоди про перевід боргу та додаткової
угоди
за участю представників:
ТОВ "Укрспецзалізшляхбуд" - Бабій О.А.;
ВАТ "Ливарник" - Князєва Є.Г.;
ВАТ "Павлоградський верстатзавод" - не з'явилися
ЗАТ "НВО "Еней" -не з'явилися;
ГПУ - прокурор відділу Громадський С.О.
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання
"Укрспецзалізшляхбуд" звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом та просило суд визнати
недійсними договір переводу боргу від 30.09.97 р., укладений між
ВАТ "Ливарник" та ЗАТ "Науково-виробниче об'єднання "Еней", та
додаткову угоду до нього від 02.10.97 р.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач стверджує, що спірні
угоди укладені:
- без згоди вищого органу ВАТ "Ливарник", між тим, у
відповідності з п. 8.2.4 статуту товариства, до компетенції вищого
органу товариства належить затвердження угод, укладених на суму,
що перевищує 30% статутного фонду товариства;
- всупереч інтересам держави та суспільства.
Подання такого позову, ТОВ "Виробниче об'єднання
"Укрспецзалізшляхбуд" мотивує порушенням своїх прав як акціонера
ВАТ "Ливарник", у зв'язку з неможливістю отримувати дивіденди у
повному обсязі та як кредитора товариства, у зв'язку з
неможливістю отримати погашення заборгованості (т.1 а.с.2-5).
Перший відповідач у справі - ВАТ "Ливарник" у відзиві на
позов заявлені вимоги визнав та просить спірні угоди визнати
недійсними (т.1 а.с.68).
Другий відповідач у справі - ВАТ "Павлоградський станкозавод"
у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє. При цьому, у відзиві
на позов, відповідач вказує на те, що:
- особа, яка звернулась до суду з даним позовом, не є
належним позивачем, враховуючи відсутність порушення його
суб'єктивних прав або охоронюваних законом інтересів;
- спірні угоди відповідають вимогам чинного на момент їх
укладення законодавства;
- дійсність договору про перевід боргу від 30.09.97 р. вже
була предметом розгляду у справах N 8/349, N 7/125 господарського
суду Дніпропетровської області судовими актами у яких даний
договір визнаний таким, що відповідає вимогам законодавства
(т.1 а.с.73-75).
Третій відповідач у справі - ЗАТ "Науково-виробниче
об'єднання "Еней" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє та
просить у позові відмовити. В обґрунтування вимог відзиву,
відповідач вказує на те, що:
- спірні угоди не мали затверджуватись РВ ФДМУ по
Дніпропетровській області, оскільки як вищий орган товариства ця
особа діє, зокрема, до набуття в процесі приватизації прав
власності на акції товариства іншими акціонерами;
- на момент укладення спірних угод власником акцій були
акціонери, у т.ч. позивач;
- затвердженню відповідно до статутних документів
ВАТ "Ливарник" підлягають вже укладені договори і загальні збори
взагалі не приймали будь-яких рішень щодо затвердження або не
затвердження спірних угод;
- не затвердження угод вищим органом господарського
товариства не є підставою для визнання таких угод недійсними;
- голова правління ВАТ "Ливарник" не обмежений у
повноваженнях щодо укладення договорів;
- дійсність договору переводу боргу від 30.09.97 р. була
предметом розгляду у справі N 7/125;
- особа, яка звернулась з даним позовом до суду, є неналежним
позивачем у справі (т.1 а.с.81-86, 90-92).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
24.05.2005 р. у позові відмовлено.
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції
виходив з того, що:
- позивачем не доведено відсутність боргу
ЗАТ "Науково-виробниче підприємство "Еней" перед ВАТ
"Павлоградський верстатозавод";
- дійсність спірного договору переводу боргу від 30.09.97 р.
вже була предметом розгляду у інших справах, рішенням у яких
встановлені факти передачі заборгованості та розрахунків за неї
шляхом видачі векселя;
- голова правління ТОВ "Ливарник" відповідно до норм
установчих документів має право без попереднього погодження із
вищим органом товариства укладати будь-які угоди;
- факт не затвердження спірних угод вищим органом товариства,
за умовами підписання його без перевищення наданих повноважень, не
є підставою вважати їх недійсними.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 25.07.2005 р. рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 24.05.2005 р. залишено без змін
(т.1 а.с.122-123).
Підтримуючи рішення суду першої інстанції щодо відмови у
позові, суд апеляційної інстанції також зазначив про пропущення
позивачем строку позовної давності.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрспецзалізшляхбуд" звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить
їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням норм
матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних
судових актів.
До розгляду поданої касаційної скарги по суті, заступник
Генерального прокурора України подав заяву щодо вступу у справу.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
30.09.97 р. між Науково-виробничим об'єднанням "Еней" та
ВАТ "Ливарник" укладено договір переводу боргу, у відповідності до
якого ВАТ "Ливарник" прийняло на себе зобов'язання щодо виконання
договору про спільну виробничо-фінансову діяльність від
11.07.95 р., який укладено між ВО "Станкозавод" та
Науково-виробничим об'єднанням "Еней", а саме погашенню
заборгованості у сумі 829997,58 грн. згідно акта звірки
розрахунків від 01.05.97 р.
Даний договір укладено у відповідності з письмовою згодою
кредитора, що підтвердив у відзиві на позов ВАТ "Павлоградський
верстатозавод".
Додатковою угодою розмір переведеного зобов'язання збільшений
на 15 231,99 грн.
Предметом спору у даній справі є дійсність зазначених угод.
При цьому, оспорюючи дійсність зазначених угод, позивач
посилається на укладення їх від імені ВАТ "Ливарник" особою з
перевищенням встановлених повноважень.
В силу ст. 62 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент
укладення спірних угод), повноваження на укладення угод можуть
ґрунтуватись, зокрема, на законі.
Відповідно до ст. 47 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, у акціонерному товаристві створюється
виконавчий орган, який здійснює керівництво його поточною
діяльністю, - правління або інший орган, передбачений статутом.
Роботою правління керує голова правління.
В силу п. 8.4.1, п. 8.4.5 статуту ВАТ "Ливарник", виконавчим
органом товариства є правління, роботою якого керує голова
правління.
Згідно ст. 48 Закону ( 1576-12 ) (1576-12)
, голова правління
акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від
імені товариства, що також передбачено і статутом позивача
(п. 8.4.5), у т.ч. укладати угоди від імені товариства.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, спірні
угоди підписано від імені ВАТ "Ливарник" відповідача головою
правління, тобто уповноваженою на те особою і вони безпосередньо
створюють, змінюють і припиняють цивільні права і обов'язки
відповідача в силу ст. 62 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Так, згідно ст. 29 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
юридична особа набуває
цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої
органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом
(положенням).
Статтею 41 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
встановлено, що до компетенції зборів учасників
товариства належить затвердження договорів (угод), укладених на
суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Вищим органом товариства, згідно п. 8.2.1 статуту, є загальні
збори акціонерів. Між тим, в період до проведення перших загальних
зборів товариства вищим органом товариства є засновник як єдиний
акціонер, яким, у відповідності з п. 8.2.2 статуту, є засновник в
особі Регіонального відділення Фонду державного майна України.
Відповідно до п. 8.2.4 статуту ВАТ "Ливарник", до компетенції
зборів акціонерів товариства належить затвердження угод, укладених
на суму, що перевищує 30% статутного фонду товариства. При цьому,
розмір статутного фонду товариства, визначений п. 5.1 статуту і
становить 2 790 150 грн.
Отже, до компетенції зборів акціонерів товариства не належить
укладення угод, сума яких перевищує визначену п. 8.2.4 статуту
величину, як помилково вважає позивач. Зазначеною нормою статуту
визначена компетенція вищого органу товариства щодо затвердження
таких угод, укладених головою правління від імені товариства.
Таким чином, не затвердження такої угоди або не погодження
угоди не є підставою для визнання її недійсною, а може бути лише
підставою для відповідальності виконавчого органу - голови
правління перед загальними зборами акціонерів товариства.
При цьому, судами також не встановлено і позивачем не
доведено наявність відповідного рішення вищого органу товариства
щодо несхвалення спірних угод. Заперечення щодо укладення таких
угод окремого акціонера не є підставою вважати такий договір
недійсним.
Оспорюючи зазначені угоди, позивач також посилається на
укладення їх з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.
Між тим, у відповідності з ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому
числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку
набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для
вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та
організацій, які звертаються до господарського суду за захистом
своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону
України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
є, зокрема, захист
гарантованих Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законами, прав
і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення
позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а
суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб,
права і охоронювані законом інтереси яких порушені або
оспорюються.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною
підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з
необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами
права.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір
по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася
з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного
законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити
чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено
провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на
позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення
про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених
судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення
у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право
належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших
осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з
позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного
законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує
наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і
відповідно приймає рішення про захист порушеного права або
відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та
необґрунтованість заявлених вимог.
Позивач не є особою, уповноваженою державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах, між тим, оспорює
вищевказані угоди з підстав їх суперечності інтересам держави та
суспільства. При цьому, суду не надано право залучати до участі у
справі в якості позивачів осіб, яким належить право вимоги.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав
заявлені вимоги необґрунтованими, а суд апеляційної інстанції
правильно залишив прийняті у справі рішення без змін.
Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування
прийнятих у справі судових актів не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 25.07.2005 р. у справі N 32/199 господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання
"Укрспецзалізшляхбуд"- без задоволення.
Головуючий суддя М.В.Кузьменко
Судді І.М.Васищак
В.М.Палій