ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2006 Справа N 3/322
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 27.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий
судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Волгабурмаш-Україна", м. Київ (далі -
ТОВ "Волгабурмаш-Україна")
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.10.2005
зі справи N 3/322
за позовом Фонду державного майна України, м. Київ (далі -
ФДМ України)
до ТОВ "Волгабурмаш-Україна"
за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють
самостійних вимог на предмет спору, - відкритого акціонерного
товариства "Дрогобицький долотний завод", м. Дрогобич Львівської
області (далі - ВАТ "Дрогобицький долотний завод")
та Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості,
м. Дрогобич (далі - Центр зайнятості)
про стягнення 207 716,04 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
ФДМ України - Шрамка А.В., Савчука Т.В.
ТОВ "Волгабурмаш-Україна" - Бекірова С.Н., Рудченко І.І.
ВАТ "Дрогобицький долотний завод" - не з'явились
Центру зайнятості - не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
ФДМ України звернувся до господарського суду міста Києва з
позовом про стягнення з відповідача на користь Центру зайнятості
207 716,04 грн. штрафу за невиконання зобов'язання за договором
купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Дрогобицький долотний завод" від
01.08.2002 N КПП-374 (далі - Договір N КПП-374).
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2005
(суддя Хілінська В.В.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення
суду з посиланням на приписи статті 614 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК України) мотивовано тим, що неможливість
виконання відповідачем зобов'язання за Договором N КПП-374 щодо
недопущення розірвання з ініціативи роботодавця трудових договорів
з працівниками, які перебували у трудових відносинах на момент
продажу пакету акцій, обумовлює відсутність вини відповідача у
порушенні цього зобов'язання, у той час коли
ТОВ "Волгабурмаш-Україна" було вжито всіх можливих заходів для
виконання зазначеної умови договору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
13.10.2005 (колегія суддів у складі: суддя Зеленін В.О. -
головуючий, судді Синиця О.Ф., Рєпіна Л.О.) рішення місцевого
господарського суду з даного спору скасовано, позов задоволено: з
відповідача на користь Центру зайнятості стягнуто 207716,04 грн.
штрафу. У прийнятті зазначеної постанови суд апеляційної інстанції
виходив з того, що факт невиконання умов Договору N КПП-374 є
підставою для застосування до відповідача заходів майнової
відповідальності в порядку пункту 20 цього Договору. Крім того,
оскільки саме проведена за згодою відповідача додаткова емісія
акцій ВАТ "Дрогобицький долотний завод" призвела до втрати
відповідачем можливості впливу на трудові правовідносини між
працівниками ВАТ "Дрогобицький долотний завод" та роботодавцем,
порушення названої умови Договору N КПП-374 відбулося саме з вини
ТОВ "Волгабурмаш-Україна".
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
ТОВ "Волгабурмаш-Україна" просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду з даного спору, а рішення суду першої
інстанції залишити в силі. На обґрунтування касаційних вимог
скаржник зазначає, що з урахуванням кількості акцій
ТОВ "Волгабурмаш-Україна" у статутному капіталі ВАТ "Дрогобицький
долотний завод" відповідач фактично не міг забезпечити збереження
робочих місць за працівниками цього підприємства та перешкодити їх
звільненню з ініціативи роботодавця. Водночас скаржник в межах
своєї компетенції звертався до уповноваженого органу
ВАТ "Дрогобицький долотний завод" з вимогою щодо недопустимості
розірвання трудових договорів з працівниками з ініціативи
роботодавця та неприпустимості скорочення штатного розпису на
підприємстві.
У відзиві на касаційну скаргу ФДМ України зазначає про
законність та обґрунтованість висновків місцевого та апеляційного
господарських судів та просить залишити оскаржуваний судовий акт
без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної
скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- за Договором N КПП-374 ФДМ України (продавець) було
передано у власність товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговий дім "Долото" (покупець) пакет акцій ВАТ "Дрогобицький
долотний завод", що складав 25% статутного капіталу останнього
плюс 1 акція;
- пунктом 11.2 названого договору передбачено обов'язок
покупця не допускати розірвання з ініціативи роботодавця трудових
договорів з працівниками, які перебували у трудових
правовідносинах на момент продажу зазначеного пакета акцій, за
винятком звільнення на підставі пункту 6 статті 40 Кодексу законів
про працю України ( 322-08 ) (322-08)
та вчинення працівником дій, за які
законодавством передбачена можливість звільнення на підставі
пунктів 3, 4, 7, 8 статті 40 та статті 41 цього Кодексу;
- відповідно до умов пункту 20 Договору N КПП-374 у випадку
невиконання зобов'язання, визначеного пунктом 11.2 цього Договору,
покупець сплачує штраф у розмірі 12-кратної суми середньої
заробітної плати кожного звільненого працівника на рахунок
державної служби зайнятості;
- згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від
03.03.2003 N ЦБ-1-2003 зазначений пакет акцій ВАТ "Дрогобицький
долотний завод" було передано відповідачеві з правонаступництвом
усіх прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговий дім "Долото" за Договором N КПП-374;
- в ході проведеної ФДМ України поточної перевірки виконання
умов Договору N КПП-374, оформленої актом від 14-16.12.2004, було
виявлено факт розірвання 37 трудових договорів з працівниками
ВАТ "Дрогобицький долотний завод" з ініціативи роботодавця на
порушення вимог пункту 11.2 цього Договору;
- відповідно до положень підпункту 11.3 пункту 11 статуту
ВАТ "Дрогобицький долотний завод" визначення та затвердження
організаційної структури цього товариства, загальної кількості
працюючих та штатного розпису товариства належить до компетенції
спостережної ради ВАТ "Дрогобицький долотний завод";
- фактично відповідач в межах своїх повноважень як учасника
ВАТ "Дрогобицький долотний завод" звертався до спостережної ради
та голови правління ВАТ "Дрогобицький долотний завод" з вимогами
щодо недопущення розірвання трудових договорів з працівниками
цього товариства з ініціативи власника, що свідчить про вжиття
скаржником усіх необхідних заходів для виконання спірного
договірного зобов'язання.
Причиною спору в даній справі стало питання про правомірність
накладення на відповідача штрафу в порядку пункту 20 Договору
N КПП-374 за невиконання зобов'язання щодо недопущення розірвання
трудових договорів з працівниками ВАТ "Дрогобицький долотний
завод" з ініціативи роботодавця.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи
рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив
з факту порушення відповідачем договірного зобов'язання та
наявності вини відповідача у невиконанні умов Договору N КПП-374,
що є підставою для реалізації господарських санкцій. Однак, на
думку Вищого господарського суду України, відповідна правова
оцінка обставин справи є невірною, виходячи з такого.
Згідно із статтею 610 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
порушенням
зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,
визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що у разі
порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені
договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Разом з тим, відповідно до приписів статті 614 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність
за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не
встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона
доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного
виконання зобов'язання.
Згідно ж із статтею 607 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною,
за яку жодна із сторін не відповідає.
Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для
висновку про те, що застосування договірної відповідальності за
невиконання зобов'язання можливе лише за наявності вини особи як
обов'язкового елементу складу правопорушення. Причому відсутність
об'єктивної можливості вчинити дії, спрямовані на виконання
зобов'язання, припиняє таке зобов'язання та виключає
протиправність поведінки боржника у невиконанні цього
зобов'язання.
За змістом глави III Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) (322-08)
укладення та розірвання трудового договору з
працівником здійснюється саме власником підприємства або
уповноваженим ним органом.
Як вбачається з установлених попередніми інстанціями
фактичних даних, відповідач як акціонер ВАТ "Дрогобицький долотний
завод" з огляду на положення статуту ВАТ "Дрогобицький долотний
завод" не наділений повноваженнями у сфері регулювання трудових
відносин та визначення кадрової політики на підприємстві, у тому
числі щодо скасування рішення про звільнення працівника та
поновлення його на роботі.
Отже, в даному разі слід погодитися з обґрунтованістю
висновку місцевого господарського суду про відсутність у
відповідача юридичної можливості виконати зобов'язання щодо
недопустимості розірвання трудових договорів з працівниками з
ініціативи роботодавця.
З урахуванням викладеного оскаржувана постанова апеляційного
господарського суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої
інстанції - залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11, 122 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Волгабурмаш-Україна" задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.10.2005 у справі N 3/322 скасувати.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2005 у
справі N 3/322 залишити в силі.
4. Здійснити поворот виконання постанови Київського
апеляційного господарського суду від 13.10.2005 зі справи N 3/322
за наявності відповідних заяви та довідки товариства з обмеженою
відповідальністю "Волгабурмаш-Україна". Видачу наказу про
повернення стягнутих грошових сум доручити господарському суду
міста Києва.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь