ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2006 Справа N 15/155-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка
судді І.М.Васищака
судді В.М.Палій
розглянувши касаційну скаргу Товариство з обмеженою
відповідальністю "Алекс"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 30.11.2005 р.
у справі N 15/155-05
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові
мережі"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс"
про стягнення 1336,14 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Кривошеєнко О.В. (довіреність від 10.01.06),
В С Т А Н О В И В:
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі"
звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс" і просило суд
стягнути з останнього вартість безпідставно придбаної теплової
енергії у сумі 1336,14 грн., яка утворилася за період з жовтня
2001 року по квітень 2004 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського
суду Харківської області від 02.04.2001 р. у іншій господарській
справі N 2693/4-15 договір оренди N 306 від 19.05.1997 р.
розірвано. Але відповідач продовжує займати орендоване приміщення
за адресою: м. Харків, Садовий проїзд, 9 (лист Управління
комунального майна та приватизації N 9693 від 10.07.2003 р.).
Система опалення вказаного приміщення є невід'ємною частиною
системи опалення будинку, розташованого за вказаною адресою.
Факт споживання відповідачем теплової енергії зафіксований в
актах б/н від 16.10.2002 р., N 004129 від 03.02.2004 р. та б/н від
10.04.2004 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від
18.10.2005 р. (суддя Лаврова Л.С.) у позові відмовлено з мотивів
недоведеності позивачем фактичної кількості відпущеної споживачу
(відповідачу) теплової енергії, а також ненадання доказів
узгодження з відповідачем кількості (обсягу) спожитої ним теплової
енергії.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
30.11.2005 р. (головуючий, суддя Карбань І.С., судді
Твердохліб А.Ф., Гончар Т.В.) рішення суду першої інстанції
скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову:
присуджено до стягнення з відповідача 1336,14 грн. заборгованості
за постачання теплової енергії та судові витрати.
Постанова мотивована тим, що рішення суду першої інстанції
ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для
справи та висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають
обставинами справи.
Переглядаючи дану справу в апеляційному порядку, суд
апеляційної інстанції встановив, що відповідач, після розірвання
договору оренди згідно рішення суду від 02.04.2001 р. у іншій
справі N 2693/4-15, фактично продовжує займати приміщення за
адресою: м. Харків, Садовий проїзд, 9 по теперішній час.
Система опалення приміщення, яке займає відповідач, є
невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що
підтверджується актами про включення та відключення опалення б/н
від 17.10.2001 р., б/н від 13.04.2002 р., б/н від 16.10.2002 р.,
б/н від 16.04.2003 р., N 117 від 03.02.2004 р., б/н від
10.04.2004 р., а також актом прийому передачі в орендне
користування не житлових приміщень від 19.05.1997 р., де
зазначено, що опалення приміщення - централізоване. Відповідачем
документально не доведено, що у приміщенні були відключені стояки,
що теплова енергія постачалася поза межами приміщення, яке займає
відповідач, по стояку вище по поверхах.
Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується
актами б/н від 16.10.2002 р. та N 004129 від 03.02.2004 р.,
б/н від 10.04.2004 р., N 77 від 19.02.2002 р., N 117 від
03.02.2004 р., які були складені позивачем при обстеженні
приміщення відповідача, в яких вказувалась площа, яка
використовується відповідачем і яка опалювалась позивачем -
40,8 кв. м.
Позивач рекомендованими листами з повідомленням направив на
адресу відповідача платіжні вимоги-доручення за NN 17100-3765 від
08.01.2003 р., від 07.02.2003 р., від 06.03.2003 р., від
08.04.2003 р., від 08.05.2003 р., за лютий 2004 р. - від
09.03.2004 р., за березень 2004 р. - від 06.04.2004 р., за квітень
2004 р. - від 11.05.2004 р.
Проте, в порушення ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(у редакції
чинній з 01.01.2004 р.), відповідач зобов'язання з оплати
використаної теплової енергії у семиденний строк від дня
пред'явлення вимоги позивача про оплату використаної теплової
енергії не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до
господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача
вартості спожитої теплової енергії у сумі 1336,14 грн. на підставі
ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить суд її скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм
матеріального та процесуального права, залишивши в силі рішення
суду першої інстанції.
У своїй касаційній скарзі та поясненнях до неї скаржник
посилається на неправильне застосування судом апеляційної
інстанції ст.ст. 530, 610, 257, 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та
ст.ст. 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу відповідача, в
якому просить оскаржувану постанову залишити без замін, а скаргу
без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач,
перебуваючи у приміщенні за адресою м. Харків, Садовий проїзд, 9,
безпідставно, без укладання з позивачем договору про постачання
теплової енергії, отримував у період з жовтня 2001 р. по квітень
2004 р. теплову енергію у сумі 1336,14 грн. Система опалення
приміщення відповідача є невід'ємною частиною системи опалення
будинку N 9 по Садовому проїзду у м. Харкові.
Відключення приміщення, яке займає відповідач, від
централізованої системи опалення на автономне, можливе лише при
наявності технічних умов та узгодженої проектної документації,
оскільки проведення таких робіт може призвести до зміни показників
вологості, температури як в прибудові, так і в суміжних з ним
житлових приміщеннях та вплинути на технологічну цілісність
конструкцій житлового будинку.
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції,
приміщення, в якому перебуває відповідач, не були відключені від
централізованої системи опалення будинку.
Факт отримання відповідачем теплової енергії у період з
жовтня 2001 р. по квітень 2004 р., встановлений судом апеляційної
інстанції, підтверджується матеріалами справи, дослідженими у
судовому засіданні, і не спростовується відповідачем у касаційній
скарзі.
У зв'язку з без договірним споживанням відповідачем теплової
енергії, позивач неодноразово направляв відповідачу платіжні
вимоги-доручення про оплату теплової енергії, які, в порушення
строків, передбачених ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідачем
не оплачені. Факт отримання відповідачем вказаних вимог
підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення
(а.с.86-91).
Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, який набрав чинності
01.01.2004 р., положення Цивільного кодексу України застосовується
до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати
після набрання ним чинності.
Враховуючи те, що обов'язок відповідача щодо оплати спожитої
теплової енергії продовжує існувати, то до спірних правовідносин
слід застосовувати положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
На спірні правовідносини, що склалися навколо без договірного
споживання відповідачем теплової енергії, поширюється дія ст. 1212
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якою передбачено, що особа, яка набула
майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без
достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно),
зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що
підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є
сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією
особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли
така підстава згодом відпала.
Оскільки як вбачається з матеріалів справи та встановлено
судом апеляційної інстанції, законних підстав для отримання
відповідачем у період з жовтня 2001 року по квітень 2004 р.
теплової енергії у відповідача не було, то відповідач в силу
приписів ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, є особою, яка набула
спірне майно без достатньої правової підстави, і зобов'язаний
повернути його позивачу.
В силу ч. 2 ст. 1213 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі
неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте
майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент
розгляду судом справи про повернення майна.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що кількість
теплової енергії, наданої відповідачу, була визначена згідно з
максимальним погодинним навантаженням по параметру теплоносія.
Розрахунок максимального погодинного навантаження на опалення
виконаний відповідно до додатку 25 БніП 2-04-91 та до Норм та
вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на
опалення житлових та громадських споруд, а також на
господарсько-побутові потреби в Україні - п. 8 таблиці 2.2.
КТМ 204 України 244-94 по укрупненим показникам, оскільки
відповідач не має приладів обліку. Вихідні дані для розрахунку
навантаження взяті з акта перевірки порушень "Правил користування
тепловою енергією" за N 77 від 19.02.2002 р., N 117 від
03.02.2004 р., N 004129 від 03.02.2004 р. та з таблиць КТМ 204
України 244-94 та обчислені, враховуючи показники температури
всередині приміщення, середньомісячної температури зовнішнього
повітря та виконаного розрахунку навантаження на потреби опалення.
Вказані акти підписані відповідачем.
Посилання скаржника на сплив строків позовної давності для
стягнення заборгованості за період з жовтня 2001 р. по
25.03.2002 р., колегія суддів вважає безпідставним, і погоджується
з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в силу ч. 3
ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, позовна давність застосовується
судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним
рішення. Проте, як вбачається з матеріалів справи і встановлено
судом апеляційної інстанції, відповідач не звертався до суду
першої інстанції з такою заявою.
Також погоджується колегія суддів і з висновком суду
апеляційної інстанції про те, що перебіг строку позовної давності
почався після спливу семиденного строку від дня пред'явлення
позивачем вимог про оплату використаної теплової енергії,
направлених відповідачеві 27.09.2003 р., 29.09.2003 р.,
29.03.2003 р., 25.03.2004 р., 14.05.2004 р.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній
інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи
фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції
на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих
доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана
належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або
скасування оскаржуваної постанови немає.
З урахуванням всіх фактичних обставин справи, встановлених
судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені у
касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки фактично
зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи,
що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги
ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Алекс" залишити без задоволення, а постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 30.11.2005 р. у справі
N 15/155-05 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій