ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
14.02.2006 Справа N 13/190
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 6 квітня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі: суддя [...] -
головуючий, судді [...], розглянув касаційну скаргу Асоціації
незалежних юристів та журналістів "XXX", м. Н-ськ (далі -
Асоціація), на рішення господарського суду Кіровоградської області
від 05.07.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 01.09.2005 зі справи N 13/190 за позовом
Асоціації до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в місті Н-ську, м. Н-ськ (далі - відділення
виконавчої дирекції Фонду), про стягнення суми 10000 грн. на
відшкодування моральної шкоди.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України встановив:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
05.07.2005 (суддя [...]), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2005
(колегія суддів у складі: [...] - головуючий, судді [...]), у
задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та
постанови попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем
не доведено протиправності поведінки відповідача, причинного
зв'язку між шкодою і діями відповідача та вину останнього у
заподіянні шкоди.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Асоціація просить оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій
скасувати і прийняти нове рішення по суті позовних вимог. Скаргу
мотивовано неправильним застосуванням названими судовими
інстанціями у розгляді справи норм матеріального і процесуального
права.
У відзиві на касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
заперечує проти доводів Асоціації, зазначаючи про їх
необґрунтованість, та просить оскаржувані судові рішення залишити
без змін, а скаргу - без задоволення.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове
засідання не з'явилися.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими
інстанціями норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав
для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- позовні вимоги зі справи обґрунтовано таким:
головний бухгалтер Асоціації [...] звернулася до відділення
виконавчої дирекції Фонду по довідку для банку, оскільки Асоціація
відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
не підлягає реєстрації у відповідному Фонді;
30.01.2004 начальником відділення виконавчої дирекції Фонду
винесено постанову N 4 про притягнення [...] до адміністративної
відповідальності за частиною першою статті 165-4 Кодексу про
адміністративні правопорушення України ( 80731-10 ) (80731-10)
у зв'язку з
порушенням вимог пункту 1 частини другої статті 45 названого
Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
, а саме - недодержання Асоціацією встановленого
строку реєстрації як платника внесків у Фонді соціального
страхування від нещасних випадків;
відповідна постанова оскаржена [...] у судовому порядку і
12.03.2004 скасована судом P-ського району м. Кіровограда;
15.05.2004 Асоціація звернулася до названого суду з позовною
заявою про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду
моральної шкоди, завданої приниженням ділової репутації;
рішенням того ж місцевого суду від 15.10.2004 відповідний позов
залишено без задоволення у зв'язку з його безпідставністю;
ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області рішення
місцевого суду від 15.10.2004 скасовано і провадження у справі
припинено за непідвідомчістю її загальному суду;
на думку позивача, накладення на його головного бухгалтера
адміністративного стягнення та поширення інформації про це
позначилось у тому, що до Асоціації припинили звертатися громадяни
по надання юридичної допомоги;
на підтвердження позовних вимог подано листа мешканця м. Н-ська
[...], який, довідавшись про накладення на головного бухгалтера
Асоціації адміністративного стягнення, висловив міркування про те,
що "Ассоциация состоит из бестолковых работников, не способных
разобраться в законодательстве, обязывающем эту организацию пройти
обязательную регистрацию в этом Фонде", і письмові пояснення
мешканки м. Н-ська [...];
суму моральної шкоди - 10000 грн. - Асоціацією визначено, виходячи
з глибини нанесеної діловій репутації образи;
- відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що головний
спеціаліст відділення виконавчої дирекції Фонду при виконанні
своїх обов'язків не умисно, а помилково погоджуючись з [...] у
вирішенні питання про реєстрацію, вбачав факт порушення чинного
законодавства, не усвідомлюючи того, що Асоціація як громадська
організація не підлягала реєстрації у Фонді соціального
страхування від нещасних випадків; у зв'язку з цим дії відділення
виконавчої дирекції Фонду не були спрямовані на приниження ділової
репутації Асоціації як юридичної особи, оскільки в ході
притягнення посадової особи Асоціації (саме як фізичної особи) до
відповідальності такі дії не несли в собі інформації щодо оцінки
професійних або організаційних можливостей як в цілому Асоціації,
так і її членів.
Відповідно до частини другої статті 23 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі,
гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1167 названого Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що моральна
шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними
рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її
завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною
другою цієї статті.
Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання
цивільно - правової відповідальності за заподіяння моральної
шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача,
наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням
відповідача, а також вини останнього в її заподіянні.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N 4 "Про
судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)
шкоди" ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
також визначено:
- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру
внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних
явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або
бездіяльністю інших осіб;
- під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти
втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням
її ділової репутації..., а також вчиненням дій, спрямованих на
зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3
( v0004700-95 ) (v0004700-95)
);
відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності
обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди,
протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку
між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в
її заподіюванні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим
підтверджується факт заподіяння позивачеві... втрат немайнового
характеру, за яких обставин чи якими діями... вони заподіяні, в
якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює
заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також
інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 4
( v0004700-95 ) (v0004700-95)
).
З урахуванням наведених положень чинного на час виникнення спірних
відносин законодавства України, практики його застосування
найвищою судовою інстанцією України та обставин, встановлених
попередніми судовими інстанціями, останні дійшли правильного
висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у
даній справі.
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив в оскаржуваній постанові,
що надання пояснень свідками при вирішенні спорів у господарському
суді Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
передбачено. Посилання скаржника у зв'язку з цим на приписи
Цивільного процесуального кодексу України не можуть бути взяті до
уваги з огляду на таке. Згідно із статтею 1 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1501-06 ) (1501-06)
від 18.07.63 (що був
чинний на час розгляду даної справи судом першої інстанції) цим
Кодексом визначався порядок провадження в цивільних справах;
законодавством про цивільне судочинство встановлювався порядок
розгляду справ по спорах, що виникають з цивільних, сімейних,
трудових та колгоспних правовідносин, справ, що виникають з
адміністративно-правових відносин, і справ окремого провадження.
Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
від 18.03.2004 (який набрав чинності з 01.09.2005, у день
прийняття оскаржуваної постанови апеляційної інстанції) також
визначається, що відповідно до цього Кодексу ( 1618-15 ) (1618-15)
здійснюється цивільне судочинство. Що ж до господарських справ, то
розгляд їх за правилами цивільного судочинства законом не
передбачався.
Не можна погодитись з посиланням суду апеляційної інстанції на те,
що "стягнення моральної шкоди" в даному випадку "можливо тільки
після спростування у встановленому порядку отриманої інформації,
що стосується конкретної особи". Подібна правова позиція дійсно
існувала в судовій практиці, в тому числі господарських судів, але
вона ґрунтувалася на приписах статті 7 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який втратив чинність до виникнення
спірних відносин сторін у даній справі. Однак зазначена помилка не
вплинула на правильність резолютивної частини оскаржуваної
постанови і тому не може вважатися підставою для скасування
останньої.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
постановив:
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.07.2005
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.09.2005 зі справи N 13/190 залишити без змін, а касаційну
скаргу Асоціації незалежних юристів та журналістів "XXX" - без
задоволення.