ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
09.02.2006 Справа N 7/262
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 6 квітня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого [...], суддів: [...], розглянувши касаційну скаргу
комунального підприємства "XXX" на постанову від 20.09.2005
Київського апеляційного господарського суду у справі N 7/262
господарського суду м. Києва за позовом прокурора міста Тернополя
в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради, від імені
якої діє комунальне підприємство "XXX" до відкритого акціонерного
товариства "YYY" про стягнення 30404,14 грн. боргу за послуги
водопостачання та водовідведення за участю представників сторін:
від позивача - [...], дов. від 11.01.2006; від відповідача -
[...], дов. від 01.08.2005, [...], дов. від 01.08.2005, встановив:
В березні 2005 року прокурор м. Тернополя в інтересах держави в
особі комунального підприємства "XXX" пред'явив в суді позов до
відкритого акціонерного товариства "YYY"
про стягнення заборгованості з водопостачання та водовідведення
в сумі 30404,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до
укладеного між сторонами договору від 27.05.2002 року N 152
позивач надав послуги з водопостачання та водовідведення
структурному підрозділу відповідача за адресою: м. Тернопіль, вул.
вул. Ч-ська, 88, де знаходиться адмінкорпус цеху лінійно-кабельних
споруд N X9. Згідно актів технічного обстеження позивачем було
виявлено самовільне приєднання окремого житлового будинку
відповідача, що значиться за тією ж адресою: м. Тернопіль, вул.
вул. Ч-ська, 88, до комунальних водопровідних мереж та безоблікове
споживання послуг з водопостачання і водовідведення в даному
будинку відповідача. Таке приєднання було здійснено без дозволу,
без участі технагляду з боку водоканалу, без будь-яких технічних
умов водоканалу, не оформлене у абонентному відділі водоканалу та
без обліку обсягів споживання послуг з водопостачання та
водовідведення. Таким чином, відповідачем було порушено норми
Правил користування системами комунального водопостачання та
водовідведення в містах і селищах України ( z0165-94 ) (z0165-94)
.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2005 (суддя [...])
в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20.09.2005 (судді: [...] - головуючий, [...]) рішення залишено без
змін.
Відмовляючи в позові та залишаючи рішення без змін, господарські
суди виходили з того, що позивачем не надано доказів, які
підтверджують факт самовільного приєднання окремого житлового
будинку відповідача, за адресою: м. Тернопіль, вул. Ч-ська, 88 до
комунальних водопровідних мереж та безоблікове споживання послуг.
В касаційній скарзі комунальне підприємство "XXX" просить
скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду і винести нове рішення, яким позов
задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального
і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 29.12.76 N 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(зі змінами
та доповненнями), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Пункт 6 цієї постанови ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
передбачає, що мотивувальна
частина рішення має містити встановлені судом обставини, які мають
значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх
доказів, з розрахунків яких суд виходив при задоволенні грошових
та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази,
суд має це обґрунтувати.
При цьому, мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на
закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі
яких визначено права і обов'язки сторін у спірних відносинах.
Проте, судові рішення цим вимогам закону в повній мірі не
відповідають.
Згідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції
виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Як встановлено судовими інстанціями та вбачається з матеріалів
справи, 27.05.2002 між сторонами по справі укладено договір N 152
про відпуск води з водопроводу і водовідведення стічної води у
комунальну каналізацію, згідно з яким комунальне підприємство
"XXX" взяло на себе зобов'язання забезпечити абонента - Центр
"QQQ" філії "SSS" ВАТ "YYY" послугами водопостачання, відведення і
очистки стічних вод в комунальну каналізацію. Сторонами
передбачено, що при укладенні договору абонент подає паспорт
водокористування, в якому зазначається специфіка виробництва,
наявність приладів обліку води, резервуарів добового запасу води,
а також генеральний план з мережами водопроводу і каналізації на
території підприємства, розрахунок потреби у воді окремо на
виробничі і господарські потреби.
Розділом II цього договору сторонами встановлено, що облік води,
витраченої абонентом, проводиться за показниками водомірів,
опломбованих органами Держстандарту. За збереження і санітарний
стан приміщення і водомірного вузла відповідальність несе абонент.
Пред'являючи позов, прокурор м. Тернополя в інтересах держави в
особі комунального підприємства "XXX" зазначав, що відповідач
самовільно приєднав окремий житловий будинок (що значиться за тією
ж адресою: м. Тернопіль, вул. Ч-ська, 88) до комунальних
водопровідних мереж та безобліково споживав послуги з
водопостачання та водовідведення в даному будинку відповідача до
21.08.2003 року, тобто до моменту встановлення загальнобудинкового
водоміра, на підтвердження чого надав акти технічного обстеження
водопровідних мереж.
Проте, господарськими судами як першої, так і апеляційної
інстанцій не були досліджені належним чином акти технічного
обстеження водопровідних мереж відповідача за адресою: м.
Тернопіль, вул. Ч-ська, 88 від 21.08.2003, 19.12.2003 та
29.12.2003, скріпленими підписами двох сторін, які містяться в
матеріалах справи (а. с. 31 - 33).
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд при збиранні доказів повинен
неухильно виконувати вимоги щодо їх належності і допустимості.
При новому розгляді справи суду, враховуючи наведену норму,
потрібно витребувати оригінали актів технічного обстеження,
оскільки з останніх неможливо встановити факт порушення.
З метою удосконалення водокористування і водовідведення
комунальними та відомчими водопроводами і каналізаціями
взаємовідносин між підприємствами, які експлуатують
водопровідно-каналізаційні системи, та їх абонентами на території
України наказом Державного комітету України по
житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року N 65
затверджено і введено в дію з 1 жовтня 1994 року Правила
користування системами комунального водопостачання та
водовідведення в містах і селищах України ( z0165-94 ) (z0165-94)
(надалі -
Правила).
Згідно п. 1.3 цих Правил ( z0165-94 ) (z0165-94)
абонентами, що користуються
послугами Водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші
підприємства, організації, установи (надалі - підприємства), а
також окремі громадяни, що мають жилі будинки або їх частину на
праві приватної власності (надалі - громадяни), на які відкрито
особовий рахунок і які перебувають з Водоканалом у договірних
відносинах.
Так, відповідно до п. 12.2 для оформлення договору або особового
рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до
Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води
для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж
з прив'язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також
громадян у Водоканалі як абонентів водокористування ними
вважається самовільним. Водоканал має право застосувати до них
заходи впливу, передбачені цими Правилами ( z0165-94 ) (z0165-94)
.
Пунктом 9.8 Правил ( z0165-94 ) (z0165-94)
користування системами
комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах
України передбачено, що у разі самовільного приєднання до
комунального водопроводу та вводів абонентів або за безоблікове
водокористування, коли водокористувач не оформлений як абонент чи
не одержав дозволу Водоканалу, витрата води визначається згідно з
п. 9.6 цих Правил ( z0165-94 ) (z0165-94)
за весь період користування
водопроводом. Якщо дату початку самовільного приєднання до
водопроводу або безоблікового користування визначити неможливо, то
вважається, що період самовільного користування водою складає один
місяць.
Згідно п. 9.6 ( z0165-94 ) (z0165-94)
Водоканал виконує розрахунок витрат
води у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при
швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дією її повним перерізом
протягом 24 годин за добу. Розрахунок проводиться за фактичний час
витоку води по день її ліквідації. Якщо час, протягом якого
відбувався витік, встановити не вдається, то розрахунок
здійснюється за останній поточний місяць.
Відповідно з ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відмовляючи в позові у зв'язку з його необґрунтованістю та
недоведеністю, судові інстанції в порушення цієї норми не
перевірили, яким чином відповідач сплачував за надані КП "XXX"
послуги з водопостачання та водовідведення з моменту введення в
експлуатацію жилого будинку з 19.06.87 року до моменту
встановлення загальнобудинкового водоміра, тобто до 21.08.2003
року.
Судовими інстанціями не дано належної правової оцінки
пояснювальним запискам, долученим позивачем до матеріалів справи
(а.с. 11, 12), згідно з якими мешканці жилого будинку,
розташованого за адресою: м. Тернопіль, вул. Ч-ська, 88,
підтверджують факт користування послугами водопостачання з
міського комунального водопроводу і послугами водовідведення у
міську каналізацію, оплачуючи дані послуги відповідачу та довідці
керівника структурного підрозділу ВАТ "YYY" - "QQQ" (а. с. 13),
який підтвердив, що до 1998 року приймав оплату послуг з
водопостачання від мешканців по вул. вул. Ч-ська, 88.
При цьому суди не звернули увагу на надану позивачем Схему
водопроводу і каналізації ЦЛКС-X9 по вул. вул. Ч-ській, 88, (а. с.
28), на якій зазначено лише адміністративне приміщення відповідача
та склад, а житловий будинок не значиться.
Враховуючи, що при прийнятті рішення судом неповно з'ясовані
вищенаведені обставини справи, а саме: порушення з боку
відповідача вимог п. 9.8 Правил ( z0165-94 ) (z0165-94)
, та неприйняття до
уваги складених актів технічного обстеження, які мають суттєве
значення для правильного вирішення спору, постановлені судові
рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий
розгляд.
При новому розгляді, суду необхідно врахувати вищенаведене,
перевірити як доводи позивача, так і заперечення відповідача, дати
їм належну юридичну оцінку та постановити законне рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України постановив:
Касаційну скаргу комунального підприємства "XXX" задовольнити
частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.09.2005 та рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2005
у справі N 7/262 скасувати, справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.