ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
09.02.2006 Справа N 6/495
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий - [...], судді: [...], розглянула касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "XXX" на рішення господарського
суду міста Києва від 05.09.2005 року та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 03.11.2005 року у справі N
6/495 господарського суду міста Києва за позовом Відкритого
акціонерного товариства "XXX" до Державного підприємства "YYY"
про визнання недійсним договору,
В засіданні взяли участь
представники: позивача: [...] - (дов. N 343 від 28.12.2005 року);
[...] - (дов. N 1 від 03.01.2006 року); відповідача: [...] - (дов.
N 01/10-6Д від 21.11.2005 року); [...] - (дов. б/н від 13.01.2006
року).
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою позивача та відповідача відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч.
1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні 09.02.2006 року було оголошено
вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського
суду України.
Як свідчать матеріали справи, Відкрите акціонерне товариство "XXX"
звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до
Державного підприємства "YYY" про визнання недійсним договору N
427/01 від 14.10.98 року, укладеного між ними.
Позовні вимоги, з огляду на матеріали справи, мотивовані тим, що
вищезазначений договір не відповідає вимогам закону, а саме: не
визначено обсяг купівлі-продажу електроенергії, відсутній графік,
визначений п. 4.2 договору, а умова договору про оплату купованої
на Оптовому ринку електричної енергії з розподільчого рахунку
позивача суперечить порядку розрахунків, встановленому ст. 151
Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Рішенням від 05.09.2005 року господарського суду міста Києва
(суддя [...]) в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено
повністю.
Постановою від 03.11.2005 року Київського апеляційного
господарського суду (колегія у складі: головуючого - [...],
суддів: [...]) апеляційна скарга Відкритого акціонерного
товариства "XXX" залишена без задоволення, а рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції та
постановою апеляційного господарського суду, Відкрите акціонерне
товариство "XXX" звернулось до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення
господарського суду міста Києва та постанову Київського
апеляційного господарського суду, а справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення та
постанова прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального
та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу, Державне підприємство "YYY"
повністю заперечує підстави скасування рішень як суду першої
інстанції, так і апеляційного господарського суду та просить
залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї,
заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.98 року між ДП "ZZZ" (яке
в подальшому було перетворене у ДП "YYY") - відповідачем та ДА
"XXX" - позивачем був укладений договір N 427/01, відповідно до
умов якого відповідач зобов'язується продавати, а позивач
зобов'язувався купувати електроенергію та здійснювати її оплату
відповідно до чинного законодавства, а також взаємної
відповідальності, яка обумовлена договором (п. 1.1 договору).
Заявник касаційної скарги вважає, що господарськими судами
попередніх судових інстанцій не досліджено те, що в спірному
договорі не було визначено обсяги купівлі продажу електроенергії,
що є істотною умовою договору.
До того ж, заявник касаційної скарги зазначає, що заявки на обсяг
закупівлі електроенергії, які передбачені п. 3.1 договору взагалі
відсутні, графік затверджений Радою Енергоринку відповідно до
Інструкції не складено та не затверджено сторонами та Радою ОРЕ,
отже, договір N 427 від 14.10.98 р. не відповідає ст. 153, 154 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 151 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, а тому є недійсним в силу положень ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
як такий що не відповідає вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується
з наведеними вище твердженнями Відкритого акціонерного товариства
"XXX", оскільки, про що вірно зазначено в постанові апеляційної
інстанції, відповідність чи невідповідність угоди вимогам
законодавства має оцінюватись господарським судом стосовно
законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди (п. 10
Роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання
практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"
( v_111800-99 ) (v_111800-99)
.
Посилання позивача на ст. 151 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
цілком вірно місцевим
господарським судом та апеляційною інстанцією до уваги не бралися,
оскільки на момент укладення договору, що визнається касаційною
інстанцією, норма зазначеного Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
не діяла.
Обсяги фактично проданої та купленої електроенергії в точках
поставки позивача визначаються на підставі показань розрахункових
лічильників, що встановлені в точках обліку згідно з Інструкцією
про порядок комерційного обліку електричної енергії
( va349227-98 ) (va349227-98)
(п. 3.6 договору).
Тому посилання заявника касаційної скарги на недосягнення згоди
щодо порядку визначення обсягу електроенергії є, з чим
погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України,
безпідставним.
З п. 2.4 Договору вбачається, що ціна на електроенергію, яку
відповідач продає позивачу, визначається відповідно до Правил
оптового ринку електричної енергії України ( va047227-97 ) (va047227-97)
, що
затверджені постановою НКРЕ від 12.11.97 р. N 1047 "Про
затвердження Правил Оптового ринку електричної енергії України".
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди, на думку
касаційної інстанції, цілком вірно прийшли до висновку, що спірним
договором визначено ціну, за якою проводяться розрахунки за
електроенергію.
Щодо Графіку платежів, затвердженого Радою Енергоринку, Вищий
господарський суд України погоджується з висновком суду першої та
апеляційної інстанцій, що, з огляду на положення договору, він не
є умовою даного договору, так як його затвердження, про що вірно
зазначено в судових рішеннях місцевого та апеляційного
господарських судів, здійснюється не сторонами по договору, у
зв'язку з чим, посилання Відкритого акціонерного товариства "XXX"
на його відсутність, на думку касаційної інстанції, не свідчить
про відсутність між сторонами згоди щодо розрахунків.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає за необхідне звернути увагу на те, що сторони уклали
спірний договір купівлі-продажу електроенергії N 427/01 ще
14.10.98 р. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін,
договір виконувався сторонами на протязі шести років, до укладення
нового договору від 01.03.2004 р. Цей факт, з чим погоджується
касаційна інстанція, свідчить про те, що сторонами виконувались
умови договору (які на думку позивача були істотними та не були
врегульовані) та у новому договорі врегульовані необхідні умови і
достатні для подальшого виконання взятих на себе зобов'язань.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що господарським судом міста Києва та Київським
апеляційним господарським судом було повно та всебічно з'ясовано
обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову
оцінку та винесено рішення та постанову з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, що дає підстави для
залишення їх без змін.
Крім того, наведені в касаційній скарзі доводи заявника зводяться
до аналізу правильності застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального права, а тому не можуть бути
підставою для передачі справи на новий розгляд.
За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів,
постановила:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX" залишити
без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.11.2005 у справі N 6/495 та рішення господарського суду міста
Києва від 05.09.2005 у справі N 6/495 залишити без змін.