ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
09.02.2006 Справа N 36/451
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 6 квітня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого [...], суддів: [...], розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "XXX", м. Київ, на постанову
від 07.12.2005 р. Київського апеляційного господарського суду у
справі N 36/451 господарського суду м. Києва за позовом Малого
приватного підприємства "YYY" до Відкритого акціонерного
товариства "XXX", м. Київ,
про визнання недійсним п. 5.16 Статуту,
за участю представників сторін: позивача - [...], за дов. від
08.02.2006 р.; відповідача - [...], за дов. від 06.09.2005, [...],
за довіреністю від 29.11.2005, встановив:
Рішенням господарського суду міста Києва (суддя [...]) від
14.10.2005 року по справі N 36/451 в задоволенні позовної заяви
Малого приватного підприємства "YYY", про визнання недійсним п.
5.16 Статуту Відкритого акціонерного товариства "XXX", м. Київ,
відмовлено повністю.
МПП "YYY" звернулося до Київського апеляційного господарського
суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення
господарського суду м. Києва від 04.10.2005 р. по справі N 36/451
повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні
вимоги.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
07.12.2005 р. по справі N 36/451 (судді [...]) апеляційну скаргу
МПП "YYY" задоволено повністю, рішення господарського суду м.
Києва від 04.10.2005 р. по справі N 36/451 скасовано та прийнято
нове рішення, яким позов задоволено повністю: визнано недійсним п.
5.16 Статуту, прийнятого загальними зборами акціонерів 31.07.97 р.
(протокол N 1) і зареєстрованого P-ською районною державною
адміністрацією 18.06.97 р. N 1645, з моменту закінчення
6-місячного строку з дня набрання чинності Законом України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
від 23.12.97 р.
( 769/97-ВР ) (769/97-ВР)
, а саме з 23.06.98 р. та зобов'язано Відкрите
акціонерне товариство "XXX" повідомити теперішніх і колишніх
акціонерів товариства про визнання недійсним п. 5.16 Статуту
товариства.
Не погоджуючись з постановою, ВАТ "XXX" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову, а рішення залишити без змін, мотивуючи скаргу
порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступних обставин:
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, мале приватне
підприємство "YYY" є власником простих іменних акцій Відкритого
акціонерного товариства "XXX".
За своєю організаційно-правовою формою відповідач є відкритим
акціонерним товариством та згідно ст. 4 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. 154 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
діє на підставі Статуту товариства, прийнятого
загальними зборами акціонерів відповідача 31.05.97 р. (протокол N
1) і зареєстрованого P-ською районною державною адміністрацією
18.06.97 р. N 1645.
Пункт 5.16 Статуту Відкритого акціонерного товариства "XXX"
встановлює, що: "власник акцій, який вирішив продати свої акції,
або частину їх, зобов'язаний, у першу чергу, запропонувати їх
безпосередньо самому Товариству; якщо протягом одного місяця після
письмового повідомлення про продаж Товариство не висловить свого
рішення про придбання таких акцій, власник акцій, що продаються,
набуває права вільно реалізувати їх на свій розсуд з внесенням
змін до реєстру акціонерів в 10-денний термін після оформлення
договору про відчуження акцій".
Суть спору полягає в тому, що позивач вважає вказаний пункт
Статуту протиправним, оскільки він всупереч нормам законодавства
містить обмеження щодо здійснення акціонером належного йому права
власності.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм
матеріального і процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
господарські товариства
створюються і діють на підставі установчого договору і Статуту.
Статтями 4, 37 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, статтями 57, 82 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
встановлений перелік питань, які повинні бути включені
до установчих документів товариства. Цими статтями не передбачено
фіксування в Статуті відомостей щодо порядку і умов здійснення
акціонерами прав власності на акції товариства.
Статтею 28 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
встановлено порядок і умови здійснення акціонерами
господарських товариств своїх прав власності на акції, відповідно
до якої акція може бути придбана на підставі договору з її
власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або
за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку
спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з
інших підстав, передбачених законодавством.
Частиною 2 ст. 81 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
чітко
встановлений механізм відчуження акціонерами належних їм акцій
безпосередньо у відкритих акціонерних товариствах, згідно якому
акціонери відкритого акціонерного товариства можуть відчужувати
належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.
Вказані норми співпадають з нормами Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, стаття 4 якого надає власнику право вільно володіти і
розпоряджатися своєю власністю, здійснювати будь-які дії відносно
свого майна, які не протирічать закону.
Стаття 13 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
відносить
акції до об'єктів права приватної власності.
Статтею 6 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
передбачена
можливість обмеження прав власника тільки у випадках і порядку,
встановленому законодавчими актами України.
Діюче законодавство не передбачає обмежень щодо кола осіб, яким
можуть продаватися акції відкритих акціонерних товариств, або
переважного права акціонерів чи товариства на придбання таких
акцій.
23.12.97 року, після набрання чинності Законом України "Про
внесення змін до Закону України "Про господарські товариства"
( 769/97-ВР ) (769/97-ВР)
, змін в редакцію ч. 2 ст. 28 ( 1576-12 ) (1576-12)
, відмінена
можливість встановлення в статуті акціонерного товариства обмежень
права власника на розпорядження акціями та згідно пункту 3
Прикінцевих положень зазначеного Закону ( 769/97-ВР ) (769/97-ВР)
,
господарські товариства були зобов'язані у 6-місячний строк зі дня
набрання чинності цим Законом привести установчі документи у
відповідність до цього Закону, тобто до 23.06.98 року. Таким
чином, з 23.06.98 року правові підстави існування пункту 5.16
( 1576-12 ) (1576-12)
, яким товариство обмежує права власника на
розпорядження акціями відпали.
Отже, з вищенаведених норм законодавства вбачається, що будь-які
обмеження відносно придбання або відчуження акцій відкритих
акціонерних товариств суперечать законодавству України в цілому
та, зокрема, ч. 2 ст. 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до
якої акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм
акції без згоди інших акціонерів та товариства.
Із змісту статті 4 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
та абзацу 1 п. 4 ст. 57 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
випливає, що норми установчих документів господарського
товариства можуть містити лише умови, що не суперечать
законодавству України.
Оскільки спірний пункт статуту всупереч законодавству України
встановлює обмеження прав власника відносно володіння і
розпорядження належними йому акціями товариства, колегія суддів
вважає вірним висновок апеляційного суду про неправомірність
вказаного пункту статуту та визнання його недійсним.
Посилання відповідача на рішення Конституційного суду України N
4-рп/2005 від 11.05.2005 р. ( v004p710-05 ) (v004p710-05)
у справі за
конституційним зверненням ЗАТ "SSS" та громадянина [...] є
необґрунтованим та не стосується предмету даного спору, оскільки
предметом конституційного звернення був продаж акцій закритого
акціонерного товариства, а предмет спору стосується продажу акцій
відкритого акціонерного товариства.
Також, не можуть бути взяті до уваги посилання в касаційній скарзі
на технічні описки в постанові апеляційного суду, оскільки
виправлення описок вирішується в порядку ст. 89 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судом, який прийняв судове рішення за заявою сторони
або судового виконавця.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що
оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята у
відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її
зміни або скасування відсутні.
Відповідно до ст. ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України постановив:
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.12.2005 р. у справі N 36/451 залишити без змін.