ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2006 Справа N 33/160-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України"
на рішення господарського суду Харківської області від
20.02.2004 року
у справі за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до ВАТ "Харківгаз"
про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у листопаді 2003 року, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" звернулась до суду з позовом про стягнення з ВАТ
"Харківгаз" 11 476 395,84 грн.
Позивач зазначав, що згідно умов договору N 10/16-39 від
18.01.2000 року поставив відповідачу у 2000 році
1 008 101,48 тис. куб. м. природного газу загальною вартістю
140 891 524,66 грн.
Проте, взяте на себе зобов'язання, щодо щомісячної оплати
поставленого газу, відповідач виконав не у повному обсязі,
сплативши лише 131 243 378,51 грн., а тому позивач просив стягнути
на його користь залишок заборгованості у сумі 9 648 146,15 грн.,
1 005 336,83 грн. на відшкодування витрат від знецінення коштів
внаслідок інфляції, 142 988,70 грн. відсотків за час користування
його грошима та 679 924,16 грн. пені.
Рішенням господарського суду Харківської області від
20.02.2004 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від
27.01.2005 року рішення суду першої інстанції скасовано, а справу
передано на новий судовий розгляд.
За наслідками повторного розгляду справи, рішенням
господарського суду Харківської області від 24.11.2005 року у
задоволенні позову відмовлено.
В апеляційному порядку судове рішення не переглядалось,
позивач подав касаційну скаргу, у якій посилається на помилковість
висновків суду щодо відсутності у нього права на стягнення
вартості природного газу, втраченого відповідачем у технологічному
процесі і просить рішення суду першої інстанції скасувати та
постановити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи про відмову у задоволенні позову господарський
суд послався на відсутність у позивача правових підстав вимагати
від відповідача оплати газу, який не враховано у бухгалтерському
обліку останнього, є збитками позивача, які виникли внаслідок
комерційних втрат газу при його постачанні населенню.
Проте погодитись з наведеними судом мотивами відмови у позові
не можна.
Відповідач є газопостачальною організацією, яка має дозвіл на
здійснення своєї діяльності щодо реалізації газу споживачам
відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання,
які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від
09.12.1999 року N 2246 ( 2246-99-п ) (2246-99-п)
, Порядку забезпечення галузей
національної економіки і населення природним газом, який щорічно
затверджується Кабінетом Міністрів України та договорів, які
укладаються безпосередньо з споживачами газу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.11.1999 року,
N 2184 ( 2184-99-п ) (2184-99-п)
, якою затверджено Порядок забезпечення
галузей національної економіки і населення природним газом у
2000 році, передбачено, що потреба у природному газі бюджетних
установ і населення задовольняється за рахунок придбання ресурсів
НАК "Нафтогаз України".
На виконання визначеного цією постановою порядку забезпечення
національної економіки і населення природним газом, на умовах
договору N 10/16-39 від 18.01.2000 року відповідач придбав у
позивача для постачання населенню 1 008 101,48 тис. куб. м. газу
за ціною, що погоджена сторонами шляхом укладання додаткової угоди
N 2 до договору від 11.05.2000 року, і спору щодо обсягів
поставленого газу немає.
Погоджуючи щомісячні обсяги постачання природного газу
сторони зазначили, що частина переданого відповідачу газу втрачена
у технологічному процесі і ціну цього газу розрахували за
роздрібною ціною на газ для населення за відсутності лічильників
газу ( z0153-99 ) (z0153-99)
, затвердженою Національною комісією регулювання
електроенергетики України.
Зазначені обсяги втрат відповідачем не оспорюються і
визначені як різниця між обсягами надходження газу до
газорозподільної мережі та сумою обсягів реалізації природного
газу населенню, а оскільки весь обсяг природного газу придбано у
позивача оплатно то і обсяг цих втрат повинен вестись відповідачем
з відповідним правом, у разі від'ємного значення цієї різниці
зарахувати вартість газу до доходу за звітній період, чи врахувати
негативне значення цієї величини у собівартість наданих послуг, що
передбачено Тимчасовим положенням про облік відтоків та притоків
природного газу, затвердженим наказом НАК "Нафтогаз України" від
09.08.1999 року ( z0617-99 ) (z0617-99)
, зареєстрованим Міністерством юстиції
України від 13.09.1999 року за N 617/3910, яке втратило чинність
за наказом НАК "Нафтобаз України" від 09.06.2004 року N 326
( z0808-04 ) (z0808-04)
у зв'язку з затвердженням наказом Міністерства палива
та енергетики України від 25.02.2004 року N 112 ( z0287-04 ) (z0287-04)
"Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного
газу в газорозподільних мережах".
Наведена у цих нормативних документах методика
бухгалтерського обліку відтоків та притоки природного газу, які
виникають при його транспортуванні та споживанні населенням
спростовує висновки суду з посиланням на судово-економічну
експертизу N 6751 про те, що акти приймання-передачі природного
газу з зазначенням окремо обсягів та вартості відтоків/притоків
газу не є підставою для відображення викладеного у них у
бухгалтерському обліку відповідача.
Крім того, наявність чи відсутність у бухгалтерському обліку
відповідача даних про відтоки/притоки природного газу не впливає
на права та обов'язки сторін за спірним договором, оскільки,
ризики щодо придбаного за цим договором несе відповідач з часу
приймання загального обсягу газу, незалежно напрямків його
використання, а тому, при такому положенні, та враховуючи, що
обсяги природного газу і його вартість сторони узгодили і визнані
судом, обставини справи встановлені судом з достатньою повнотою, а
судом дана лише неправильна правова оцінка щодо наслідків
виконання спірного договору, судова колегія вважає можливим не
передавати справу на новий судовий розгляд, та постановити нове
рішення, яким стягнути з відповідача 9 648 146,15 грн. боргу,
1 005 333,83 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів
внаслідок інфляції та 142 988,70 грн. відсотків.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання
зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли
зобов'язання мало бути виконано, а, оскільки, відповідач
зобов'язався оплатити отриманий ним природний газ не пізніше
10.01.2000 року, то підстав для нарахування пені за останні
184 дні, що передували пред'явленню позову у листопаді 2003 року,
як і для задоволення позову у цій частині немає
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від
24.11.2005 року скасувати. Позов задовольнити частково. Стягнути з
ВАТ "Харківгаз" (код 03359500) на користь ДК "Газ України" НАК
"Нафтогаз України" (код 31301827) 9 648 146,15 грн. боргу,
1 005 336,83 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів
внаслідок інфляції, 142 988,40 грн. відсотків та 3 518 грн. на
відшкодування витрат позивача по сплаті мита. У решті позову
відмовити.
Головуючий М.І.Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М.Харченко