ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
09.02.2006 Справа N 32/335
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді [...], суддів: [...], розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційне подання військового прокурора
Н-ського гарнізону на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 21.12.2005 у справі N 32/335
господарського суду м. Києва за позовом військового прокурора
H-cького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства
оборони України та Міністерства внутрішніх справ України до 1.
P-ської районної державної адміністрації Київської області; 2. ТОВ
"XXX", третя особа - Державне підприємство Міністерства оборони
України "YYY" про визнання недійсним договору оренди, за участю
прокурорів: [...] (посв. N 544), [...] (посв. N 4), за участю
представників від: позивачів: [...] (дов. від 01.12.2005), [...]
(дов. від 31.08.2005), [...] (дов. від 25.08.2005), відповідача 1
- [...] (дов. від 12.01.2006), відповідача 2 - [...] (дов. від
11.03.2005), третьої особи: [...] (дов. від 08.02.2006), [...]
(дов. від 08.02.2006), встановив:
Військовий прокурор H-cького гарнізону звернувся до господарського
суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони
України та Міністерства внутрішніх справ України до P-ської
районної державної адміністрації Київської області та товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX"
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від
28.10.2004, укладеного між відповідачами.
Заява мотивована тим, що договір укладено з порушенням вимог п. 3
ст. 6 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, в
оренду за даним договором без погодження з постійним
лісокористувачем передано земельну ділянку, на якій ДП МОУ "YYY"
здійснює ведення лісового господарства та на якому розташований
навчальний полігон та інші допоміжні об'єкти, що використовуються
Міністерством оборони України та Міністерством внутрішніх справ
України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 31.08.2005 позов
військового прокурора H-cького гарнізону в інтересах держави в
особі Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх
справ України задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.12.2005 рішення господарського суду скасовано та ухвалено нове
рішення, яким у позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, військовий прокурор
H-cького гарнізону звернувся в інтересах Міністерства оборони
України та Міністерства внутрішніх справ України до Вищого
господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 21.12.2005 та залишити без змін рішення господарського суду м.
Києва від 31.08.2005.
У поданій скарзі скаржник посилається на порушення вимог ст. 57
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст. 9 Лісового кодексу
( 3852-12 ) (3852-12)
та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
що стало наслідком позбавлення Міністерства оборони України та
Міністерства внутрішніх справ України права користування земельною
ділянкою.
В судовому засіданні касаційної інстанції представники прокуратури
та позивачів підтримали вимоги, викладені в касаційному поданні.
Представник P-ської районної державної адміністрації Київської
області також підтримав касаційне подання, пославшись на його
обґрунтованість. В свою чергу, [...] проти касаційного подання
заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників
сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування норм матеріального і процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційне подання
таким, що підлягає задоволенню.
Предметом доказування є порушення порядку встановлення та зміни
цільового призначення земель.
Згідно з ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
(надалі - ЗК України), право власності та право постійного
користування на земельну ділянку виникає після одержання її
власником або користувачем документа, що посвідчує право власності
на право постійного користування земельною ділянкою та його
державної реєстрації.
За змістом п. 1 ст. 126 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
, право власності на
земельну ділянку і право постійного користування земельною
ділянкою посвідчується державним актом. За змістом п. п. 3, 4 ст.
84 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
, землі державної власності не можуть
передаватись у комунальну, приватну власність.
Як встановлено в рішенні місцевого та апеляційного господарських
судів, на підставі розпорядження P-ської районної державної
адміністрації Київської області "Про затвердження технічної
документації із землеустрою щодо складання документів, що
посвідчують право користування земельною ділянкою ТОВ "XXX" для
ведення підсобного сільського та лісового господарства в
адміністративних межах Ч-ської сільської ради" від XX.10.2004 за N
X6, наказу Управління сільського господарства і продовольства
P-ської райдержадміністрації Київської області "Про встановлення
орендної плати за користування земельною ділянкою на умовах
довгострокової оренди ТОВ "XXX" в адміністративних межах Ч-ської
сільської ради" від XX.10.2004 за N X5, між P-ською районною
державною адміністрацією Київської області та ТОВ "XXX" укладено
договір оренди земельної ділянки, площею 6100 га, строком на 49
років.
Як відзначив місцевий господарський суд, землі, які були передані
в оренду ТОВ "XXX" за спірним договором, перебувають у
землекористуванні Київської КЕЧ, тобто Міністерства оборони
України, згідно державного акта на право користування за N 35 від
1979 р., виданого P-ською районною радою трудящихся, який, згідно
Постанови Верховної Ради України за N 1492-IV від 17.02.2004
( 1492-15 ) (1492-15)
, дійсний до 1 січня 2008 р.
Вказаним державним актом земельна ділянка віднесена до державних
земель оборони. Інших державних актів на право користування землею
на дану земельну ділянку не видавалось. Державне підприємство
Міністерства оборони України "YYY" засноване на державній
власності і підпорядковано Міністерству оборони України та
створене з метою управління закріпленим лісовим фондом, п. 2.1
Статуту.
Даних про припинення права користування земельною ділянкою
Міністерства оборони України в особі Державного підприємства
Міністерства оборони України "YYY", що була передана в оренду ТОВ
"XXX", місцевим господарським судом не встановлено.
За змістом ст. 57 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
, земельні ділянки
лісового фонду надаються у користування чи в оренду підприємствам,
установам чи організаціям за умови створення спеціалізованих
лісогосподарських підприємств для ведення лісового господарства,
спеціального використання лісових ресурсів і для потреб
мисливського господарства. культурно-оздоровчих, рекреаційних,
спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Щодо виконання приписів наведеної вище норми, місцевий
господарський суд на підставі даних аналізу листа Державної
податкової інспекції у Я-ському районі м. Києва від 22.08.2005 за
N 1181919/01-309 дійшов висновку про відсутність у ТОВ "XXX"
спеціалізованого лісогосподарського підрозділу.
Місцевий господарський суд на встановив факту припинення права
Міністерства оборони України в особі Державного підприємства
Міністерства оборони України "YYY" користування земельною ділянкою
з підстав, визначених ст. 11 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Таким чином, зроблено висновок про визнання недійсним договору,
укладеного 28.10.2004 між P-ською районною державною
адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "XXX"
про оренду земельної ділянки загальною площею 6100 га.
Втім, апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні
позову та не заперечуючи проти зазначених фактів, зазначив, що
згідно договору купівлі-продажу від 15.09.2004, ТОВ "XXX" у
відповідності до статей 17, 92, 93 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
було
передано майновий комплекс військового містечка, який знаходиться
на земельній ділянці, право оренди якої оспорюється. Відповідну
вартість цього майна товариство сплатило в порядку, передбаченому
договором. За майно, придбане у держави в особі Головного
управління внутрішніх військ МВС України, грошові кошти сплачено в
повному обсязі та проведено реєстрацію права власності на нерухоме
майно у P-ському районному бюро технічної інвентаризації.
Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що згідно листа
Командувача внутрішніх військ МВС України [...] від XX.10.2004,
вих. N XX2, у зв'язку з реалізацією зазначених будівель Товариству
з обмеженою відповідальністю "XXX" Головним управлінням внутрішніх
військ МВС України надано згоду на вилучення і відчуження
земельної ділянки загальною площею 6100 га загального користування
земель внутрішніх військ на користь товариства на підставі
договору купівлі-продажу майна.
Заперечуючи доводи місцевого суду з приводу нестворення
спеціалізованого лісогосподарського підрозділу, апеляційний суд
зазначив, що предметом виробничо-господарської діяльності
товариства, серед інших, є виробництво, збереження та переробка
сільськогосподарської та господарської продукції, закупівля та
реалізація промислових товарів народного споживання
агропромислової та господарської продукції.
Крім того, апеляційний господарський суд свою правову позицію
обґрунтував поясненнями представника ТОВ "XXX" про те, що
товариство веде роботи по створенню спеціалізованого
лісогосподарського підрозділу, без наведення відповідних доказів
проведення таких робіт.
Колегія суддів зазначає, що висновок апеляційного господарського
суду є помилковим, оскільки без спростування встановлених фактів
та обставин, без надання їм правової оцінки, судом залучені нові
докази та, всупереч положенням ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зроблено висновок про
відсутність підстав визнання договору оренди від 28.10 недійсним.
Також не ґрунтується на вимогах чинного законодавства посилання
апеляційного суду на те, що ДП МОУ "YYY" є землекористувачем
спірної земельної ділянки.
Втім, ДП МОУ "YYY" засновано на державній власності і
підпорядковано Міністерству оборони України. Згідно п. 2.1 Статуту
ДП МОУ "YYY", підприємство створено з метою управління закріпленим
лісовим фондом.
Основні фонди, облікові кошти, інші цінності ДП МОУ "YYY" є
державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства
оборони України і закріплені за ним на праві повного
господарського відання (п. 4.2 Статуту).
Залучення відповідачем листа про дачу згоди на укладення договору
оренди не може бути доказом, оскільки не підтверджено відповідними
первинними документами, що є порушенням ст. ст. 32, 33, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Визнаючи законність угоди, апеляційний суд не дав оцінки тому
факту, що відсутнє клопотання користувача Міністерства оборони
України в особі Київської КЕЧ району та Міністерства внутрішніх
справ України про зміну цільового призначення земельної ділянки та
укладення договору оренди на 49 років.
Згідно п. 3 ст. 20 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
, зміна цільового
призначення земель, які перебувають у власності громади або
юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельної
ділянки у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст. 21 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
порушення порядку
встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для
визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що
постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення
місцевого господарського суду, як законне та обґрунтоване, має
бути залишене в силі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 6 ч. 1 ст.
111-9, ст. 111 - 11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України постановив:
Касаційне подання військового прокурора H-cького гарнізону
задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського
суду від 21.12.2005 скасувати, рішення господарського суду м.
Києва від 31.08.2005 у справі N 32/335 залишити без змін.