ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2006 Справа N 25/69
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 13.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя: Муравйов О.В.
судді: Полянський А.Г., Фролова Г.М.
розглянула касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
Страхова компанія "ФОРТ"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
від 12.12.2005 року
у справі N 25/69
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Закритого акціонерного товариства Страхова
компанія "ДАСК" з іноземними інвестиціями
до Закритого акціонерного товариства Страхова компанія "ФОРТ"
про стягнення 10250000 грн. збитків та 200000 грн. моральної
шкоди
У судовому засіданні взяли участь представники
позивача:
- Коптєлова Н.Л. (дов. N 2 від 10.10.2005 року)
відповідача:
- Кислий Т.Ф. (дов. N 6 від 20.01.2006 року);
- Гарасимів О.І. (дов. N 5 від 20.01.2006 року);
- Наріжна Т.О. (дов. N 20/1 від 25.08.2005 року);
До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні
09.02.2006 року відводів складу суду не заявлено.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
судовому засіданні 09.02.2006 року було оголошено вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся з позовом до
відповідача та просив господарський суд стягнути з останнього
компенсацію, заподіяну внаслідок порушення авторського права, у
розмірі 10 250 000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі
200 000,00 грн.
18.01.2005 року позивачем подана до суду заява про зменшення
позовних вимог, за якою він просив стягнути з відповідача
компенсацію, заподіяну внаслідок порушення авторського права у
розмірі 283 888,72 грн. та моральну шкоду у розмірі
200 000,00 грн. Вказана заява прийнята місцевим господарським
судом, розмір позовних вимог зменшений.
Рішенням від 30.06.2005 року Господарського суду
Дніпропетровської області (головуючий суддя Чередко А.Є., судді
Стрелець Т.Г., Полєв Д.М.) в задоволенні позовних вимог Закритому
акціонерному товариству Страхова компанія "ДАСК" з іноземними
інвестиціями відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням першої інстанції позивач подав
апеляційну скаргу, яка постановою від 12.12.2005 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія
суддів у складі: головуючий суддя Науменко І.М., суддів
Білецької Л.М., Герасименко І.М.) задоволена частково: рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2005 року
у справі N 25/69 скасоване, прийняте нове рішення про часткове
задоволення позову. Дніпропетровський апеляційний господарський
суд постановив стягнути з Закритого акціонерного товариства
Страхова компанія "ФОРТ" на користь Закритого акціонерного
товариства Страхова компанія "ДАСК" з іноземними інвестиціями
150000 грн. компенсації за порушення авторського права, 1550 грн.
державного мита та 82 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду, Закрите акціонерне товариство Страхова
компанія "ФОРТ" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, вважаючи вказане судове рішення неправомірним
та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального
права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову від
12.12.2005 року та залишити без змін рішення від 30.06.2005 року.
Відзив на час розгляду справи в касаційній інстанції суду
наданий не був, проте, представник Закритого акціонерного
товариства Страхова компанія "ДАСК" з іноземними інвестиціями щодо
доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку
з чим просить постанову від 12.12.2005 року залишити без змін, а
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства Страхова
компанія "ФОРТ" - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення та заперечення представників сторін, суддю-доповідача,
оцінивши на підставі фактично встановлених обставин справи
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Статут
АТЗТ страхова компанія "ДАСК" зареєстровано рішенням виконкому
ради народних депутатів м. Дніпропетровська N 480-р від
07.05.1993 року та перереєстровано 31.12.1997 року внаслідок
перетворення у ЗАТ страхова компанія "ДАСК" з іноземними
інвестиціями. Основним видом діяльності страхової компанії "ДАСК"
з іноземними інвестиціями є страхова діяльність.
22.12.1998 року Державним агентством України з авторських і
суміжних прав було видане ЗАТ страхова компанія "ДАСК" з
іноземними інвестиціями свідоцтво ВП N 252 про державну реєстрацію
виключної правомочності особи на твір, а саме: назву Закритого
акціонерного товариства страхова компанія "ДАСК" з іноземними
інвестиціями, яке зареєстровано у Державному агентстві України з
авторських і суміжних прав 18.09.1998 року. Автором назви у
свідоцтві зазначено Сироватко С.В.
Статут ЗАТ страхової компанії "ДАСК-СП" зареєстрований
виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради
06.07.2000 року. Основною статутною діяльністю ЗАТ страхової
компанії "ДАСК-СП" є також, як вірно встановлено місцевим та
апеляційним господарськими судами, страхова діяльність.
Як свідчить протокол N 1 загальних зборів засновників
ЗАТ страхової компанії "ДАСК-СП" від 20.04.2000 року, одним із
засновників останньої було ЗАТ страхова компанія "ДАСК" з
іноземними інвестиціями, а пропозиція про створення ЗАТ страхової
компанії "ДАСК-СП" надійшла від представника ЗАТ страхова компанія
"ДАСК" з іноземними інвестиціями Сироватко С.В., якого також було
обрано президентом ЗАТ страхової компанії "ДАСК-СП".
28.10.2003 року ЗАТ страхова компанія "ДАСК" з іноземними
інвестиціями було направлено на адресу ЗАТ страхової компанії
"ДАСК-СП" лист за N 326 з вимогою припинення з 28.10.2003 року у
найменуванні ЗАТ страхової компанії "ДАСК-СП" використання слова
"ДАСК" та логотипу "ДАСК".
05.11.2003 року, як свідчать матеріали справи, між сторонами
було укладено угоду про розподіл дольової участі між акціонерами
АСК "ДАСК-Життя" та ЗАТ СК "ДАСК-СП", за умовами якої ЗАТ страхова
компанія "ДАСК" з іноземними інвестиціями виходить зі складу
акціонерів ЗАТ страхової компанії "ДАСК-СП", а сторони
відмовляються від взаємних претензій по назві ЗАТ СК "ДАСК-СП".
За п. 10 наведеної угоди, сторонами погоджено перейменування
ЗАТ СК "ДАСК-СП" на загальних зборах акціонерів при тимчасовому
збереженні назви "ДАСК-СП" без його використання у поточній
документації, договорах та рекламі.
16.12.2003 року ЗАТ страхова компанія "ДАСК-СП" повідомила
ЗАТ страхова компанія "ДАСК" з іноземними інвестиціями листом за
N 221 про принципову згоду акціонерів на зміну найменування
товариства, що обговорювалось на загальних зборах акціонерів
05.12.2003 року та про остаточне вирішення цього питання на
загальних зборах акціонерів у лютому 2004 року.
26.02.2004 року на загальних зборах акціонерів ЗАТ страхової
компанії "ДАСК-СП" було прийнято рішення про зміну найменування
товариства на ЗАТ страхова компанія "Форт" та внесені відповідні
зміни до статуту товариства, які зареєстровані виконкомом
Дніпропетровської міської ради 15.03.2004 року.
У зв'язку із зміною ЗАТ страхова компанія "ДАСК-СП" свого
найменування на ЗАТ страхова компанія "Форт" місцевим
господарським судом цілком вірно, на думку касаційної інстанції,
було здійснено відповідну заміну відповідача у справі.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, позовні
вимоги позивача ґрунтуються на нормах Закону України "Про
авторське право та суміжні права" ( 3792-12 ) (3792-12)
та факті порушення
відповідачем авторського права позивача на назву Закритого
акціонерного товариства страхова компанія "ДАСК" з іноземними
інвестиціями, виключна правомочність на яке зареєстрована у
Державному агентстві України з авторських і суміжних прав, про що
позивачу видане Свідоцтво про державну реєстрацію виключної
правомочності особи на твір ВП N 252 від 22.12.1998 року, шляхом
використання відповідачем у своєму найменуванні слова "ДАСК".
Вищий господарський суд України вважає за необхідне
зазначити, що рішенням Господарського суду міста Києва від
07.12.2004 року у справі N 12/444, яке залишене в силі апеляційної
та касаційною інстанцією та має преюдиційне значення для розгляду
даної справи в силу ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за позовом ЗАТ
СК "Форт" до Державного підприємства "Українське агентство з
авторських та суміжних прав" за участю третьої особи ЗАТ СК "Даск"
з II про скасування державної реєстрації виключної правомочності
на твір і визнання недійсним свідоцтва, було визнано недійсним
Свідоцтво про державну реєстрацію виключної правомочності особи на
твір ВП N 252 від 22.12.1998 року на назву Закритого акціонерного
товариства страхової компанії "ДАСК" з іноземними інвестиціями,
яке мотивоване тим, що зазначена назва є найменуванням юридичної
особи та не може бути об'єктом авторського права в розумінні ст. 8
Закону України "Про авторське право та суміжні права" ( 3792-12 ) (3792-12)
та ст.ст. 433, 489, 492 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Згідно ст. 8 Закону України "Про авторське право та суміжні
права" ( 3792-12 ) (3792-12)
, об'єктами авторського права є твори у галузі
науки, літератури і мистецтва, а саме: 1) літературні письмові
твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або
іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); 2) виступи,
лекції, промови, проповіді та інші усні твори; 3) комп'ютерні
програми; 4) бази даних; 5) музичні твори з текстом і без тексту;
6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні
та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;
7) аудіовізуальні твори; 8) твори образотворчого мистецтва;
9) твори архітектури, містобудування і садовопаркового мистецтва;
10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами,
подібними до фотографії; 11) твори ужиткового мистецтва, у тому
числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення,
ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;
12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори,
що стосуються географії, геології, топографії, техніки,
архітектури та інших сфер діяльності; 13) сценічні обробки творів,
зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні
для сценічного показу; 14) похідні твори; 15) збірники творів,
збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники
звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є
результатом творчої праці за добором, координацією або
упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що
входять до них як складові частини; 16) тексти перекладів для
дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами
іноземних аудіовізуальних творів; 17) інші твори.
Закрите акціонерне товариство страхова компанія "ДАСК" з
іноземними інвестиціями є, як вірно дійшов висновку Господарський
суд Дніпропетровської області, зареєстрованим найменуванням
позивача, тому це найменування, з чим погоджується касаційна
інстанція, не може бути визнано іншим твором в розумінні поняття
твір, наведеного у ст. 1 Закону України "Про авторське право та
суміжні права" ( 3792-12 ) (3792-12)
.
Також, згідно пп. г. ч. 1 ст. 10 Закону України "Про
авторське право та суміжні права" ( 3792-12 ) (3792-12)
не об'єктами
авторського права символи та знаки підприємств, установ та
організацій.
З аналізу статті 433 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
вбачається, що нею
не передбачено такого об'єкту авторського права як найменування
юридичної особи, а відповідно до ст. 492 ЦК України комерційне
найменування підприємства може бути зареєстроване лише як
торговельна марка.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з місцевим господарським судом в тому, що
оскільки найменування юридичної особи - Закрите акціонерне
товариство страхова компанія "ДАСК" з іноземними інвестиціями не є
об'єктом авторського права, то, відповідно, позовні вимоги
позивача щодо захисту порушеного авторського права шляхом
стягнення матеріальної та моральної шкоди за його порушення згідно
ст.ст. 50, 52 Закону України "Про авторське право та суміжні
права" ( 3792-12 ) (3792-12)
є безпідставними.
До того ж, касаційна інстанція погоджується з висновком суду
першої інстанції, що оскільки Свідоцтво про державну реєстрацію
виключної правомочності особи на твір ВП N 252 від 22.12.1998 року
визнано недійсним, а позивачем, в порушення статей 33, 34
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не надано доказів передачі йому автором
назви Закритого акціонерного товариства страхової компанії "ДАСК"
з іноземними інвестиціями Сироватко С.В. своїх майнових прав на
спірну назву в порядку ст. 31 Закону України "Про авторське право
та суміжні права" ( 3792-12 ) (3792-12)
(надана копія витягу з ліцензійної
угоди укладеної 25.08.1998 року між Сироватко С.В. та позивачем
передбачає лише виключне право останнього використовувати слово
"ДАСК" у фірмовій назві, а не право на дозвіл або заборону
використання твору іншими особами, що передбачено ст. 15 Закону,
тобто, не містить конкретного переліку переданих майнових прав),
слід дійти висновку, що Закрите акціонерне товариство страхова
компанія "ДАСК" з іноземними інвестиціями є неналежним позивачем у
справі.
Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що позивачем необґрунтований належним чином заявлений до
стягнення розмір компенсації за порушення авторського права у сумі
283888,72 грн., який здійснений виходячи із розміру отриманих
відповідачем страхових платежів саме за період з 28.10.2003 року
по 15.03.2004 року у зв'язку із використанням відповідачем слова
"ДАСК" у назві свого підприємства за зазначений період часу,
оскільки угода, що укладена між сторонами 05.11.2003 року про
розподіл дольової участі між акціонерами АСК "ДАСК-Життя" та
ЗАТ СК "ДАСК-СП" не передбачає конкретного строку зміни
найменування відповідача.
Не обґрунтований позивачем, з огляду на матеріали справи,
також і розмір стягуваної моральної шкоди у сумі 200000,00 грн,
який обумовлений вартістю витрат позивача на виготовлення та
розміщення рекламних матеріалів, понесення яких у зазначеній сумі
до того ж позивачем не доведено відповідними доказами, причинний
зв'язок між витратами позивача на рекламу та використанням
відповідачем у своєму найменуванні слова "ДАСК". Отже, касаційна
інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду,
що наведені позивачем підстави стягнення моральної шкоди не
свідчать про заподіяння позивачу саме моральної шкоди з огляду на
приписи ст. 440 (1) ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Вищий господарський суд України вважає за необхідне
зазначити, що згідно висновку судово-економічної експертизи N 4757
від 07.07.2004 року Харківського НДІ судових експертиз
ім. Н.С.Бокаріуса, в обсязі матеріалів справи N 25/69 експерту не
надається можливим визначити фактичний розмір матеріальних
збитків, а питання визначення моральних збитків не пов'язано з
дослідженням документів бухгалтерського обліку та звітності, тому
виходить за межи компетенції експерта-бухгалтера.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає, що правові
підстави задоволення позовних вимог позивача в даному випадку, як
вірно дійшов висновку суд першої інстанції, відсутні, а тому,
рішенням суду першої інстанції вірно відмовлено в позові.
Вищий господарський суд України вважає, що частково
задовольняючи апеляційну скаргу позивача та скасовуючи рішення по
справі від 30 червня 2005 року, суд апеляційної інстанції порушив
ст. 1 та 11 Закону України "Про авторське право та суміжні права"
( 3792-12 ) (3792-12)
, неправильно застосував норми діючого на той час
Положення "Про державну реєстрацію прав автора на твори науки,
культури і мистецтва", затвердженого Постановою КМУ від 18 липня
1995 року 532 ( 532-95-п ) (532-95-п)
, а також порушив норми процесуального
права, зокрема, статті 35 та 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, суд апеляційної інстанції, аналізуючи п. 7 та п. 10
Положення ( 532-95-п ) (532-95-п)
, прийшов до висновку, що державна
реєстрації та видача свідоцтва не є тотожними юридичними діями, і
що питання про її скасування не розглядалось судом, а тому діє
юридична презумпція авторства.
Вищий господарський суд України не погоджується з таким
висновком апеляційної інстанції та вважає, що зі змісту ст. 11
Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
, відповідно до якої державна реєстрація
авторського права здійснюється Установою і про таку реєстрацію
видається свідоцтво, та норм Положення ( 532-95-п ) (532-95-п)
, зокрема і
тих, на які посилається суд, свідчить про те, що державна
реєстрація авторського права є передбаченою законодавством
процедурою, в результаті якої видається "свідоцтво про державну
реєстрацію прав автора на твір", "свідоцтво про державну
реєстрацію виключної правомочності особи на твір" тощо. Іншими
словами, касаційна інстанція вважає, що свідоцтвом оформлюється
факт державної реєстрації того чи іншого авторського права. При
цьому, спірні питання щодо державної реєстрації вирішуються згідно
чинного законодавства (п. 7 Положення), а видане свідоцтво може
бути визнане недійсним через порушення матеріального права та
порушення процедури державної реєстрації.
До того ж, касаційна інстанція погоджується із заявником
касаційної скарги в тому, що відповідно до законодавства ведеться
саме Державний реєстр свідоцтв про реєстрацію авторського права на
твір, а стаття 11 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
передбачає юридичну
презумпцію авторства лише для первинного суб'єкта, якому належить
авторське право, тобто, для автора твору. Така презумпція полягає
в тому, що за відсутності доказів іншого, автором твору вважається
особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Таким
чином, посилання суду апеляційної інстанції на юридичну презумпцію
авторства є, з чим погоджується Вищий господарський суд України,
необґрунтованим.
Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу і ґрунтує
свій висновок щодо існування презумпції авторства на тому, що
відповідно до Листа від 29 листопада 2005 року відомості про
скасування державної реєстрації будуть опубліковані лише в
2006 році. Таке обґрунтування, на думку касаційної інстанції, не
базується на нормах чинного законодавства, оскільки Закон не
пов'язує набуття чинності рішення про визнання свідоцтва недійсним
з моментом публікації інформації про таке рішення. До того ж, ч. 3
ст. 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та
послуг" ( 3792-12 ) (3792-12)
передбачає, що свідоцтво, визнане недійсним,
вважається таким, що не набрало чинності від дати подання заявки.
Тому посилання апеляційного господарського суду на те, що в
період з 28 жовтня 2003 року по 15 березня 2004 року у позивача
існувало авторське право на словосполучення "ДАСК", і воно було
порушене відповідачем є, на думку касаційної інстанції,
безпідставним і таким, що не ґрунтується на законі.
Враховуючи наведене, касаційна інстанція вважає, що висновок
апеляційного господарського суду України про наявність нетривалого
порушення авторського права позивача та наявність підстав для
стягнення з відповідача компенсації зроблений з порушенням норм
матеріального права, а тому в цій частині постанова підлягає
скасуванню відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками
апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позову
в частині стягнення компенсації за порушення авторського права в
сумі 133888,72 грн. та 200000 грн. моральної шкоди.
Однак, оскільки суд касаційної інстанції погодився з
висновком суду першої інстанції про те, що найменування юридичної
особи - Закрите акціонерне товариство Страхова компанія "ДАСК" з
іноземними інвестиціями не є об'єктом авторського права, а відтак,
позивач безпідставно звернувся з вимогами щодо захисту порушеного
авторського права шляхом стягнення з відповідача матеріальної та
моральної шкоди за його порушення, то, покладені в основу
постанови апеляційного господарського суду висновки, за якими він
дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог також
підлягають скасуванню.
Враховуючи наведене, постанова касаційної інстанції підлягає
скасуванню повністю, а рішення господарського суду про відмову
позивачу в позові повністю - залишенню без змін.
За таких обставин касаційна скарга відповідача підлягає
задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства Страхова
компанія "ФОРТ" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.12.05 у справі N 25/69 скасувати.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
30.06.2005 р. у справі N 25/69 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В.Муравйов
Судді А.Г.Полянський
Г.М.Фролова