ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2006 Справа N 35/143-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 13.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Семчука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ТОВ "ПБК "Яса"
на рішення господарського суду Харківської області від
20.04.2005 року
та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 23.06.2005 року
у справі N 35/143-05
за позовом ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК"
до ТОВ "ПБК "Яса"
про стягнення 1013018,37 грн.,
за участю представників:
позивача - не з'явились,
відповідача - Ярова Л.І.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
20.04.2005 року у справі N 35/143-05 (суддя Швед Е.Ю.) позов
задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача
849383,47 грн. заборгованості, витрати по сплаті державного мита
та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
23.06.2005 року (судді: Олійник В.Ф., Кравець Т.В., Істоміна О.А.)
рішення господарського суду Харківської області від
20.04.2005 року у даній справі змінене: стягнення з відповідача на
користь позивача зменшено на 183540,00 грн. В іншій частині
рішення залишене без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою судів першої та
апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення господарського суду Харківської області від
20.04.2005 року та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 23.06.2005 року у даній справі скасувати в
частині стягнення 829478,37 грн. В обґрунтування своїх вимог
скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника
відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,
дослідивши правильність застосування господарськими судами норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга
залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або
постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
Як встановили господарські суди першої та апеляційної
інстанцій та доведено матеріалами справи, сторони уклали договори
купівлі-продажу товарів N 1/164 від 10.01.2003 року, б/н від
03.03.2003 року, N 183 від 05.05.2003 року, б/н від
27.11.2003 року, б/н від 05.12.2003 року, б/н від 11.12.2003 року
та договір б/н від 20.11.2003 року про інвестування коштів у
будівництво житла.
Позивач виконав зобов'язання за зазначеними договорами.
Зокрема, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується
накладними N РП-0000006, N РП-0000008, N РП-0000009, N РП-0000010,
N РП-0000011, N РП-0000012 від 28.02.2003 року, N РП-0000044,
N РП-0000045, N РП-0000046, N РП-0000047, N РП-0000048 та
N РП-0000049 від 31.10.2003 року, N РП-0000032 від
01.08.2003 року, N РП-0000053 від 11.12.2003 року, N РП-0000061
від 23.12.2003 року, N РП-0000062 від 25.12.2003 року,
N РП-0000063 від 26.12.2003 року. Окрім того, позивач згідно акту
прийому-передачі від 07.02.2005 року передав відповідачу
квартири NN 7, 48, 87, що знаходяться у м. Харкові по
вул. Клочківській, 115 на суму 183540 грн.
Відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково - на
суму 110 800 грн. Таким чином, місцевий та апеляційний
господарські суди прийшли до обгрунтованого висновку про те, що
заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію
складає 849383,47 грн.
Щодо розрахунків за передані позивачем квартири, то
апеляційний господарський суд правомірно зменшив розмір стягуваної
з відповідача заборгованості на 183 540 грн., оскільки позивачем у
процесі апеляційного перегляду справи було надано квитанцію до
прибуткового касового ордеру, якою підтверджено оплату
відповідачем 183 540 грн. на виконання договору від
20.11.2003 року.
Доводи скаржника про те, що строк виконання зобов'язань
відповідача за договорами від 03.03.2003 року б/н, 05.05.2003 року
N 183 та від 11.12.2003 року б/н не настав відхиляються з огляду
на наступне.
За умовами зазначених договорів оплата товарів має
здійснюватися у відповідності до виставлених рахунків продавця.
Водночас, вказана умова не може стосуватися строку або терміну
здійснення розрахунків, оскільки всупереч приписам ст. 252
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відповідно до якої строк визначається
роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін
визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має
неминуче настати, посилання на момент виставлення рахунків не є
законним визначенням строку чи терміну в зобов'язанні, в тому
числі вказівкою на подію, яка має неминуче настати, адже пов'язана
із суб'єктивною поведінкою сторони, що обумовлена її волею.
Таким чином, зобов'язання у даному разі повинно виконуватись
згідно вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за якою якщо
строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або
визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право
вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати
такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги,
якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або
актів цивільного законодавства.
Оскільки ст. 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
не
передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена
вимога кредитора до боржника, то відповідна позовна заява, копію
якої позивач згідно вимог ст.ст. 56, 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов'язаний надіслати відповідачу, може вважатись вимогою
позивача у розумінні ст. 530 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач приймав участь
у розгляді справи, тобто з вимогою відповідача про виконання
зобов'язань за договорами купівлі-продажу товарів був обізнаний.
Відтак, місцевий та апеляційний господарські суди законно вирішили
спір по суті, встановивши дійсні права та обов'язки сторін і вірно
застосувавши закон, яким регулюються спірні правовідносини.
Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про
правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, яка
відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам,
що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі змінами
та доповненнями.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права при прийнятті
оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з
чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого
судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "ПБК "Яса" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду у
справі N 35/143-05 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
Судді Н.Мележик
В.Семчук