ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2006 Справа N 22/210-17/352
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий - Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
на постанову від 23.11.2005 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 22/210-17/352 господарського суду міста Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
про визнання договору недійсним в частині
за участю представників сторін:
позивача - Меленевська Н.В.
відповідача - Мандригель Р.С.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.10.2004 р.
задоволено позов ВАТ "Чернігівгаз" до ДК "Газ України" НАК
"Нафтогаз України" про визнання недійсним договору N 10/16-1454
від 25.12.2000 р. в частині визначення остаточного терміну
розрахунку за газ з посиланням на ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
08.12.2004 р. вказане рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від
23.02.2005 р. попередні судові рішення скасовані з посиланням на
необхідність застосування до ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
іншої
матеріальної норми, приписам якої суперечить договір в частині
визначення остаточного строку розрахунку за поставлений газ.
Справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду
м. Києва від 15.07.2005 р. (суддя Кролевець О.А.) відмовлено
ВАТ "Чернігівгаз" у задоволенні позову до ДК "Газ України"
НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору на поставку
природного газу від 25.12.2000 р. N 10/16-1454 в частині
визначення строку щомісячного розрахунку за газ по п. 5.1.
договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від
19.01.2001 р. (т.1 а.с.8). Відмова мотивована тим, що спірний
пункт не суперечить спільній Постанові Кабінету Міністрів України
та Національного банку України від 13.11.1998 р. N 1785
( 1785-98-п ) (1785-98-п)
"Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний
газ" та Алгоритму коштів, які надходять на розподільні рахунки
газозбутових підприємств (Постанова Національної комісії
регулювання електроенергетики України від 12.07.2000 р. N 759
( v0759227-00 ) (v0759227-00)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.11.2005 р. вказане рішення суду скасовано та визнано недійсним
договір на поставку природного газу від 25.12.2000 р. N 10/16-1454
в частині другого речення п. 5.1. в редакції Протоколу узгодження
розбіжностей від 19.01.2001 р. про встановлення остаточного
розрахунку в десятиденний термін наступного за поставкою місяця.
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду
першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги,
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.07.2005 року
відмовлено в позові про визнання недійсним в частині п. 5.1 та
п. 6.2 Договору в частині остаточного моменту розрахунку та
відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Однак, постановою від 23.11.2005 року Київський апеляційний
господарський суд вказане рішення скасував.
В основу мотивації постанови покладено те, що п.п. 5.1, 6.2
договору від 25.12.2000 року N 10/16-1454 не відповідають вимогам
чинного законодавства. А саме:
- Спільної постанови КМУ та НБУ від 13.11. 1998 року N 1785
( 1785-98-п ) (1785-98-п)
в редакції постанови N 840 ( 840-2000-п ) (840-2000-п)
від
27.05.2000 року "Про вдосконалення розрахунків за спожитий газ";
- Порядку розподілу коштів, що надходять за використаний
природний газ на розподільні та консолідований розподільний
рахунки, відкриті газозбутовим та газотранспортним підприємствам
НАК "Нафтогаз України", затвердженого наказом НАК "Нафтогаз
України" від 19.11.98 року N 80 ( z0765-98 ) (z0765-98)
;
- Алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні
рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтогаз України" за
поставлений природний газ, затвердженого постановою НКРЕ від
12.07.2000 року N 759 ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
.
Між тим, таке твердження Суду не відповідає чинному
законодавству України і повинно бути скасовано з наступних
підстав.
Згідно ст.ст. 161-162 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та
ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання
повинно виконуватись належним чином і в установлений строк
відповідно до умов договору та чинного законодавства. Одностороння
відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не
допускається.
Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та
виходячи із загальних юридичних начал угоди - основний вид
правомірних дій, який виражається в зовнішньому волевиявленні осіб
безпосередньо спрямованих на виникнення, зміну або припинення прав
і обов'язків у певних осіб. Видом правомірних дій є також
адміністративні акти (в даному випадку є постанова НКРЕ N 759
( v0759227-00 ) (v0759227-00)
від 12.07.2000 року та постанова Кабміну і НБУ від
13.11.98 року N 1785 ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
. Цивільно-правовий договір,
оскільки він є видом угоди, являє собою правову форму, в яку
втілюється узгодженні волевиявлення сторін. При цьому, однією із
загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Посилання суду на те, що відповідач не має права визначити
строки розрахунків з позивачем, оскільки це не відповідає
Постанові КМУ та НБУ від 13.11.1998 року N 1785 ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
"Про
вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ", суперечить
закону та загальним засадам цивільного законодавства.
Постановою НКРЄ від 12.07.2000 року N 759 ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
"Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на
розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтогаз України
за поставлений природний газ", на виконання постанови КМУ і НБУ
від 13.11.1998 року N 1785 ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
було розроблено алгоритм,
який визначає послідовність дій підприємств і банків, що їх
обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки
підприємств за поставлений природний газ.
Цей алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором
на строки оплат вартості поставленого газу, не припиняє
зобов'язання ВАТ "Чернігівгаз" по оплаті вартості отриманого газу
ДК "Газ України", в тому числі шляхом реалізації свого права на
стягнення боргу з споживачів природного газу. В зв'язку з цим
сторони дійшли згоди визначити строки розрахунків за поставлений
газ саме в Договорі (п. 5.1). Кошти, які надходять на розподільчий
рахунок Відповідача, розщеплюються згідно Алгоритму розподілу
коштів (затверджено Постановою НКРЕ N 759 ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
від
12.07.2000 р.) на підставі довідок і вказана обставина не
позбавляє Відповідача від обов'язку виконувати зобов'язання по
оплаті у строк, визначений Договором.
Зазначена позиція, як зазначив господарскьий суд
кореспондується з позицією Верховного Суду України, яка знайшла
своє відображення в постановах ВСУ: від 10.05.2005 року по справі
N 4/1629-12/248; від 14.06.2005 року по справі N 17/101; від
06.12.2005 року по справі N 5/323-(20/305).
В той же час, задовольняючи позовні вимоги ВАТ "Чернігівгаз",
суд посилається не на Закон, а на підзаконні акти - Постанову
КМУ. В даному випадку, суд повинен був обґрунтувати підстави не
застосування Закону - ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Однак
цього зроблено не було.
Даний спір вже розглядався касаційною інстанцією на підставі
чого 23 лютого 2005 року Вищим господарським судом України була
прийнята постанова, якою касаційну скаргу ДК "Газ України" було
частково задоволено, рішення 1-ї та 2-ї інстанції скасовано, а
справу направлено на новий розгляд.
Як вбачається із суті вказаної постанови суд дійшов висновку,
що вказані підзаконні акти прийняті з метою вдосконалення
розрахунків за спожитий природний газ та у зв'язку з реформуванням
нафтогазового комплексу України. На виконання Спільної постанови
Постановою НКРЕ України затверджено Алгоритм розподілу коштів
( v0759227-00 ) (v0759227-00)
, в абзаці другому якого вказано, що даний алгоритм
визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх
обслуговують, при надходженні коштів на розподільні рахунки
підприємств за поставлений природний газ.
На підставі викладеного, в своїй постанові Вищий
господарський суд України зобов'язував господарські суди врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні
обставини справи, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в
залежності від встановленого правильно застосувати норми
матеріального права, що регулюють спірні відносини.
Однак, Київський апеляційний господарський суд вказівку ВГСУ
проігнорував, скаргу на рішення господарського суду міста Києва
розглянув виключно з позиції позивача, не навівши правового
обґрунтування щодо задоволення позовних вимог ВАТ "Чернігівгаз",
чим порушив вимоги ст. 4-2, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
проігнорував практику Верховного Суду України щодо розгляду такої
категорії справ і незаконно скасував обґрунтоване рішення
місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене, при прийнятті постанови від
23.11.2003 року у справі N 22/210-17/352 Київським апеляційним
господарським судом порушено норми матеріального права, а тому
вона підлягає скасуванню як незаконна, а рішення суду першої
інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.11.2005 р. у справі N 22/210-17/352 скасувати, а рішення
господарського суду міста Києва у даній справі залишити без змін.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська