ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
08.02.2006 Справа N 22/2-18/289
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого [...], суддів: [...], розглянувши матеріали касаційної
скарги Корпорації "ХХХ" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 05.12.2005 у справі господарського суду
міста Києва за позовом Корпорації "ХХХ" до Відкритого акціонерного
товариства "YYY"
про стягнення 13771938,58 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:
[...] - дов. від 24.09.2003, від відповідача: [...] - дов.
N 215 від 16.09.2005, встановив:
Постановою Верховного Суду України від 26.04.2005 скасовані
постанова Вищого господарського суду України від 31.01.2005,
постанова Київського апеляційного господарського суду від
15.05.2004 та рішення господарського суду м. Києва від 11.02.2004.
Справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи рішенням від 19.10.2005 господарського
суду м. Києва у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 05.12.2005 Київського апеляційного господарського
суду рішення від 19.10.2005 господарського суду м. Києва залишено
без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що підставою для звільнення
відповідача від зобов'язань за угодою N 1 про обслуговування боргу
визнано не факт відсутності правонаступництва відповідача щодо
зобов'язань за угодою, а саме факт настання однієї з обставин,
зазначених у розділі 6 Угоди, зокрема, реорганізація однієї з
сторін угоди.
Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання припиняється угодою сторін. Отже в даному випадку
мала місце згода сторін про те, що вони звільняються від
зобов'язань за угодою у випадку проведення реорганізації однієї з
сторін, і проведення реорганізації підтверджується матеріалами
справи та позивачем не заперечено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Корпорація "ХХХ" звернулася
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і
просить їх скасувати з підстав порушення конституційних засад
судочинства в Україні та неправильного застосування норм
матеріального та процесуального права.
Позивач стверджує, що угода N 1 про обслуговування боргу від
07.07.97 укладена КБ "QQQ" та АБ "ZZZ", є угодою про перевід боргу
АБ "ZZZ" на КБ "QQQ". Позивач вважає, що факт переведення на
санатора підтверджується також постановою Вищого арбітражного суду
України від 18.06.98 у справі N 18/254.
Тому, відповідач, як правонаступник КБ "QQQ", порушив умови угоди
N 1 про обслуговування боргу від 07.07.97, не перерахувавши кошти
в рахунок погашення вимог кредиторів, зокрема позивача з даної
справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що ухвалою арбітражного суду
міста Києва від 02.06.97 у справі N 18/254 позивача визнано
кредитором АБ "ZZZ" на суму 5087500 грн.
07.07.97 зборами кредиторів АБ "ZZZ" затверджені умови санації
боржника, склад комітету кредиторів, Положення про комітет
кредиторів, Положення про порядок розрахунків з кредиторами АБ,
протокол N 1 зборів кредиторів АБ "ZZZ".
Ухвалою арбітражного суду міста Києва від 11.07.97 у справі N
18/254 затверджено умови санації АБ "ZZZ", відповідно до яких
санатор боржника - АБ "QQQ" - прийняв на себе зобов'язання
погасити заборгованість АБ "ZZZ" перед кредиторами останнього на
підставах та умовах угоди про обслуговування боргу, укладеної між
АБ "ZZZ" та КБ "QQQ".
07.07.97 КБ "QQQ" та АБ "ZZZ" уклали угоду N 1 про обслуговування
боргу, предметом якої є визначення порядку перерахування КБ "QQQ"
коштів АБ "ZZZ" в розмірі 50 % чистого прибутку КБ "QQQ" для
погашення заборгованості АБ "ZZZ" перед кредиторами.
Пунктом 3.1.1 зазначеної угоди передбачено, що АБ "ZZZ"
зобов'язаний надати КБ "QQQ" до 15.01.98 реєстр кредиторів АБ
"ZZZ", затверджений арбітражним судом міста Києва. В реєстр
вносяться кредитори, які подали заяви до арбітражного суду міста
Києва у справі N 18/254 та отримали ухвалу арбітражного суду міста
Києва про визнання майнових вимог до АБ "ZZZ".
Відповідно до п. 3.2.1 вказаної угоди N 1 про обслуговування боргу
КБ "QQQ" зобов'язався, починаючи з 01.01.98 щоквартально, не
пізніше двадцяти робочих днів після закінчення календарного
кварталу, перераховувати на рахунок АБ "ZZZ" 50 % чистого прибутку
КБ "QQQ" за минулий квартал до моменту погашення АБ "ZZZ" вимог
кредиторів, визнаних відповідно до ухвали арбітражного суду міста
Києва у справі N 18/254.
Пунктом 4.1 угоди N 1 про обслуговування боргу передбачено, що
порядок оформлення боргу АБ "ZZZ" визначається відповідно до
затвердженого зборами кредиторів Положення про розрахунки з
кредиторами АБ "ZZZ".
Зборами кредиторів АБ "ZZZ" визначено та арбітражним судом м.
Києва затверджено порядок оформлення заборгованості АБ "ZZZ" і
проведення розрахунків: програма санації здійснюється відповідно
до угоди про перерахування щоквартально АБ "ZZZ" частини прибутку
КБ "QQQ". Порядок і умови погашення заборгованості АБ "ZZZ" перед
своїми кредиторами встановлюється Положенням про порядок
розрахунків з кредиторами АБ "ZZZ" та Положенням про комітет
кредиторів АБ "ZZZ".
Пунктом 2.1 Положення про комітет кредиторів АБ "ZZZ" встановлено,
що комітет кредиторів АБ "ZZZ" розглядає, визначає і контролює
порядок, черговість оформлення і погашення заборгованості АБ "ZZZ"
згідно з Положенням про порядок розрахунків з кредиторами АБ
"ZZZ".
У зв'язку з тим, що процедура санації не забезпечила оздоровлення
фінансового стану АБ "ZZZ", постановою Правління НБУ N X1 від
XX.XX.2002 ухвалено рішення про запровадження процедури ліквідації
АБ "ZZZ" та призначено ліквідатора.
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
банк може бути ліквідований з ініціативи
власників банку або за ініціативою НБУ. Ліквідація банку за
ініціативою НБУ здійснюється відповідно до Закону України "Про
банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
та нормативно-правових
актів НБУ.
20.04.2002 господарським судом м. Києва у справі N 15-35-6
прийнято ухвалу, якою підтверджено відповідність застосування
процедури ліквідації АБ "ZZZ" Національним банком України
відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, ліквідація АБ "ZZZ" визнана правомірною,
процедура санації АБ "ZZZ", що відбувалась відповідно до ухвали
арбітражного суду міста Києва від 11.07.97 у справі N 18/254,
визнана припиненою на підставі положень статті 88 Закону України
"Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
.
Відповідно до ч. 2 ст. 10, чч. 1, 4 статті 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, в редакції, що діяла на момент проведення
санації, однією з істотних умов санації вважалося переведення
боргу боржника на особу санатора.
Однак п. 1.1 угоди N 1 про обслуговування боргу від 07.07.97
визначено, що предметом угоди є визначення порядку перерахування
банком коштів отримувачу в розмірі 50 % чистого прибутку банку для
погашення заборгованості отримувача перед його кредиторами.
При цьому, сама угода про обслуговування боргу, укладена між АБ
"ZZZ" та КБ "QQQ", на підставі якої здійснювалася санація, не
містить умов щодо переведення боргу АБ "ZZZ" перед його
кредиторами на КБ "QQQ".
Статтею 201 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного на момент укладення угоди
про обслуговування боргу, передбачена можливість переведення боргу
первісним боржником новому боржнику за згодою кредитора.
Як встановлено господарськими судами, в тексті угоди про
обслуговування боргу відсутні будь-які положення, відповідно до
яких КБ "QQQ" набув від АБ "ZZZ" обов'язків нового боржника у
відносинах із кредиторами АБ "ZZZ".
Пункт 3.1.5 угоди містить вказівку на зобов'язання АБ "ZZZ"
розрахуватися із власними кредиторами за рахунок коштів, отриманих
від КБ "QQQ".
Пунктом 3.1.3 передбачено, що АБ "ZZZ" зобов'язаний надати КБ
"QQQ" форми відповідних договорів, які будуть укладатися АБ "ZZZ"
з кредиторами.
Позивач не надав суду доказів, які підтверджували б згоду на
переведення боргу АБ "ZZZ" до КБ "QQQ".
Господарським судом досліджено, що на підставі угоди про
обслуговування боргу не відбулося переведення боргу АБ "ZZZ" на КБ
"QQQ".
Пунктами 3.1, 4.1 Положення про порядок розрахунків з кредиторами
АБ "ZZZ" передбачено, що заборгованість перед кредиторами
оформляється угодами про обслуговування боргу згідно з проектом,
затвердженим рішенням комітету кредиторів від 23.12.97 р. Такі
угоди повинні укладатися між АБ "ZZZ" та його кредиторами. Із
кожним кредитором повинна укладатися окрема угода.
Погашення заборгованості перед кредиторами здійснюється на
підставі укладених угод про обслуговування боргу.
Черговість погашення заборгованості перед кредиторами
встановлюється відповідно до процедури, яка затверджується
комітетом кредиторів (пункт 4.2 Положення).
Відповідно до рішення комітету кредиторів (протокол N 1 від
23.12.97) розрахунки з кредиторами проводяться тільки на підставі
укладених АБ "ZZZ" угод, згідно з затвердженим комітетом
кредиторів реєстром.
Як встановлено господарським судом, документи, які регулюють
проведення санації АБ "ZZZ", не передбачають зобов'язань КБ "QQQ"
проводити розрахунки безпосередньо з позивачем.
Заборгованість АБ "ZZZ" перед позивачем повинна була бути
оформлена шляхом укладання угоди безпосередньо між АБ "ZZZ" та
позивачем.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідач є новим
боржником позивача з моменту укладення угоди N 1 про
обслуговування боргу.
Таким чином посилання позивача на угоду про перевід боргу, як на
підставу своїх вимог, з твердженням того, що останній є її
учасником та надав згоду на перевід боргу на зборах кредиторів, з
посиланням на протокол N 1 від 07.07.97 р. та рішення зборів
кредиторів АБ "ZZZ", є безпідставним.
Пунктом 6.2 угоди N 1 про обслуговування боргу від 07.07.97
визначено, що крім зазначених в п. 6.1 даної угоди обставин,
обставинами, що звільняють сторони від виконання прийнятих на себе
зобов'язань, також є, зокрема, реорганізація, ліквідація,
порушення процедури банкрутства однієї з сторін даної угоди.
На підставі п. 2.2 протоколу засідання ради ВАТ "YYY" від
17.07.2000 у зв'язку з реорганізацією КБ "YYY" шляхом його
перетворення із товариства з обмеженою відповідальністю у відкрите
акціонерне товариство було прийнято рішення про припинення
перерахування частини прибутку, про що відповідач листом від
25.05.2001 за N 2382/17-3438-02 повідомив АБ "ZZZ".
Відповідно до пункту 1.2 Статуту КБ "YYY", затвердженого зборами
учасників 14.09.99 і зареєстрованого НБУ XX.XX.99 за N X2, була
визначена організаційно-правова форма КБ "YYY" - товариство з
обмеженою відповідальністю. Надалі, згідно з рішенням позачергових
зборів учасників від 28.01.2000 було прийнято рішення про зміну
організаційно-правової форми банку із товариства з обмеженою
відповідальністю на відкрите акціонерне товариство. Рішення щодо
зміни організаційно-правової форми КБ "YYY" прийнято відповідно до
вимог п. 6.1 Рекомендацій щодо порядку реорганізації комерційних
банків.
Господарський суд дійшов висновку, що факт правонаступництва
відповідача щодо КБ "YYY" не є спірним, оскільки підставою для
звільнення відповідача від зобов'язань за угодою N 1 про
обслуговування боргу було визнано не факт відсутності
правонаступництва відповідача щодо зобов'язань за угодою, а саме
факт настання однієї з обставин, зазначених в розділі 6 Угоди,
зокрема, реорганізація однієї з сторін угоди.
Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання припиняється за угодою сторін.
Отже, в даному випадку мала місце згода сторін про те, що вони
звільняються від зобов'язань за угодою у випадку проведення
реорганізації однієї з сторін. Проведення реорганізації
підтверджується матеріалами справи та позивачем не заперечується.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним
господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України постановив:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 05.12.2005 Київського апеляційного господарського
суду зі справи N 22/2-18/289 залишити без змін.