ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2006 Справа N 6/170-05-5506
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна - головуючого, Є. Чернова В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
- відповідача Шпагін К.Д. - (дор. у справі)
розглянув касаційну скаргу ДП "Виробниче об'єднання Південний
машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
08 грудня 2005 року
у справі N 6/170-05-5506 господарського суду Одеської області
за позовом ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний
завод ім. О.М. Макарова"
до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді
ТОВ "Татра-ЮГ"
про стягнення 44941,73 грн.
зустрічним позовом Спільного підприємства з іноземними
інвестиціями у вигляді ТОВ "Татра-ЮГ"
до ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод
ім. О.М. Макарова"
про стягнення 335760,40 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Оденської області від 30.09.2005
(суддя О. Демешин) позовні вимоги за первісним позовом задоволено
частково з тих підстав, що судом встановлено порушення
відповідачем договірних зобов'язань з оплати орендованого майна,
однак пеня нарахована без врахування вимог законодавства щодо
обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ та норм про
позовну давність для вимог по пені, позовні вимоги за зустрічним
позовом також задоволено частково в частині розрахунку інфляційних
та річних.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
08.12.2005 (судді: М. Мирошниченко, В. Беляновський, В. Шевченко)
рішення місцевого господарського суду скасовано частково, в
позовних вимогах за первісним позовом відмовлено, в решті -
залишено без зміни.
Апеляційна постанова в частині скасування судового рішення
вмотивована тим, що висновок місцевого господарського суду щодо
стягнення орендної плати не відповідає фактичним обставинам та
наявним доказам, оскільки з матеріалів справи вбачається, що
фактично відповідач отримав майно в користування в квітні 1999,
крім того, виконуючи ремонтні роботи орендованого майна,
відповідач не міг реально користуватися ним, тому не повинен був
сплачувати орендної плати до квітня 1999.
ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод
ім. О.М. Макарова" з судовими рішення у справі не погодився, в
касаційні скарзі просить апеляційну постанову скасувати повністю,
а рішення господарського суду першої інстанції скасувати в частині
задоволення позовних вимог по зустрічному позові, в частині ж
позовних вимог за первісним позовом - залишити без зміни.
В обґрунтування підстав скасування судових рішень скаржник
посилається на порушення господарськими судами норм процесуального
права та неправильне застосування норм матеріального права -
Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та
вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно до статей 4, 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні
права і обов'язки (зобов'язання виникають, зокрема, з угод
(договорів), передбачених законом.
Укладений між ДП "Виробниче об'єднання Південний
машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" і Спільним підприємством з
іноземними інвестиціями у вигляді ТОВ "Татра-ЮГ" договір оренди
N 9649 від 28.03.1996 за своєю правовою природою є договором
майнового найму, їх відносини регулюються його умовами та
статтями 256-272 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
від 18.07.1963.
Суд апеляційної інстанції не обґрунтовано дійшов висновку, що
ненадання відповідачу за первісним позовом в користування
орендованого майна за договором є підставою невнесення плати,
оскільки такий висновок не ґрунтується на законодавстві.
Наслідки ненадання майна наймачеві та неможливості
користуватися найнятим майном передбачені ст. 263 та ст. 266
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що кореспондується із
ст.ст. 762, 766 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003. Серед прав,
які мав у такому разі наймач (серед можливих способів захисту
порушеного права), передбачено: витребування майна від наймодавця
і відшкодування збитків, завданих затримкою виконання; відмова
наймача від договору і стягнення збитків, завданих його
невиконанням; право вимагати відповідного зменшення найомної
плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість
передбаченого договором користування найнятим майном істотно
зменшилась.
З подібними позовними вимогами відповідач за первісним
позовом не звертався, не дивлячись на те, що з моменту укладення
договору найму 28.03.1996 він не користувався за його твердженням
майном до 01.04.1999.
Закон не надає наймачу права відмовитися в односторонньому
порядку від внесення плати за майно, що не надане йому
наймодавцем, або яким наймач не може тимчасово користуватися.
Згідно з ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 526 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування,
договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог,
що звичайно ставляться.
Крім того апеляційним судом в порушення вимог ст.ст. 43, 101
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не повністю з'ясовано обставини справи,
пов'язані із передачею орендованого майна відповідачу за первісним
позовом.
Як вбачається з апеляційної постанови апеляційна інстанція з
висновком місцевого господарського суду про передачу орендованого
майна в 1996 році за актом прийому-передачі, який позивач підписав
18.06.1996 не погодився, вказавши, що також наявна інша копія
такого акту, де відсутня дата підписання його позивачем, однак є
інша дата підписання відповідачем - 01.04.1999.
Факт наявності двох актів прийому-передачі апеляційний
господарський суд не з'ясовував.
Тому висновок апеляційного господарського суду щодо
відсутності у відповідача обов'язку сплати орендної плати до
01.04.1999, при неповному з'ясуванні господарським судом обставин,
що мають значення для справи є неправильним.
Приймаючи до уваги те, що зазначені порушення не можуть бути
усунуті касаційною інстанцією з огляду на вимоги ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо меж перегляду справи в касаційній
інстанції, тому справу в частині первісного позову слід скерувати
на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
08.12.2005 у справі N 6/170-05-5506 господарського суду Одеської
області в частині відмови в позові ДП "Виробниче об'єднання
Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" скасувати,
справу скерувати на розгляд до господарського суду апеляційної
інстанції.
В решті частині апеляційну постанову залишити без зміни.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун