ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2006 Справа N 36/150
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Дроботової - головуючого, Н.Волковицької, Л.Рогач
за участю представників:
Позивача - не з'явився, про час і місце слухання справи
повідомлений належним чином
Відповідачів - Санько С.В. дов. від 05.12.05 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Концерну "Шар"
на постанову від 27.10.2005 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 36/150 господарського суду міста Києва
за позовом
Дочірнього підприємства "ЕКОС" Акціонерного товариства
холдінгової компанії "Київміськбуд"
до Концерну "Шар"
про стягнення 7777,81 грн.
за зустрічним позовом Концерну "Шар"
до Дочірнього підприємства "ЕКОС" Акціонерного товариства
холдінгової компанії "Київміськбуд"
про усунення перешкод у користуванні майном
В С Т А Н О В И В:
Дочірнє підприємство "Екос" Акціонерного товариства
холдингової компанії " Київміськбуд" звернулося до господарського
суду міста Києва з позовом про стягнення з Концерну "ШАР"
7777,81 грн., із яких: 7375,88 грн. заборгованість по орендній
платі за період з серпня 2004 року по грудень 2004 року,
401 грн. 93 коп. пені за прострочення платежу.
Під час розгляду справи позивачем були збільшення позовні
вимоги, відповідно яких позивач просив стягнути з відповідача
12 907 грн. 79 коп. заборгованості по орендній платі за період з
серпня 2004 року по березень 2005 року та 562 грн. 89 коп. пені за
прострочення платежу.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач в порушення
умов договору N 342 від 01.01.2004 року на оренду приміщення не
сплатив повністю орендні платежі у зв'язку з чим виникла
заборгованість в сумі 12 907 грн. 79 коп.
Відповідачем пред'явлений зустрічний позов про зобов'язання
Дочірнього підприємства "ЕКОС" Акціонерного товариства холдингової
компанії "Київміськбуд" привести в належний стан водоканалізаційні
мережі, які знаходяться в орендованому приміщенні.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.07.2005 року
позов ДП "Екос" до Концерну "Шар" про стягнення 13470,7 грн.
залишений без задоволення, зустрічний позов Концерну "Шар" до
ДП "Екос" про усунення перешкод у користуванні майном задоволено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд
м. Києва виходив з того, що двостороннього акту про фактичне
надання послуг по оренді позивачем не надано.
В частині задоволення зустрічних позовних вимог господарський
суд вказав, що основним напрямом діяльності ДП "ЕКОС" є
експлуатація об'єктів соціально-побутового призначення, в зв'язку
з чим відповідно до приписів статті 776 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, останній зобов'язаний здійснити капітальний ремонт.
За апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "ЕКОС"
Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд"
Київський апеляційний господарський суд постановою від
27.10.2005 року рішення господарського суду м. Києва скасував.
Первісний позов задовольнив. У задоволені зустрічного позову
відмов.
Задовольняючи первісний позов, суд виходив з того, що
господарський суд дійшов помилки, зобов'язуючи позивача по
первісному позову здійснити ремонт водоканалізаційних мереж в
орендованому приміщенні, по-перше, - вказані мережі не є предметом
договору оренди; по-друге, - капітальним звичайно вважається
ремонт, при якому проводиться заміна або відновлення істотних
деталей, конструкцій та інших частин об'єкта, тобто у даному
випадку мова йде не про капітальний, а про поточний ремонт, але
п. 4.8 договору передбачено що поточний ремонт здійснюється за
рахунок відповідача, також на останнього покладена
відповідальність за збереження як орендованого приміщення так і за
інженерне обладнання, що міститься у орендованому приміщенні.
Концерн "Шар" подав до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного
господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати
та залишити рішення без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами
про неповне з'ясування обставин справи Київським апеляційним
господарським судом.
Скаржник зазначає, що враховуючи вимоги статті 768 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
орендодавець відповідає за недоліки
зданого в оренду майна, які цілком чи частково перешкоджають
користуванню ним. Частина 2 статті 768 Цивільного кодексу України
містить положення спрямовані на повну компенсацію орендарю всіх
витрат, викликаних найманням майна з недоліками. Якщо задоволення
вимог орендаря, а у відповідних випадках - утримання ним витрат з
орендної плати не відшкодовує заподіяних збитків, він в праві
стягнути з орендодавця невідшкодовану частину збитків. Також
наймач має право вимагати відповідного зменшення розміру плати.
Згідно статті 776 ЦК України капітальний ремонт провидиця
наймодавцем за його рахунок, у розумний строк. Якщо наймодавець не
провів капітального ремонту, що перешкоджає її використанню
відповідно до призначення та умов договору, наймач має право
відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати
користування, або вимагати відшкодування вартості ремонту. Концерн
"ШАР" не має право на капітальні ремонтні роботи, які пов'язані з
конструкцією будинку, каналізацій, труб, тому неодноразово
звертався до орендодавця з прохання проведення ремонту, усунення
недоліків в орендованому приміщенні. Концерн "ШАР" пропонував
придбати всі необхідні матеріали для проведення ремонту в рахунок
орендної плати, але ДП "Екос" зайняв позицію "не влаштовує -
звільняйте приміщення", чим порушує умови договору надання оренди
не житлового приміщення для використання під офіс.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутнього в
судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
першої та апеляційної інстанцій позивач по первісному позову
просив стягнути з відповідача борг по орендній платі в сумі
12907,49 грн. за період серпень-жовтень 2004 р., грудень 2004 р.
та січень-березень 2005 р. На підставі укладеного між сторонами у
даній справі договору N 342 від 1.01.04 оренди нежитлового
приміщення за адресою м. Київ, вул. Ломоносова, 34/2, загальною
площею 137,2 кв. м.
Згідно пункту 2.2 договору відповідач щомісячно до 20 числа
поточного місяця повинен оплатити отриманий рахунок, незалежно від
фінансових результатів господарської діяльності.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову
господарський суд м. Києва виходив з того, що позивач не довів
обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог,
оскільки ним не були надані докази направлення відповідачу
рахунків на сплату орендної плати відповідно до пункту 2.2
договору оренди N 342 від 1.01.04.
Оскільки, згідно п. 5 статті 762 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо
інше не встановлено договором, а відповідно статті 526 Цивільного
кодексу України зобов'язання має використовуватись належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу колегія суддів
доходить висновку, що господарський суд м. Києва обґрунтовано
відмовив у задоволенні первісного позову.
Постанова від 27.10.05 року Київського апеляційного
господарського суду в цій частині підлягає скасуванню, оскільки,
як вбачається із самої постанови суд прийняв до уваги
рахунки-фактури, які не стосуються предмету спору, а саме рахунки
за січень-травень 2004 року, листопад 2004 року (а.с.82-92).
В частині зустрічного позову касаційна інстанція зазначає
таке.
Позивач по зустрічному позову просить, з метою усунення
перешкоди користування майном - орендованим офісним приміщенням,
зобов'язати відповідача привести в належний стан водоканалізаційні
мережі, які знаходяться в орендованому приміщенні.
Приймаючи рішення в частині задоволення зустрічних вимог
господарський суд м. Києва виходив з того, що відповідач
зобов'язаний здійснити капітальний ремонт відповідно до приписів
статті 776 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Скасовуючи рішення в цій частині апеляційний суд вказав, що у
даному випадку мова йде про поточний ремонт, який відповідно до
п. 4.8 договору повинен здійснювати відповідач.
При цьому ні суд першої інстанції, ні апеляційної не
зазначили за яких обставин вони дійшли висновку, що спір
стосується чи капітального, чи поточного ремонту.
Більш того, позовні вимоги фактично залишились поза увагою
суддів як першої так і апеляційної інстанцій, оскільки позивач
просив з метою усунення перешкоди користування майном -
орендованим офісним приміщенням, зобов'язати відповідача привести
в належний стан водоканалізаційні мережі, які знаходяться в
орендованому приміщенні.
Отже для вирішення даного зустрічного позову судам,
насамперед, необхідно було встановити у чому полягають перешкоди у
користуванні орендованими приміщеннями; хто або що спричиняє ці
перешкоди та хто несе відповідальність за дії, бездіяльність або
інші обставини, які позивач вважає перешкодами у користуванні
орендованим приміщенням; яким чином ці стосунки врегульовані
договором та діючим законодавством; чи знаходяться на балансі
відповідача водоканалізаційні мережі, щодо ремонту яких виник спір
і чи входять вони до складу орендованого майна; яким нормативним
актом врегульовано порядок визначення ступеню ремонту (капітальний
чи поточний); що має на увазі позивач під "належним станом".
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що
господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді
зустрічного позову та прийнятті судових рішень не взято до уваги
та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх
сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування
судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного
вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму
Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від
29.12.1976 N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив
справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення
для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень по зустрічному позову та передачі справи на новий розгляд в
цій частині.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду
справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно
і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті зустрічного позову, і в
залежності від встановленого правильно визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктами 1, 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 27.10.05 року Київського апеляційного
господарського суду у справі N 36/150 господарського суду м. Києва
скасувати.
Рішення господарського суду м. Києва від 18.07.05 року
скасувати в частині зустрічного позову, і в цій частині справу
передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Решту рішення в частині первісного позову залишити без змін.
Касаційну скаргу Концерну "ШАР" задовольнити частково.
Головуючий Т.Дроботова
Судді Н.Волковицька
Л.Рогач