ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
07.02.2006 Справа N 23/222
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого [...], суддів: [...], розглянувши касаційну скаргу ДП
Фірми "XXX" на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 16.06.2005 р. у справі N 23/222 господарського суду м.
Києва за заявою ВАТ "YYY" про банкрутство, в судовому засіданні
взяли участь представники: ДП Фірми "XXX" - [...], ВАТ "YYY" -
[...], встановив:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.04.2002 р. порушено
провадження у справі N 23/222 про банкрутство Відкритого
акціонерного товариства "YYY".
Постановою господарського суду м. Києва від 17.12.2003 р. Відкрите
акціонерне товариство "YYY" визнано банкрутом, відкрито
ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута
арбітражного керуючого [...], якого зобов'язано провести
ліквідаційну процедуру та надати суду ліквідаційний баланс
банкрута та звіт ліквідатора у строк до 17.12.2004 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.01.2005 р. продовжено
строк ліквідаційної процедури банкрута до 17.06.2005 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.04.2005 р. (суддя
[...]) у задоволенні заяви конкурсного кредитора ДП Фірма "XXX"
від 15.09.2004 р. N 81/252 про визнання додаткових вимог до ВАТ
"YYY" та зобов'язання арбітражного керуючого внести відповідні
зміни до реєстру вимог кредиторів відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що додаткові вимоги у
ДП Фірми "XXX" до банкрута виникли вже після порушення провадження
у справі про банкрутство, крім того, зазначені вимоги вже визнано
за конкурсним кредитором Акціонерним комерційним банком "SSS", а
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
/надалі - Закон/ не
передбачено під час проведення процедури ліквідації банкрута
заміни конкурсного кредитора за договором відступлення права
вимоги.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.06.2005 р. у справі N 23/222 (судді: [...] - головуючий, [...])
ухвалу суду першої інстанції від 19.04.2005 р. залишено без змін з
тих же підстав.
Вважаючи постанову суду апеляційної інстанції прийнятою з
порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.
512 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. ст. 11, 14, 53
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, ДП Фірма "XXX" звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.06.2005 р. у справі N 23/222 скасувати повністю і прийняти нове
рішення, яким заяву ДП Фірми "XXX" задовольнити та визнати право
вимоги ДП Фірми "XXX" до ВАТ "YYY" в розмірі 15938213,78 грн.,
зобов'язати арбітражного керуючого [...] внести відповідні зміни
до реєстру вимог кредиторів ВАТ "YYY".
Касаційна скарга мотивована тим, що зазначені вимоги не є
додатковими, загальна сума вимог до боржника не змінюється,
відбувається лише передача певної суми вимог від одного кредитора
іншому; крім того, ці вимоги виникли після дня порушення
провадження у справі про банкрутство, тобто і строк, встановлений
ст. 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, в даному випадку не застосовується.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДП Фірма "XXX"
звернулось до господарського суду з заявою від 15.09.2004 р. про
визнання додаткових вимог до ВАТ "YYY" у розмірі 3219097,47
доларів США у зв'язку з переходом від АКБ "SSS" до ДП Фірми "XXX"
права зазначеної вимоги, на підставі укладеного між ними договору
від 30.07.2004 р. N 09/980/01-11/062 про уступку права вимоги та
зобов'язання арбітражного керуючого внести відповідні зміни до
реєстру вимог кредиторів банкрута.
Зазначені вимоги були підтверджені заявою Акціонерного
комерційного банку "SSS" від 16.03.2005 р.
Нормами ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
визначено, що конкурсні кредитори
- кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення
провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені
заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться
також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок
правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення
провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення
провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від
дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про
порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати
до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а
також документи, що їх підтверджують.
Зазначені вимоги до ВАТ "YYY" в розмірі 3219097,47 доларів вже
визнано судом за конкурсним кредитором АКБ "SSS", а Законом
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
не передбачено під час проведення
процедури ліквідації банкрута заміни одного конкурсного кредитора
на іншого на підставі договору уступки права вимоги.
У відповідності зі статтею 15 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
у попередньому засіданні господарський суд розглядає
реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були
заперечення і які не були включені розпорядником майна до реєстру
вимог кредиторів.
Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги
кредиторів.
У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного
кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи
зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і
зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної
вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані
постанова суду апеляційної інстанції та ухвала господарського суду
м. Києва є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстави
для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України постановив:
Касаційну скаргу ДП Фірми "XXX" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.06.2005 р. та ухвалу господарського суду м. Києва від
19.04.2004 р. у справі N 23/222 залишити без змін.