ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
07.02.2006 Справа N 19/74пд
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 6 квітня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді [...], суддів: [...] розглянув касаційну скаргу
ТзОВ виробничо-комерційної фірми "XXX" на постанову від 27.10.2005
Донецького апеляційного господарського суду у справі N 19/74пд
господарського суду Донецької області за позовом ТзОВ
виробничо-комерційної фірми "XXX" до: 1. H-ської
райдержадміністрації, 2. Приватного підприємства "YYY", 3. ТзОВ
"ZZZ", 4. Приватного підприємця [...], 3-тя особа - Донецька
обласна державна адміністрація,
про визнання недійсними договорів оренди та зобов'язання
пролонгувати договір.
У справі взяли участь
представники сторін: від позивача - не з'явилися, від відповідачів
- 1. H-ської райдержадміністрації - не з'явилися, 2. Приватного
підприємства "YYY" - не з'явилися, 3. ТзОВ "ZZZ"- [...] (довір.
від 03.02.2006), 4. Приватного підприємця [...] - не з'явилися.
Клопотання ТзОВ виробничо-комерційної фірми "XXX" про відкладення
розгляду справи колегією суддів відхилено.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.08.2005
(колегія суддів: [...] - головуючий, [...]), залишеним без змін
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
27.12.2005 (колегія суддів: [...] - головуючий, [...]), у
задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові рішення мотивовані
тим, що чинним законодавством та самим договором оренди водних
об'єктів не передбачено положень щодо автоматичного продовження
строку дії договору, а 5-річний строк оренди вже закінчився.
Скаржником не доведено факт порушення його прав при укладенні
договорів оренди водних об'єктів з іншими особами.
В поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті
судові акти з тих підстав, що суди не звернули увагу на те, що на
підставі ст. 260 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 764 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
договір вважається продовженим у зв'язку з відсутністю
заперечень з боку орендодавця.
Скаржник також наголошує на тому, що райдержадміністрація не мала
права укладати оскаржувані договори оренди, та що суд першої
інстанції безпідставно зазначив, що позивачем не представлено
доказів використання водних об'єктів.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,
касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин
справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
20.08.98 між H-ською районною Радою (орендодавець) та ВКФ "XXX"
(орендар) було укладено договір оренди водних об'єктів. Пунктом
4.1 цього договору зазначено, що строк дії договору складає 5
років з моменту прийняття в оренду об'єктів за актом
прийому-передачі.
Вищезазначений договір оренди з боку орендодавця було підписано на
підставі рішення Донецької обласної ради від 04.02.98 N XXII-18-87
"Про делегування окремих повноважень щодо надання водних об'єктів
в тимчасове користування на умовах оренди". Строк делегування
таких повноважень визначений у 5 років.
20.10.2003 Розпорядженням голови облдержадміністрації N 630 було
затверджено Тимчасовий порядок надання водних об'єктів
загальнодержавного значення у тимчасове користування на умовах
оренди. Пунктом 17 цього порядку не передбачено автоматичного
продовження терміну дії договору, а саме: на орендаря покладався
обов'язок у місячний термін підготувати водний об'єкт для передачі
орендодавцю по акту після закінчення строку дії договору.
12.01.2004 H-ська райдержадміністрація листом N 19/3-08 повідомила
позивача про переоформлення договорів оренди до 01.02.2004.
Статтею 2 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зазначено, що водні
відносини регулюються водним законодавством.
У Водному кодексі ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
відсутні положення щодо
автоматичного продовження строку дії договору. З урахуванням
закінчення 5-ти річного строку, на який орендодавцю надавались
відповідні повноваження щодо укладення договорів оренди, місцевий
та апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшли до висновку,
що підстави для пролонгування строку дії договору оренди водних
об'єктів від 20.08.98, укладеного позивачем з H-ською районною
радою, відсутні.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що посилання
скаржника на те, що суди не застосували ст. 260 Цивільною кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв до 01.01.2004 р., тобто станом на час
закінчення дії договору, якою зазначається, що у разі продовження
користування майном після закінчення строку договору при
відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається
поновленим на невизначений строк і кожна із сторін вправі в
будь-який час відмовитися від договору, попередивши про це другу
сторону за один місяць, є необґрунтованим.
12.05.2004 р. між H-ською районною державною адміністрацією та ТОВ
"ZZZ" був підписаний договір "оренди водних об'єктів
загальнодержавного значення", відповідно до якого останній отримав
в тимчасове користування водний об'єкт об'ємом 118,1 тис. куб.м,
загальною площею водного дзеркала 12,28 га згідно розпорядження
голови райдержадміністрації від 12.05.2004 р. за N 206 (п. 1.1
договору).
21.07.2004 р. між H-ською районною державною адміністрацією та
приватним підприємством "YYY" був підписаний договір оренди
водного об'єкта загальнодержавного значення об'ємом 860 тис. куб.
м, площею водного дзеркала 64 га на підставі розпорядження голови
райдержадміністрації від 21.07.2004 р. за N 309 (п. 1.1 договору).
Попередні судові інстанції встановили, що позивачем не доведений
факт порушення його прав укладенням цих договорів, що є необхідною
умовою для звернення до господарського суду, відповідно до ст. 1
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також
не доведені обставини, з якими діюче законодавство пов'язує
визнання правочину недійсним, а тому попередні судові інстанції
обґрунтовано відмовили у задоволенні позову в цій частині.
Таким чином, касаційна інстанція дійшла висновку, що справа
розглянута правильно у відповідності з діючими нормами
матеріального та процесуального права. Підстави для задоволення
вимог касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України постановив:
Касаційну скаргу ТзОВ виробничо-комерційної фірми "XXX" залишити
без задоволення, а постанову від 27.10.2005 Донецького
апеляційного господарського суду у справі N 19/74пд господарського
суду Донецької області - без змін.