ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2006 Справа N 1/569-13/271
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу РВ ФДМУ по Львівської області
на постанову від 13.10.05 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 1/569-13/271 господарського суду Львівської
області
за позовом РВ ФДМУ по Львівської області
до
Державного підприємства Міністерства оборони України
"Управління торгівлі Західного оперативного командування",
м. Львів
Приватного підприємства "Ластінг", м. Львів
про визнання недійсним договору оренди N 57 від 01.02.2000;
виселення орендаря з займаного приміщення; стягнення матеріальної
шкоди
У справі взяли участь представники сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідачів: - не з'явилися
Рішенням господарського суду Львівської області від
04.07.2005 (суддя Л. Станько), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2005, в
задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди,
виселення та стягнення матеріальної шкоди в розмірі 12866 грн.
42 коп. відмовлено (судді: М. Городечна, М. Юркевич, В. Кузя) з
тих підстав, що приміщення було здане в оренду у відповідності з
діючим на той час порядком.
РВ ФДМУ по Львівській області в поданій касаційній скарзі
просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову і
задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що суди двох
інстанцій не застосували ст. 5 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
де зазначено, що
орендодавцем державного майна є виключно ФДМУ, його регіональні
відділення - щодо ЦМК, їх структурних підрозділів та нерухомого
майна; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного
майна, а з дозволу ФДМУ (його відділень) - щодо структурних
підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого
майна. При укладанні спірного договору ДП МОУ "Управління торгівлі
Західного оперативного командування" не зверталось до РВ ФДМУ у
Львівській області за отриманням дозволу на здачу майна в оренду і
не погоджувало розмір орендної плати, що є порушеннями вимог
п.п. 2.1, 3 "Порядку надання дозволу державним підприємствам і
організаціям бути орендодавцем нерухомого майна, що знаходиться на
їх балансі", затвердженого наказом ФДМУ N 309 ( v0309224-98 ) (v0309224-98)
від
20.02.1998, та п. 2 "Методики розрахунку і порядку використання
плати за оренду державного майна" ( 786-95-п ) (786-95-п)
. Судами двох
інстанцій не спростовані посилання позивача на ст. 1166 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
. Безпідставно застосовано
законодавство, що діяло на момент розгляду справи, а не те, що
діяло на момент укладання договору.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Відповідачі уклали договір оренди N 57а від 01 лютого 2000,
по якому орендар отримав у строкове платне користування нежитлове
приміщення площею 34,5 кв. м. - бокс гаражу N 4 по
вул. Маринецька, 14а, що знаходиться на балансі Львівської
автобази N 57 ДП МОУ "УВТПрикВО" Договір укладено з 01.02.2000 до
31.12.2001. 01.05.2002 у договір були внесені зміни щодо розміру
приміщення - в оренду передано 70 кв. м.
Позивач вважає укладений договір недійсним, оскільки РВ ФДМУ
по області дозволу на його укладення не давав.
Згідно ст. 33 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
суб'єкти права державної власності можуть покласти обов'язок
управляти державним майном на відповідні уповноважені ними
державні органи. Що ж до загальнодержавної власності, то Декретом
КМУ від 15.12.1992 N 8-92 ( 8-92 ) (8-92)
"Про управління майном, що є у
загальнодержавній власності" залишено дію пункту 1 постанови
Верховної Ради України від 14.02.1992 "Про управління майном
підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній
власності" ( 2116-12 ) (2116-12)
в частині повноважень ФДМУ. Здійснення
функцій управління покладене на міністерства та інші підвідомчі
Кабінету Міністрів органи державної виконавчої влади.
Майно, яке належить до державної власності і закріплене за
державним підприємством належить йому на праві повного
господарського відання. Права підприємства щодо розпорядження
закріпленим за ним майном, у тому числі державним, визначені в
п. 5, 6 ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
. Згідно п. 4.2; 4.5 Статуту ДП МО України "Управління
торгівлі Західного оперативного командування", затвердженого
Міністерством оборони України, майно підприємства є державною
власністю і закріплене за ним на праві повного господарського
відання.
З огляду на встановлене судами, касаційна інстанція вважає,
що ними правильно застосовані діючі норми матеріального права.
Повне господарське відання майном передбачає володіння ним,
користування та розпорядження, вчиняючи щодо нього будь-які дії,
що не суперечать закону та цілям діяльності, визначеним статутом
підприємства (ст. 37 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
та
п. 2 ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
.
Доводи позивача про необхідність отримання дозволу РВ ФДМУ на
укладання договору оренди державного майна, касаційна інстанція до
уваги не приймає, оскільки вони не грунтуються на діючому
законодавстві. На час укладання договору 1 лютого 2000 року іншим
органом державного управління не були заборонені функції по
управлінню майном, що є в загальнодержавній власності. При
розгляді справи суди посилались на норми права, що діяли на момент
укладання спірного договору. Законами України від 13.09.2000
N 2680-III ( 2680-14 ) (2680-14)
та 29.06.2004 N 1905-IV ( 1905-15 ) (1905-15)
були
внесені зміни в Закон України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, зокрема ними уточнювалось, що
орендодавцями є підприємства щодо окремого індивідуально
визначеного майна та нерухомого майна. Законом від 13.09.2000 (а
зміни в договір вносились 1.-5.2002) встановлювалось, що
підприємства могли здавати в оренду зазначене майно, загальна
площа яких не перевищує 200 кв. м. на одне підприємство, а з
дозволу ФДМУ та його відділень - також щодо структурних
підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого
майна, що перевищує 200 кв. м. У даному випадку мова ішла про
70 кв. м. нежитлової площі. Апеляційним судом правильно вказано,
оскільки відповідачі діяли правомірно при оформленні договору
оренди майна, то підстави для виселення орендаря та відшкодування
майнової шкоди відсутні. Позов в цій частині незадоволений
правильно, підстави для застосування ст. 1166 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу РВ ФДМУ по Львівській області залишити без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 13.10.2005 у справі N 1/569-13/271 - без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун