ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
02.02.2006 Справа N 33/185
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: суддів: [...], [...], розглянув у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX", м. Ч-ськ Донецької області на рішення
господарського суду Донецької області від 16.08.2005 р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
13.10.2005 р. зі справи N 33/185 за позовом прокурора H-ського
району Донецької області в інтересах держави в особі: - P-ської
сільської ради, с. Р-ськe; - H-ського районного фінансового
управління, смт. Н-ське Донецької області; - Донецької обласної
ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX", м. Ч-ськe
Донецької області про стягнення втрат лісогосподарського
виробництва у розмірі 125408,00 грн., за участю представників
сторін: від прокурора: не з'явилися, належно повідомлені про час і
місце засідання суду, від позивачів: I, II - не з'явилися, належно
повідомлені, III. - Донецька обласна рада листом від 30.01.2006 р.
N 19к 9-0760 повідомила про розгляд справи без її участі, від
відповідача: [...] за дов. від 10.01.2006 р. N 12-06.
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 25.11.2005 р., надіслана сторонам
у справі - 29.11.2005 р.). Суд встановив:
Прокурором H-ського району Донецької області в інтересах держави в
особі P-ської сільської ради, H-ського районного фінансового
управління та Донецької обласної ради заявлений позов до
господарського суду Донецької області про стягнення з ТОВ "XXX"
втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у
розмірі 125408,00 грн. на користь:
- P-ської сільради - 60 %;
- H-ського районного фінансового управління - 15 %;
- Донецької обласної ради - 25 %.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на:
- розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації
від XX.04.2003 р. N XX6 "Про вилучення та передачу земельної
ділянки в оренду";
- договір оренди землі від 13.06.2003 р. N АК XXX2;
- розрахунок розміру втрат, затверджений заступником голови
Донецької обласної Державної адміністрації від XX.12.2002 р.;
- ст. ст. 207, 209 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та п. 4
Порядку визначення втрат сільськогосподарського і
лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню
( 1279-97-п ) (1279-97-п)
, затв. постановою Кабінету Міністрів України від
17.11.97 р. N 1279.
У відзиві на позов товариство визнало вимоги частково у сумі
9967,00 грн., посилаючись на здійснене 12.06.2003 р. перерахування
грошових коштів у сумі 56000,00 грн., та на поетапне освоєння
наданої йому в оренду земельної ділянки, у зв'язку з чим вважає,
що відшкодування втрат має також здійснюватися поетапно, як-то
передбачено п. 4 Порядку ( 1279-97-п ) (1279-97-п)
.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.08.2005 р.
(суддя: [...]), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 13.10.2005 р. (судді [...] -
головуючий, [...]), позов задоволений частково. Стягнуто з ТОВ
"XXX" на користь P-ської сільської ради суму втрат
сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,
зумовлених вилученням сільськогосподарських угідь, у розмірі
52844,80 грн.; на користь Донецької обласної ради суму втрат
сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,
зумовлених вилученням сільськогосподарських угідь, у розмірі
45352,00 грн. У задоволенні позову в частині стягнення втрат
сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,
зумовлених вилученням сільськогосподарських угідь на користь
H-ського районного фінансового управління, у розмірі 27211,20 грн.
відмовлено з огляду на те, що останнє є неналежним позивачем у
справі.
В частині задоволення позову судові рішення мотивовані тим, що
відповідачу на підставі розпорядження голови Донецької обласної
державної адміністрації від XX.04.2003 р. N XX6 передана в оренду
земельна ділянка площею 12,3 га, про що укладений відповідний
договір оренди землі від XX.06.2003 р. Передача земельної ділянки
здійснена, зокрема, за умов відшкодування втрат
сільськогосподарського виробництва, заподіяних вилученням
сільськогосподарських угідь для потреб, не пов'язаних із
сільськогосподарським виробництвом, у сумі 181408,00 грн.
З урахуванням часткової оплати відповідачем цих втрат, суд
задовольнив позов у сумі 125408,00 грн., виходячи із положень
ст.ст. 207, 209 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та
постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. N 1279
( 1279-97-п ) (1279-97-п)
.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ
"XXX" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою про їх скасування в частині стягнення з нього
втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва на
користь P-ської сільської ради в розмірі 46864,60 грн. та на
користь Донецької обласної ради в розмірі 42860,25 грн.
Скаржник вважає, що висновок суду про фактичну передачу земельної
ділянки не відповідає обставинам справи, оскільки документи
оформлялися на підставі робочого проекту, яким був передбачений
поетапний план освоєння земельної ділянки під будівництво кар'єра.
Скаржник зазначає, що в залежності від розміру освоєної земельної
ділянки має проводитися і оплата втрат сільськогосподарського
виробництва. Зауважує на тому, що до теперішнього часу частина
сільськогосподарських угідь залишається неосвоєною, а отже останні
можуть використовуватися в сільськогосподарському виробництві.
Товариство посилається на те, що судом не надана правова оцінка
акту огляду і дослідження освоєних земель від 22.07.2005 р.
Проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, обговоривши доводи
касаційної скарги, вислухавши присутнього у судовому засіданні
представника відповідача, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав:
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і вбачається
з матеріалів справи, ТОВ "XXX" розпорядженням голови Донецької
обласної державної адміністрації від XX.04.2003 р. N XX6
затверджений проект відведення земельної ділянки для будівництва
кар'єру по видобуванню каолінів Я-ського родовища та відвалів
розкривних порід на території P-ської сільської ради. У другому
пункті цього розпорядження зазначено, що за межами сільради
вилучена земельна ділянка площею 12,3 га з передачею її у
довгострокову оренду товариству терміном на 20 років. Підпунктом
3.7 пункту 3 розпорядження встановлено, що вилучення та передача
земельної ділянки в оренду здійснюється на умовах відшкодування
втрат сільськогосподарського виробництва, заподіяних вилученням
сільськогосподарських угідь для потреб, не пов'язаних із
сільськогосподарським виробництвом, у сумі 181408,00 грн.
На підставі вищезазначеного розпорядження між H-ською
райдержадміністрацією та товариством укладений договір про оренду
земельної ділянки площею 12,3 га. Згідно з умовами договору оренди
земельна ділянка передається за актом приймання-передачі, який
оформляється у строк не пізніше 7-ми днів з моменту набуття
чинності цим договором.
На виконання умов договору оренди представниками
райдержадміністрації, H-ського відділу земельних ресурсів,
землевпорядника, орендаря та P-ським сільським головою 17.06.2003
р. складений акт здачі-приймання земельної ділянки в натурі
товариству для розміщення кар'єру.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка складається із
пасовищ - 12,1 га та господарських шляхів - 0,2 га. Затверджений
заступником голови обласної державної адміністрації розрахунок
розміру втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених
вилученням сільськогосподарських угідь із земель запасу P-ської
сільської ради, зроблений виходячи із 12,1 га і складає 181408,00
грн.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача втрат, заподіяних внаслідок вилучення
сільськогосподарського угідь для потреб, не пов'язаних із
сільськогосподарським виробництвом.
Суд, вирішуючи спір, зробив висновки, які відповідають фактичним
обставинам справи та приписам чинного законодавства, що регулює
спірні правовідносини.
Відповідно до вимог статті 207 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських
угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів,
пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу
виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок
вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із
сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Зі змісту зазначеної норми випливає, що відшкодування втрат
передбачає компенсацію негативних наслідків
соціально-економічного, екологічного характеру, що настають
внаслідок переведення особливо цінних земель
сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших
категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи
погіршення якості земель, які втрачають свою функцію головного
засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві та
вибувають з господарського обігу.
Статтею 209 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
визначена форма
відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського
виробництва, а також загальні засади, розміри і порядок
використання коштів, що надходять в порядку компенсації цих втрат.
Так, пунктом 1 цієї статті ( 2768-14 ) (2768-14)
передбачено, що втрати
сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені
вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та
чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні
рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах:
обласним радам, Автономній Республіці Крим - 25 відсотків;
районним радам - 15 відсотків;
міським, сільським, селищним радам - 60 відсотків;
міським радам Києва та Севастополя - 100 відсотків.
Виходячи із положень зазначеної статті та з урахуванням здійсненої
відповідачем часткової оплати втрат, суд дійшов висновку про
часткове задоволення позовних вимог, відмовивши у задоволенні
позову про стягнення втрат на користь районного фінансового
управління.
Стосовно тверджень товариства про те, що вказані втрати мають
сплачуватися в залежності від поетапного освоєння земельної
ділянки, про що свідчить наданий останнім акт від 22.07.2005 р.,
колегія суддів зазначає про те, що Земельним кодексом України
( 2768-14 ) (2768-14)
при визначенні умов відшкодування втрат така умова не
встановлена.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. N 1279 "Про
розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і
лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню"
( 1279-97-п ) (1279-97-п)
(зі змінами і доповненнями) регулюється порядок
визначення втрат, які розраховуються на основі затверджених
нормативів.
Пункт 4 вказаного Порядку ( 1279-97-п ) (1279-97-п)
, на який посилається
скаржник, визначає, що відшкодування втрат сільськогосподарського
і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням
сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із
веденням сільського і лісового господарства, провадиться
юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після
затвердження в установленому порядку проекту відведення їм
земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених
угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру
їх фактичного надання.
При розгляді справи судами встановлений факт передачі земельної
ділянки в повному обсязі.
Докази того, що відповідачеві для поетапного освоєння земельної
ділянки надавалася і поетапно земля, в матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення та
постанова відповідають матеріалам справи та чинному законодавству,
а відтак підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України постановив:
Рішення господарського суду Донецької області від 16.08.2005 р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
13.10.2005 р. зі справи N 33/185 - залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX", м.
Ч-ськe Донецької області - залишити без задоволення.