ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2006 Справа N 31/17-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя - Муравйов О.В.
судді: Полянський А.Г., Фролова Г.М.
розглянула касаційну скаргу Приватного підприємства
"Компанія ФАХ"
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
від 27.10.2005 року
у справі N 31/17-03
господарського суду Київської області
за позовом Приватного підприємства "Компанія ФАХ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шандра"
про відшкодування збитків в сумі 642064,16 грн.
У судовому засіданні взяли участь представники
- позивача:
Устинова О.П. (дов. N 03 від 05.01.2006 року)
Лінкевич О.М. (дов. б/н від 26.09.2005 року)
- відповідача:
Олійник О.В. (дов. N 04/Д_Ш від 19.01.2006 року)
До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні
02.02.2006 року відводів складу суду не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 02.02.2006 року було оголошено вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як свідчать матеріали справи, Приватне підприємство "Компанія
ФАХ" звернулось до Господарського суду Київської області з
позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Шандра" про стягнення з останнього збитків в
сумі 642064,16 грн.
Господарським судом Київської області від 11.05.2005 року,
відповідно до статті 25 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, здійснено заміну
відповідача у справі - Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "Шандра" на Товариство з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма Шандра" у зв'язку із зміною назви.
Рішенням від 15.08.2005 року Господарського суду Київської
області (суддя Суховий В.Г.) позовні вимоги задоволені повністю,
стягнуто з відповідача на користь позивача 642064,16 грн. збитків,
а також судові витрати: держмито у розмірі 1700 грн., 2750,40 грн.
за проведення судової експертизи та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 27.10.2005 року Київського міжобласного
апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі:
головуючого судді Зеленіної Н.І., суддів Сергейчука О.А.,
Швеця В.О.) апеляційна скарга Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма Шандра" задоволена повністю: рішення
Господарського суду Київської області від 15.08.2005 року у справі
N 31/17-03 скасоване повністю, у зв'язку з чим прийнято нове
рішення, яким провадження у справі N 31/17-03 за позовом
Приватного підприємства "Компанія ФАХ" до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма Шандра" про стягнення вартості насіння
цукрового буряка в сумі 642064,16 грн. припинено, а також,
стягнуто з позивача на користь відповідача 3140 грн. витрат по
сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду, Приватне підприємство "Компанія
ФАХ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, вважаючи вказане судове рішення неправомірним та
прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права,
у зв'язку з чим просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду від 27.10.2005 року та залишити без змін
рішення суду першої інстанції від 15.08.2005 року.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма Шандра" проти доводів скаржника
заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить
постанову від 27.10.2005 року залишити без змін, а касаційну
скаргу Приватного підприємства "Компанія ФАХ" - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на
неї, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін,
суддю-доповідача, оцінивши та дослідивши повноту встановлення
попередніми судовими інстанціями обставин справи та їх правову
оцінку, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Так, першою та апеляційною інстанціями встановлено,
01.10.1999 року між ТОВ "Компанія ФАХ" (правонаступником якого є
ПП "Компанія ФАХ" - позивач) і КСП ім. Шевченко (правонаступником
якого є СТОВ "Шандра", яке в подальшому змінило назву на
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шандра" -
відповідач) був укладений договір відповідального зберігання
(далі - Договір).
Відповідно до п.п. 1, 2.1 Договору позивач передає, а
відповідач приймає на відповідальне зберігання насіння цукрового
буряку (товар), сорт, вартість, спосіб упаковки та інше якого
визначені в Договорі. Загальна вага переданого на зберігання
товару становить згідно з товарно-транспортними накладними. Прийом
товару проводиться по акту прийому-передачі партії товару або
накладної.
Згідно п. 8 Договору, він вступає в силу з моменту підписання
та діє до 15 липня 2000 року. Усі додатки до цього Договору є
невід'ємними його частинами. До Договору не можуть бути внесені
ніякі зміни без письмового узгодження сторін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, з огляду
на положення статей 32, 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вважає, що
матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем
відповідачу на відповідальне зберігання насіння цукрового буряку
загальною вагою 86 320 кг. Крім того, зазначений факт
підтверджений і висновком судової експертизи (а.с. 188-189,
Додаток N 1 до висновку N 5492), у зв'язку з чим, відповідний
висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів Вищого
господарського суду України, є цілком вірним та обґрунтованим.
З огляду на матеріали справи, касаційна інстанція
погоджується з висновком місцевого господарського суду, що
протягом лютого-квітня 2000 року позивачем отримано з
відповідального зберігання 68 880 кг насіння цукрового буряка, що
також підтверджується належними, в розумінні статті 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами та висновком експертизи (а.с. 182-183).
Тому, Вищий господарський суд України погоджується з місцевим
господарським судом в тому, що у відповідача залишилося на
зберіганні 17 440 кг насіння цукрового буряка, переданого
позивачем на відповідальне зберігання за договором про
відповідальне зберігання від 01.10.1999 року.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що матеріалами справи та висновком експертизи
підтверджується факт неповернення позивачу зі зберігання 17 440 кг
насіння цукрового буряку, у зв'язку з чим, відповідний висновок
Господарського суду Київської області, на думу касаційної
інстанції, є цілком вірним та обґрунтованим.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
щодо цивільних відносин, які
виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення
цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли
або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи, що між сторонами спору продовжують існувати права
та обов'язки за договором відповідального зберігання від
01.10.1999 року, касаційна інстанція погоджується з місцевим
господарським судом в тому, що у вирішенні даного спору слід
застосовувати положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ст.ст. 936, 942 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за
договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати
майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в
цілості. Охоронець зобов'язаний вжити всіх заходів, передбачених
договором або необхідних для збереження майна.
Як вірно зазначено в рішенні суду першої інстанції, пунктом 6
Договору визначено, що відповідач (зберігач) несе відповідальність
за збереження і цілісність товару з дня передачі на зберігання і
до дати повернення позивачу. У випадку знищення або ушкодження
всього товару, або його частини, відповідач повинен повідомити
позивача в 30-денний термін про цей випадок. Відповідач, згідно
договору, зобов'язується на протязі 30 календарних днів
перерахувати кошти в розмірі вартості ушкодженого товару.
З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів
повідомлення відповідачем позивача про знищення або ушкодження
товару (насіння), відсутності доказів, що свідчать про компенсацію
позивачу вартості неповернутого насіння, касаційна інстанція
вважає цілком правомірним висновок Господарського суду Київської
області, що неповернуте насіння у відповідача відсутнє (втрачено,
використано тощо), а отже, позивач має право на відшкодування
збитків згідно з ч. 1 ст. 951 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до
якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або
пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі
втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, загальна вартість товару,
переданого позивачем на відповідальне зберігання, згідно
розрахунку до позовної заяви (а.с. 7-13), здійсненого на підставі
накладних та п.п. 1.2.1 - 1.2.4 Договору, становить, що визнається
колегією суддів Вищого господарського суду України,
3727507,72 грн.; вартість повернутого зі зберігання товару -
3085443,56 грн.
Таким чином, як вірно зазначено в рішенні місцевого суду,
різниця між вартістю переданого на зберігання насіння та
повернутого товару становить 642064,16 грн.
Оскільки вартість насіння сторонами визначена безпосередньо в
Договорі відповідального зберігання від 01.10.1999 року, а також
враховуючи положення статті 951 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка
передбачає відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві втратою
(нестачею) речі у розмірі її вартості, касаційна інстанція визнає
цілком обґрунтованим факт відхилення місцевим господарським судом
мінімальної вартості насіння у сумі 177993,89 грн., яка зазначена
у висновку експерта, і вважає, що вартість насіння цукрового
буряку становить 642064,16 грн. згідно з поданим позивачем
розрахунком, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції,
вартість насіння була визначена сторонами в Договорі
відповідального зберігання від 01.10.1999 року.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає,
що позовні вимоги про стягнення з відповідача 642064,16 грн.
збитків цілком вірно були задоволені судом першої інстанції.
Приймаючи постанову про скасування рішення суду першої
інстанції Київський міжобласний апеляційний господарський суд
виходив з того, що Господарський суд Київської області в порушення
статті 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не врахував рішення
Господарського суду Київської області від 29.01.-08.02.2002 року у
справі N 174/16-2001, яким встановлено, що позивач Товариство з
обмеженою відповідальністю "Компанія ФАХ" не надала доказів факту
поставки товару по вказаним накладним і договорам.
Вищий господарський суд України не погоджується з таким
висновком апеляційної інстанції та вважає, що рішенням
Господарського суду Київської області від 29.01-08.02.2002 року у
справі N 174/16-2001 (а.с. 117) відмовлено в позові ТОВ "Компанія
ФАХ" до ТОВ "Шандра" про виконання зобов'язання в натурі, оскільки
матеріали справи не містять доказів поставки позивачем насіння
цукрового буряка за договором N KF-00-11-B від 24.03.2000 року.
Зазначений договір, що визнається касаційною інстанцією, не
містить жодного посилання на Договір відповідального зберігання
від 01.10.1999 року, відповідні факт не встановлені в рішенні по
справі N 174/16-2001, в порушення статей 33, 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідачем не надано інших доказів про припинення
зобов'язань чи про їх зміну за договором від 01.10.1999 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з твердженням позивача, що з рішення Господарського
суду Київської області від 29.01.-08.02.2002 року у справі
N 174/16-2001 вбачається, що позивач - Товариство з обмеженою
відповідальністю "Компанія ФАХ" звернулось з позовом у справі
N 174/16-2001 про виконання зобов'язань в натурі, а саме про
стягнення 3,4 т цукру вартістю 4000 грн., 1,4 т цукру вартістю
1760 грн. як відшкодування відсотків за кредитування, 749,28 грн.
пені. Підставою позовних вимог слугував договір товарного кредиту
N КГ-00-11В від 24.03.2000 року. Вказане вбачається з тексту
рішення Господарського суду Київської області від
29.01-08.02.2002 р. по справі N 174/16-2001.
Натомість, з матеріалів справи N 31/17-03 вбачається, що
позивач звернувся з позовом про відшкодування збитків в сумі
642064,16 грн. Підставою позовних вимог в даному випадку слугував
саме договір відповідального зберігання від 01.10.1999 року.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що і предмет спору у справах N 174/16-2001 та
N 31/17-03, і підстава заявлених вимог, як вірно зазначено в
рішенні місцевого суду, різні.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до п. 7
частини 2 статті 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у постанові мають
бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною
інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи
інші докази, мотиви застосування законів та інших
нормативно-правових актів.
З огляду на викладене вище, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що Київський міжобласний
апеляційний господарський суд, в тексті оскаржуваної постанови, не
навів тих обставин справи, з огляду на які він прийшов до висновку
про заміну зобов'язань між сторонами, не спростував подані
стороною докази, не навів обґрунтування і тих доведених фактичних
обставин, з огляду на які ці доводи або докази, подані позивачем в
справі N 31/17-03, не взято до уваги, а також помилково застосував
норму процесуального права: п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що
Господарським судом Київської області було повно та всебічно
з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм
належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм
матеріального і процесуального права, що дає підстави для
залишення його без змін.
Суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення
місцевого суду внаслідок неправильного застосування норм
процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, постанова Київського міжобласного
апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення
Господарського суду Київської області має бути залишене без змін.
Враховуючи наведене, касаційна скарга Приватного підприємства
"Компанія ФАХ" підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів, - П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Компанія ФАХ"
задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 27.10.2005 у справі N 31/17-03 скасувати.
Рішення Господарського суду Київської області від
15.08.2005 р. по справі N 31/17-03 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В.Муравйов
Судді А.Г.Полянський
Г.М.Фролова