ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
02.02.2006 Справа N 16/480
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - [...], суддів: [...], розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" на рішення господарського суду м. Києва від
11.10.2005 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 14.12.2005 року у справі N 16/480 за
позовом відкритого акціонерного товариства "YYY" до товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX"
про стягнення 70765,59 грн.,
за участю представників сторін: від позивача - [...], відповідача -
[...], встановив:
Рішенням господарського суду м. Києва від 11 жовтня 2005 року
(суддя [...]) позов задоволено, стягнуто з відповідача 65424,04
грн. заборгованості, 3603,15 грн. пені, 600,52 грн. річних та
1137,88 грн. інфляційних у зв'язку з невиконанням зобов'язань по
договору оренди від 28.02.2005 року N 315.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14
грудня 2005 року (судді: [...]) рішення господарського суду м.
Києва від 11 жовтня 2005 року скасоване у зв'язку з розглядом
справи у незаконному складі суду, оскільки справа була розглянута
суддею [...] до розгляду заяви про його відвід, та прийнято нове
рішення, яким позов задоволено.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "XXX",
не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального права, а справу направити на новий розгляд до
місцевого господарського суду.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 14 грудня 2005 р. - без змін.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж
перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі договору оренди нежилого приміщення від 28 лютого 2005
року за N 315, укладеного між товариством з обмеженою
відповідальністю "XXX" та відкритим акціонерним товариством "YYY",
останній передав відповідачу у тимчасове платне користування
приміщення площею 3319 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ,
вул. Ч-ська, 88.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -
прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором
або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового
обороту.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник не звільняється від відповідальності за неможливість
виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням,
проведеним належним чином.
Як встановлено апеляційним господарським судом, відповідач в
порушення вимог п. п. 5.1 та 5.3 договору частково сплатив орендну
плату за березень 2005 року в сумі 19339,78 грн., заборгованість
залишилась в сумі 59888,45 грн.
Крім того, в силу пункту 5.2 договору відповідач повинен щомісяця
сплачувати комунальні послуги. Проте виставлений позивачем рахунок
про оплату комунальних послуг за березень 2005 року відповідач
оплатив частково в сумі 6606 грн.
Таким чином, відповідач на момент звернення до суду з позовом по
орендній платі та комунальним платежам на суму 65424,04 грн. з
позивачем не розрахувався.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим
зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так
само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється
незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором
відповідний захід відповідальності.
Крім того, відповідно до пункту 9.1.3 договору за прострочення
сплати орендних платежів орендар несе відповідальність у вигляді
сплати орендодавцю пені у розмірі 0,2 % від суми боргу за кожний
день прострочення платежів.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно
дійшли висновку про необхідність стягнення з відповідача 65424,04
грн. заборгованості, 3603,15 грн. пені, 600,52 грн. річних та
1137,88 грн. інфляційних у зв'язку з невиконанням зобов'язань по
договору оренди від 28.02.2005 року N 315.
Також судом апеляційної інстанції обгрунтовано скасовано рішення
суду першої інстанції з підстави розгляду справи у незаконному
складі суду.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування Київським
апеляційним господарським судом норм матеріального права при
прийнятті судових актів є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним
господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного
дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають
цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним
застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд постановив:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14
грудня 2005 року у справі N 16/480 залишити без змін, а касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" - без
задоволення.