ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2006 Справа N 12/101(30/80)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 13.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
М.Остапенка - головуючого, Є.Борденюк, В.Харченка
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної
фірми (ТОВ ВКФ) "Древбумснабстрой"
на постанову від 31.10.2005 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі N 12/101(30/80)
за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до ТОВ ВКФ "Древбумснабстрой", Дніпропетровського обласного
військового комісаріату
треті особи: ТОВ ВКФ "Рубеж", Дніпропетровська
квартирно-експлуатаційна частину району
про визнання недійсною угоди та повернення переданого в
оренду майна
В судове засідання з'явились представники сторін:
відповідача - Гринь Г.В. (дов. від 08.06.2005 р.),
- Науменко С.Б. (дов. від 08.06.2005 р.)
третя особа-1 - Чистяков Г.І. (директор),
- Філоненко Л.Г. (дов. від 10.01.2006 р.)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін
та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Позов заявлений про визнання недійсною додаткової угоди
N 499/2003/Голов КЕУ від 03.07.2003, укладеної між
Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом (орендодавець)
та ТОВ ВКФ "Древбумснабстрой" (орендар) та повернення майна,
переданого в оренду.
Оспорювана угода укладена як додаткова до договору оренди
нежитлових приміщень, розташованих на території військового
містечка N 3 у Дніпропетровському гарнізоні за адресою:
м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 59 N 156/1999/Голов КЕУ від
14.07.1999.
Позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди
обґрунтовуються наступним.
Договір оренди N 156/1999/Голов КЕУ від 14.07.99 з боку
орендодавця Міністерства оборони України укладений в особі
начальника Головного квартирно-експлуатаційного Управління МОУ.
Договір оренди укладений сторонами зі строком дії до 06.07.2024 р.
У зв'язку з реєстрацією Дніпропетровського обласного
військового комісаріату як суб'єкта господарської діяльності у
Збройних Силах та набуття права виступати орендодавцем нерухомого
майна, яке знаходиться у нього на балансі (01.12.2001
Дніпропетровська КЕУ району передала за актом приймання-передачі
основних засобів обласному військовому комісаріату на підставі
наказу КЕУ Південного ОК від 28.02.2000 N 77 будівлю по
пр. Пушкіна, 59), Дніпропетровський обласний військовий комісаріат
та ТОВ ВКФ "Древбумснабстрой" уклали додаткову угоду, якою внесли
зміни та доповнення до договору від 14.07.1999 оренди нежитлових
приміщень. Цією додатковою угодою проведена заміна орендодавця,
змінений строк дії договору до 03.07.2008 та інше.
Однак, 22.08.2000 між МОУ в особі начальника Головного КЕУ та
ТОВ ВКФ "Рубеж" укладений договір N 17/2000/Голов КЕУ оренди
майна, предмет якого є ідентичним предмету договору оренди від
14.07.1999. Строк дії цього договору встановлений з 22.08.2000 до
22.08.2005. Пунктом 11.7 договору від 22.08.2000 сторони
домовилися вважати договір від 14.07.1999 таким, що втратив
чинність у зв'язку з його розірванням.
02.01.2001 між ТОВ ВКФ "Рубеж" та ТОВ ВКФ "Древбумснабстрой"
укладений договір суборенди.
Тобто, додаткова угода від 03.07.2003 укладена до договору
оренди від 14.07.1999, який не діяв майже три роки.
Крім того, додаткова угода укладена без погодження з органом
військового управління, органом ФДМУ та поза конкурсом, що є
порушенням законодавства про оренду військового майна.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
30.08.2003 (суддя Л.Жукова) у позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що ТОВ ВКФ "Рубеж" надало в
судове засідання договір купівлі-продажу N Д29-1.5/60 від
26.01.2005 будівлі N 1 військового містечка N 3 по пр. Пушкіна, 59
у м. Дніпропетровську та витяг з реєстру права власності на
зазначене нерухоме майно за N 7655001 від 04.07.2005.
Отже, на день розгляду справи власником майна за оспорюваною
додатковою угодою від 03.07.2003 до договору оренди від 14.07.1999
ТОВ ВКФ "Рубеж", а тому право МОУ не порушене.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 31.10.2005 (колегія суддів: І.Науменко, Л.Білецька,
О.Голяшкін) рішення у справі скасоване, позовні вимоги задоволені
у частині визнання недійсною додаткової угоди від 03.07.2003 за
N 499/2003 Голов КЕУ. У задоволенні вимог про повернення майна
відмовлено з огляду на те, що майно на виконання умов додаткової
угоди переданим не було.
Визнаючи додаткову угоду недійсною, суд апеляційної інстанції
посилається на те, що недійсною є угода, яка не відповідає вимогам
закону на час її укладення (ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
), а тому
набуття ТОВ ВКФ "Рубеж" у подальшому права власності на об'єкт не
змінює цивільної право-дієздатності Міністерства оборони України
на час укладення додаткової угоди щодо її предмету.
Зважаючи на те, що нерухоме майно з 22.08.2000 на підставі
договору оренди N 170/2000/Голов КЕУ знаходилося в оренді ТОВ ВКФ
"Рубеж" і вказаний договір недійсним не визнаний, що
підтверджується судовими рішеннями у справі N 30/165(Д10/132), то
суд дійшов висновку, що додаткова угода, укладена до неіснуючого
договору, а тому є недійсною.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ ВКФ
"Древбумснабстрой" посилається на неправильне застосування судом
при ухваленні оскаржуваної постанови норм права та порушення
процесуальних норм.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
Оцінка обставин щодо розірвання договору оренди від
14.07.1999 р. (орендар - ТОВ ВКФ "Древбумснабстрой") та
правомірність укладення договору оренди від 22.08.2000 (орендар -
ТОВ ВКФ "Рубеж") були предметом дослідження у справі
N 30/165(Д10/132) господарського суду Дніпропетровської області за
поданням військового прокурора Південного регіону України в
інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ ВКФ
"Рубеж" про розірвання договору оренди від 22.08.2000. Факти,
встановлені судовими рішеннями у зазначеній справі є підставою
звільнення від доказування. А тому висновок суду, викладений в
оскаржуваній постанові про припинення договору оренди від
14.07.1999 р., а, отже, неможливість укладення до нього додаткової
угоди, є обґрунтованим.
Посилання скаржника на те, що судом не досліджені інші
підстави позову, зокрема, передача майна в оренду без оголошення
та проведення конкурсу, без погодження з органом управління
державним майном, не може вплинути на зміну або скасування
оскаржуваної постанови, так як зазначені обставини, що можуть бути
пов'язані з порушенням чинного законодавства про оренду, не
змінюють недійсність додаткової угоди, укладеної до неіснуючого
договору.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
Виробничо-комерційної фірми "Древбумснабстрой" залишити без
задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 31.10.2005 у справі N 12/101(30/80) залишити без зміни.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді: Є.Борденюк
В.Харченко