ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2006 Справа N 10/146
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 06.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя: Муравйов О.В.
судді: Полянський А.Г., Фролова Г.М.
розглянула касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма ім. Мічуріна"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 17.11.2005 року
у справі N 10/146
господарського суду Запорізької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Михайлівське
міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення
Запорізької області"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма
ім. Мічуріна"
про стягнення 384080,38 грн.
У судовому засіданні взяли участь представники
- позивача:
Кошова В.І. (дов. N 04/3 від 03.01.2006 року)
- відповідача:
Завгородній Б.В. (дов. N 4 від 23.01.2006 року)
Ухвалою від 11.01.2006 року колегії суддів Вищого
господарського суду України касаційна скарга Товариства з
обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Мічуріна" була прийнята
до провадження новоутвореною колегією суддів у наступному
тимчасовому складі: головуючий - Муравйов О.В., судді
Бакуліна С.В., Мачульський Г.М., а розгляд справи був призначений
на 02.02.2006 року.
У зв'язку з виходом судді Полянського А.Г. з відпустки, а
судді Фролової Г.М. - з лікарняного, справа N 10/146 розглядається
колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від
25.08.2005 року N 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й., у складі: головуючий -
Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Фролова Г.М.
До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні
02.02.2006 року відводів складу суду не заявлено.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
судовому засіданні 02.02.2006 року було оголошено вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як свідчать матеріали справи, Відкрите акціонерне товариство
"Михайлівське міжрайонне підприємство матеріально-технічного
забезпечення Запорізької області" звернулось до Господарського
суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Мічуріна" про стягнення
з останнього 384080,38 грн. збитків на підставі ст. 623 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань з
поставки насіння соняшнику по договору N 1/124 від
01.10.2003 року.
Рішенням від 30.05.2005 року Господарського суду Запорізької
області (суддя Алейникова Т.Г.) в задоволенні позовних вимог
Відкритому акціонерному товариству "Михайлівське міжрайонне
підприємство матеріально-технічного забезпечення Запорізької
області" відмовлено повністю.
Приймаючи рішення Господарський суд Запорізької області
встановив, що відповідач своєчасно здійснив поставку соняшника
позивачу в передбачений договором строк поставки
(до 01.12.2003 р.), що підтверджується накладною N 466 від
12.10.2003 р., в якій зазначено найменування товару "соняшник
згідно договору N 1/124 від 01.10.2003 року у кількості
1113,253 на суму 924000 грн. До цієї накладної додана довіреність
позивача від 07.10.2003 року на ім'я Бондар О.П. Доводи позивача
про лише часткове виконання договору відповідачем судом відхилені
з огляду на те, що в документах, на які посилається позивач
(платіжні доручення про повернення коштів, товарно-транспортні
накладні, акти-рахунки), містяться посилання на інші підстави
правовідносин, а не на договір N 1/124 від 01.10.2003 р.
Не погодившись з рішенням першої інстанції позивач подав
апеляційну скаргу, яка постановою від 17.11.2005 року Запорізького
апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі:
головуючий суддя Радченко О.П., суддів Кричмаржевський В.А.,
Юхименко О.В.) задоволена частково: рішення господарського суду
Запорізької області від 30.05.2005 року у справі N 10/146
скасоване частково, прийняте нове рішення про задоволення позову в
частині. Запорізький апеляційний господарський суд постановив
стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агрофірма ім. Мічуріна" на користь позивача Відкритого
акціонерного товариства "Михайлівське міжрайонне підприємство
матеріально-технічного забезпечення Запорізької області"
247580,38 грн. збитків, 1095,83 грн. державного мита за розгляд
справи у Господарському суді Запорізької області, 76,06 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити. Також з Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма ім. Мічуріна" на користь Відкритого
акціонерного товариства "Михайлівське міжрайонне підприємство
матеріально-технічного забезпечення Запорізької області" вирішено
стягнути 1243,06 грн. державного мита за розгляд справи у суді
апеляційної інстанції.
Приймаючи нове рішення по справі, Запорізький апеляційний
господарський суд виходив з того, що залученими до матеріалів
справи листами N 181 від 20.10.2003 року, N 85 від
06.12.2003 року, N 1/454 від 08.12.2003 року, N 1/488 від
24.12.2003 року, N 1/493 від 28.12.2003 року, N 1/3 від
05.01.2004 року та N 1/71 від 09.02.2004 року підтверджується той
факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма
ім. Мічуріна" просить відповідні грошові кошти зарахувати в
рахунок недопоставки насіння соняшника в кількості 731,227 тон на
суму 606919,00 грн. З огляду на викладене, апеляційний
господарський суд прийшов до висновку, що відповідач виконав умови
договору N 1/24 від 01.10.2003 року частково і в односторонньому
порядку відмовився від подальшого його виконання, що є
підтвердженням вини відповідача в настанні для позивача негативних
наслідків - збитків у вигляді різниці між сумою, яку позивач мав
витратити на закупівлю соняшнику за договором з відповідачем та
фактично витраченими на закупівлю коштами, що склало
247580,38 грн. Одночасно апеляційна інстанція відмовила в позові в
частині стягнення 136500 грн. збитків у вигляді сплаченого
позивачем за договором N CVP 23309 від 07.08.2003 р. завдатку,
оскільки дійшла висновку, що всупереч ст. 548 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
завдатком було забезпечене не виконання основного
зобов'язання, а сплата штрафу.
Не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного
господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю
"Агрофірма ім. Мічуріна" звернулось до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, вважаючи вказане судове рішення
неправомірним та прийнятим з порушенням норм матеріального та
процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову
від 17.11.2005 року та залишити без змін рішення від
30.05.2005 року.
Відзив на час розгляду справи в касаційній інстанції суду
наданий не був, проте, представник Відкритого акціонерного
товариства "Михайлівське міжрайонне підприємство
матеріально-технічного забезпечення Запорізької області" щодо
доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку
з чим, просить постанову від 17.11.2005 року залишити без змін, а
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агрофірма ім. Мічуріна" - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення та заперечення представників сторін, суддю-доповідача,
оцінивши на підставі фактично встановлених обставин справи
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що
Відкрите акціонерне товариство "Михайлівське міжрайонне
підприємство матеріально-технічного забезпечення Запорізької
області" 01.10.2003 року уклало з Товариством з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма ім. Мічуріна" договір N 1/124,
відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю
"Агрофірма ім. Мічуріна" (Продавець за договором, відповідач у
справі) зобов'язалось у строк до 01.12.2003 року після отримання
грошових коштів від Покупця (Відкрите акціонерне товариство
"Михайлівське міжрайонне підприємство матеріальнотехнічного
забезпечення Запорізької області") поставити 1113,3 тон насіння
соняшника по ціні 830 грн. за тону на загальну суму 924000 грн.
Позивач (Відкрите акціонерне товариство "Михайлівське
міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення
Запорізької області") своє зобов'язання щодо проведення
попередньої оплати виконав, перерахувавши Товариству з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма ім. Мічуріна" 02.10.2003 року
924000 грн.
Суд першої інстанції встановив, що зобов'язання по поставці
насіння соняшника виконані відповідачем в повному обсязі. При
цьому місцевий суд посилався як на доказ на накладну N 466 від
12.10.2003 р. та довіреність до неї від 07.10.2003 р. на ім'я
Бондар О.П.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове
виконання відповідачем поставки за договором N 1/124 від
01.10.2003 р. Запорізький апеляційний господарський суд вважає, що
відповідач поставив позивачу на виконання зазначеного договору
368,004 тон соняшника на суму 305445,81 грн. Кошти в сумі
630584 грн. повернуті відповідачем позивачу в період з
20.10.2003 р. по 03.02.2004 р. Хоча в платіжних дорученнях на
перерахування коштів зазначена інша редакція платежу, не пов'язана
з виконанням договору N 1/124 від 01.10.2003 р., апеляційний
господарський суд на підставі листів N 181 від 20.10.2003 року,
N 85 від 06.12.2003 року, N 1/454 від 08.12.2004 року, N 1/488 від
24.12.2003 року, N 1/493 від 28.12.2003 року, N 1/3 від
05.01.2004 року та N 1/71 від 09.02.2004 року, які залучені до
матеріалів справи (т.2, а.с.20-25) в яких відповідач просить ці
грошові кошти зарахувати в рахунок недопоставки насіння соняшника,
дійшов висновку про те, що мало місце повернення коштів за
договором N 1/124 від 01.10.2003 р. Також апеляційний
господарський суд посилається в обгрунтування такого висновку на
коригування податкової накладної N 74 (т.2 а.с.17-19).
Відповідно до ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в постанові
апеляційної інстанції серед іншого повинні бути зазначені доводи,
за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.
Оскаржена постанова апеляційної інстанції не містить доводів
відхилення заперечень відповідача та висновків місцевого суду про
виконання договору N 1/124 від 01.10.2003 р. відповідачем в
повному обсязі з посиланням на накладні N 466 від 12.10.2003 р. та
довіреність від 07.10.2003 р. до неї. Зазначені документи взагалі
не згадуються в мотивувальній частині постанови апеляційної
інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини
справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими
засобами доказування.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
передбачено, що доказом
підтвердження здійснення господарської операції є первинний
документ, який містить відомості про господарську операцію та
складається в момент її здійснення (ст. 1, 9 названого Закону).
Отже, висновок суду першої інстанції про поставку насіння
соняшника відповідачем здійснений на підставі допустимих доказів.
Висновок апеляційної інстанції на часткове виконання поставки
зроблений на підставі листів відповідача та коригування податкової
накладної.
Суд касаційної інстанції вважає, що висновок суду апеляційної
інстанції зроблений з порушенням норм процесуального
законодавства. Так, порушені вимоги ч. 2 ст. 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо допустимості доказів, оскільки для встановлення
фактів виконання чи невиконання апеляційний господарський суд
посилався на непрямі докази (листи), не мотивувавши при цьому
причини відхилення прямих доказів. Коригування податкової
накладної також є непрямим доказом, оскільки відповідно до
пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна складається у момент
виникнення податкових зобов'язань продавця є звітним податковим
документом і одночасно розрахунковим документом. Особливості
складання податкової накладної в момент виникнення податкових
зобов'язань продавця в залежності від першої події (поставки чи
оплати) виключає використання податкової накладної як доказу
здійснення певної господарської операції, оскільки із змісту
податкової накладної характер такої операції безпосередньо
встановити неможливо.
Крім того, копії зазначених вище листів та коригування були
додані позивачем до апеляційної скарги без мотивування причин
ненадання цих доказів суду першої інстанції. Умови прийняття
апеляційною інстанцією додаткових доказів закріплені в ч. 1
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Недотримання цих умов виключає
посилання на додані документи як докази у справі.
Оскільки зазначені документи подані всупереч вимог ч. 1
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційний господарський суд
безпідставно використав їх як докази у справі і поклав в
обгрунтування висновків постанови.
Крім того, зазначені вище листи надані в копіях, засвідчених
секретарем приватної юридичної фірми "Гестор". Відповідно до ч. 2
ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
письмові докази подаються в
оригіналі або належним чином засвідченій копії. Заявником
апеляційної скарги не зазначено, на чому грунтуються повноваження
секретаря особи, яка не є стороною по справі, засвідчувати
відповідність копії документа оригіналу. Не надає таких
повноважень зазначеній особі і чинне законодавство.
Враховуючи наведене, касаційна інстанція вважає, що висновок
апеляційного господарського суду України про часткове виконання
відповідачем умов договору N 1/124 від 01.10.2003 р. зроблений з
порушенням норм процесуального права, а саме: ст. 34, 36, 101
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому в цій частині постанова підлягає
скасуванню відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками
апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позову
в частині стягнення 136500 грн.
Однак оскільки суд касаційної інстанції погодився з висновком
суду першої інстанції про повне виконання відповідачем зобов'язань
за договором, підстав для стягнення збитків у позивача немає
взагалі, а тому покладені в основу відмову в позові апеляційною
інстанцією доводи також підлягають скасуванню. Відмовляючи в
позові в цій частині слід посилатися на ч. 1 ст. 224 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
як спеціальну норму, яка регулює відшкодування збитків
в господарських відносинах, а не на ч. 1 ст. 548 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, як це зробив апеляційний господарський суд.
Враховуючи наведене, постанова касаційної інстанції підлягає
скасуванню повністю, а рішення господарського суду про відмову
позивачу в позові повністю - залишенню без змін.
За таких обставин касаційна скарга відповідача підлягає
задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агрофірма ім. Мічуріна" задовольнити повністю.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
17.11.2005 року по справі N 10/146 скасувати.
Рішення Господарського суду Запорізької області від
30.05.2005 року у справі N 10/146 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В.Муравйов
Судді А.Г.Полянський
Г.М.Фролова