ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
02.02.2006 Справа N 04/140-38
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 23 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого [...], суддів: [...], за участю представників сторін:
позивача - [...], дов. від 13.01.2006 року, відповідача - [...],
дов. від 01.02.2006 року, розглянув у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю
"XXX" у справі N 04/140-38 на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 09.11.2005 року за позовом Відкритого
акціонерного товариства "YYY" до Товариства з обмежено
відповідальністю "XXX" про стягнення 4150,98 грн.
Відкрите акціонерне товариство "YYY" звернулось до господарського
суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX" 4150,98 грн., серед яких 3538,00
грн. основного боргу та 612,98 грн. пені, за неналежне виконання
умов договору купівлі-продажу N 74 від 04.06.2004 року. Позовні
вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі
взяті на себе зобов'язання за договором N 74 від 04.06.2004 року,
зокрема, порушив підпункт 2.2 договору, не розрахувавшись повністю
за відвантажену шафу пекарську ШПЕ-ЗК. Факт передачі та отримання
товару підтверджується накладною від 04.06.2004 року N Ч233 та
довіреністю серії ЯЗН N 825826 від 04.06.2004 року. Позивач
зазначає, що, відмовившись від належного виконання зобов'язання,
відповідачем порушено статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 193, 198 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
Господарський суд Волинської області рішенням від 03.10.2005 року
(суддя [...]) позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з
відповідача на користь позивача 3538 грн. основного боргу, 239,81
грн. пені, в частині стягнення 373,17 грн. пені відмовлено. Судові
витрати покладено на відповідача. Рішення у справі вмотивоване
тим, що заперечення відповідача про здійснення розрахунків з
позивачем шляхом надання йому путівок є неправомірними, оскільки
такі розрахунки не обумовлені договором від 04.06.2004 року.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю
"XXX" Львівський апеляційний господарський суд постановою від
09.11.2005 року залишив рішення господарського суду Волинської
області від 03.10.2005 року без змін з тих же підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами норм
матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог
скаржник посилається на те, що господарськими судами першої та
апеляційної інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача щодо
наявності договору N 11 від 04.06.2004 року, укладеного між
Товариством з обмеженою відповідальністю "XXX" та Відкритим
акціонерним товариством "YYY". Відповідно до умов договору
останній взяв на себе зобов'язання придбати 10 путівок курорту
"ZZZ". На його думку, умовами спірного договору також передбачено,
що оплата має здійснюватись у формі взаємозаліку. Крім того,
скаржник вказує на безпідставне нарахування пені в сумі 239,81
грн. за несвоєчасний розрахунок за шафу пекарську, оскільки
несвоєчасне виконання зобов'язань сталось з вини позивача.
Відкрите акціонерне товариство "YYY" не скористалося своїм правом
на надання відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді [...] та пояснення представників сторін,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи, повноту їх встановлення в
рішенні господарського суду Волинської області та постанові
Львівського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи в касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування
судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і
процесуального права.
Господарським судом Волинської області з'ясовано та підтверджено
під час здійснення апеляційного провадження наступне:
Між Відкритим акціонерним товариством "YYY" (продавець) та
Товариством з обмеженою відповідальністю "XXX" (покупець) укладено
договір N 74 від 04.06.2004 року, відповідно до якого Відкрите
акціонерне товариство "YYY" продає Товариству з обмеженою
відповідальністю "XXX" шафу пекарську ШПЕ-ЗК згідно накладних на
суму 7000 грн. в асортименті відповідно до замовлення. Покупець
бере на себе зобов'язання провести оплату товару в сумі,
визначеній договором.
Продавець на виконання своїх зобов'язань за вказаним договором
передав покупцю обумовлену договором шафу за накладною від
04.06.2004 року N Ч233 та довіреністю серії ЯЗН N 825826 від
04.06.2004 року. Проте, розрахунки були проведені лише частково в
розмірі 34262 грн. (на зазначену суму позивачем було зараховано
вартість путівок, одержаних від відповідача згідно накладних б/н
від 28.04.2005 року та N 146 від 20.07.2004 року), заборгованість
за договором відповідно становила 3538 грн.
Позивачем 13.04.2005 року було надіслано відповідачу вимогу щодо
сплати боргу, на яку останній надіслав відповідь N 30 від
28.04.2005 року, підтвердив наявність боргу та просив дати згоду
на проведення подальших розрахунків шляхом отримання путівок чи
іншого товару. Згоди позивачем надано не було.
За прострочення термінів оплати вартості товару пунктом 5 договору
сторони передбачили сплату пені в розмірі подвійної облікової
ставки Національного банку України за кожен прострочений день від
суми боргу.
Положеннями статті 655 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона -
продавець зобов'язується передати (поставити) у власність другій
стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується
прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову
суму.
Згідно із статтями 526, 629 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначає, що у
разі, коли строк виконання боржником обов'язку не встановлений або
визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право
вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати
такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги,
якщо обов'язок його виконання не випливає із договору або актів
цивільного законодавства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи господарським судом Волинської області та
Львівським апеляційним господарським судом правомірно задоволені
вимоги щодо стягнення боргу за договором N 74 від 04.06.2004 року
та пені в сумі 239,82 грн. за період з 21.04.2005 року по
04.09.2005 року з посиланням на пункту 2 статті 530 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Фактичні обставини справи встановлені господарськими судами
попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження
поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм
надано правильну юридичну оцінку з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги
визнаються непереконливими.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України постановив:
Рішення господарського суду Волинської області від 03.10.2005 року
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
09.11.2005 року у справі N 04/140-38 залишити без змін, а
касаційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю "XXX" -
без задоволення.