ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01.02.2006 Справа N 22/184-04-6770
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 23 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: [...]
(головуючий), [...], розглянувши у відкритому судовому засіданні в
м. Києві касаційну скаргу ТОВ "XXX" на рішення господарського суду
Одеської області від 19.10.2004 року у справі N 22/184-04-6770 за
позовом державного підприємства "YYY" до ТОВ "XXX"
про стягнення 27340,00 грн.,
за участю представників: позивача - не з'явились;
відповідача - [...], встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.10.2004 року
у справі N 22/184-04-6770 (суддя [...]) позов задоволено: стягнуто
з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 27340,00 грн.,
витрати по сплаті державного мита та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції
відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Одеської області від 19.10.2004 року у даній справі скасувати,
справу передати на новий розгляд. В обґрунтування своїх вимог
скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом
порушені норми процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарським судом першої інстанції
норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга
залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або
постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
Скаржник в обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на
те, що господарським судом прийнято рішення за відсутності його
представника, не повідомленого належним чином про час і місце
засідання суду.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи про прийняття
позовної заяви до провадження та призначення її до розгляду на
28.09.2004 року на 11 годин 30 хвилин сторони були повідомлені
ухвалою господарського суду Одеської області від 09.09.2004 року,
з відміткою канцелярії суду на її зворотній стороні про
направлення сторонам копій вказаної ухвали.
28.09.2004 року розгляд справи було відкладено на 19.10.2004 року
на 10 год. 00 хв., про що винесено ухвалу господарського суду, яка
також направлена сторонам, що підтверджується відміткою канцелярії
суду на її зворотній стороні.
Посилання скаржника на те, що господарський суд не перевірив
адресу відповідача, а також те, що позивач зазначив невірну адресу
ТОВ "XXX" не приймається судом до уваги, зважаючи на таке:
Позивач у позовній заяві вказав, що адресою відповідача є: м.
Р-ськ,вул. Ч-ська, 88. У матеріалах справи наявні залізничні
накладні NN 35202564, 35202567, в яких вантажовідправник - ТОВ
"XXX" самостійно зазначив власну адресу: м. Р-ськ,вул. Ч-ська, 88,
к. X2.
Водночас, в силу вимог ст. ст. 6, 23, 24 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
на відправника покладається обов'язок надати станції
навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну
(комплект перевізних документів). При цьому, вантажовідправник
несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності
або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до пп. 2.1 п. 2 Правил оформлення перевізних документів
( z0863-00 ) (z0863-00)
, затверджених наказом Мінтрансу України від
21.11.2000 р. N 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції
України 24.11.2000 р. за N 863/5084, вантажовідправником серед
інших заповнюється графа комплекту перевізних документів: "Його
поштова адреса", в якій зазначається поштова адреса відправника з
назвою міста або населеного пункту, району, вулиці і номера
будинку.
Таким чином, внесення відомостей до залізничних накладних було
обов'язком саме відповідача. Останній самостійно вніс у залізничні
накладні адресу, яку в позовній заяві зазначив позивач.
Отже, господарський суд, згідно вимог ст. 75 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, правомірно розглянув спір по суті за наявними у
матеріалах справи доказами за відсутності відповідача, який був
належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про
правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, яке
відповідає положенням ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам,
що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.76 р. N 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, зі змінами
та доповненнями.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
господарським судом першої інстанції норм процесуального права при
прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, в
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та
обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України постановив:
Касаційну скаргу ТОВ "XXX" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2004 року у
справі N 22/184-04-6770 залишити без змін.