ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01.02.2006 Справа N 13/199
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - [...], суддів: [...], розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX", м. Київ, на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 20.10.2005 р. у справі N
13/199 господарського суду Запорізької області за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX", м. Київ, до
Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY", м. Запоріжжя, про
стягнення 123149,84 грн. збитків, за участю представників:
позивача - [...] (за довіреністю), відповідача: [...] (за
довіреністю), [...] (відповідно до витягу з протоколу N 1
загальних зборів учасників ТОВ "YYY" від 09.03.2005 р.),
встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.07.2005 р.
(суддя [...]) провадження по справі стосовно позовних вимог про
стягнення збитків у розмірі 119947,22 грн. припинено. У іншій
частині позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
20.10.2005 р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді [...],
суддів [...]) рішення господарського суду Запорізької області від
01.07.2005 р. частково скасовано, та прийнято нове рішення про
відмову в позові в повному обсязі.
В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 20.10.2005 р.,
та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у
повному обсязі, посилаючись на порушення господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
а саме: ст. 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. ст. 42,
43, 43, п. 2 ч. 1 ст. 80, ст. 104 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що оскаржувана
постанова апеляційної інстанції винесена з дотриманням вимог ст.
104 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки, як вважає відповідач, справа розглянута апеляційним
господарським судом по суті, оскільки рішення місцевого
господарського суду частково скасоване та прийнято нове рішення,
яким у позові відмовлено в повному обсязі. Також відповідач дійшов
до висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами
умов настання відповідальності за правопорушення у сфері
господарювання, передбачених ст. ст. 216 - 229 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, для стягнення збитків з відповідача.
Також відповідач зазначив, що позивачем не надано належних доказів
стосовно понесення ним реальних збитків як у сумі 3202,62 грн.,
так і у сумі 119947,22 грн., разом - 123149,84 грн., яка становить
суму позову, а втрата вантажу відбулась не з вини відповідача, а
внаслідок незалежних від нього обставин. Крім того, відповідач
зазначив, що посилання позивача на порушення судом ст. ст. 42, 43,
43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
безпідставними, оскільки не обґрунтовуються належними доказами та
спростовуються самим змістом оскаржуваної постанови.
Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи,
приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції та
проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій
06.10.2003 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір
N 362 про надання транспортних послуг. Відповідно до умов цього
договору відповідач зобов'язувався доставити ввірений йому вантаж
у пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання
вантажу особі, а позивач - оплатити за перевезення встановлену
плату, зазначену у заявці-договорі, який є невід'ємною частиною
договору N 362.
Крім того, 12.10.2004 р. між позивачем та Товариством з обмеженою
відповідальністю "ZZZ" був укладений договір доручення N 539/1 на
організацію перевезення вантажів N 539/1, відповідно до умов якого
Товариство з обмеженою відповідальністю "ZZZ" доручає, а позивач
здійснює транспортно-експедиційні послуги по організації
перевезення вантажу.
Також 12.10.2004 р. між позивачем та Товариством з обмеженою
відповідальністю "ZZZ" було укладено додаток до договору доручення
N 539/1 - заявка N 01. Відповідно до даної заявки позивач брав на
себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу Товариства з
обмеженою відповідальністю "ZZZ" - інтегральних мікросхем
загальною вартістю 21100 доларів США, за маршрутом м. Я-ськ
(Тайвань) - м. Л-ськ (Україна).
На виконання зазначеної заявки та відповідно до умов договору N
362, між позивачем та відповідачем 22.10.2004 р. було укладено
заявку-договір N 1022/04, відповідно до умов якої відповідач
повинен був здійснити перевезення зазначених мікросхем
автотранспортом за маршрутом: а/п "SSS" - м. Л-ськ.
В порушення попереднього повідомлення N 112000002/4/181682 Ч-ської
митниці, автотранспорт відповідача, прибувши у м. Л-ськ із
вказаними мікросхемами, прослідував замість охоронюваної митної
стоянки на звичайну стоянку, внаслідок чого вантаж мікросхем було
втрачено.
За даним фактом P-ським ЗМУ УМВС України в Запорізькій області
було порушено кримінальну справу за ознаками злочину,
передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Крім того, 16.02.2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю
"ZZZ" звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою
до позивача по справі N 13/199 - Товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX", м. Київ, про стягнення збитків в сумі
116668,75 грн., що виникли внаслідок втрати зазначених мікросхем,
включивши до складу збитків вартість втраченого майна в розмірі
112078,98 грн. а також витрати по оплаті комісії банку, сплаті
відсотків за кредит і обов'язковий пенсійний збір з покупки
валюти, що склало 4589,77 грн. Згодом Товариство з обмеженою
відповідальністю "ZZZ" збільшило суму позову на 2514,06 грн.,
після чого загальна сума позовних вимог становила 119182,81 грн.
Вартість робіт Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX", м.
Київ, виконаних по договору N 539/1, склала 3967,03 грн., однак не
була оплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "ZZZ"
Товариству з обмеженою відповідальністю "XXX", м. Київ, внаслідок
фактичного невиконання останнім своїх зобов'язань по вказаному
договору через втрату вантажу.
Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем - Товариством з
обмеженою відповідальністю "YYY", м. Запоріжжя своїх зобов'язань
за договором перевезення вантажу, позивачу - Товариству з
обмеженою відповідальністю "XXX", м. Київ, фактично було завдано
збитків на загальну суму 123149,84 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.03.2005 р. (суддя
[...]) по справі N 7/124 позов Товариства з обмеженою
відповідальністю "ZZZ" до Товариства з обмеженою відповідальністю
"XXX", м. Київ, про стягнення 119182,81 грн. задоволено повністю.
В задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX", м. Київ, до Товариства з обмеженою
відповідальністю "YYY", м. Запоріжжя, про стягнення збитків та
Міністерства транспорту України про анулювання Товариству з
обмеженою відповідальністю "YYY" ліцензії на здійснення
господарської діяльності у сфері надання послуг з перевезення
пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, постановлено
відмовити.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
02.08.2005 р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді [...],
суддів [...]) по справі N 7/124 рішення господарського суду м.
Києва від 28.03.2005 р. скасовано частково та прийнято нове
рішення. Постановлено позов Товариства з обмеженою
відповідальністю "ZZZ" задовольнити повністю, а зустрічний позов
Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX", м. Київ, повернути
без розгляду.
Рішення місцевого господарського суду по справі N 13/199
мотивовано тим, що в силу наявності рішення господарського суду м.
Києва у справі N 7/124 стосовно суми збитків у розмірі 119947,22
грн. провадження по справі N 13/199 в частині, що стосується цієї
суми, підлягає припиненню згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Стосовно суми збитків у розмірі 3202,62 грн. місцевим
господарським судом встановлено, що позивачем не надано належних
доказів понесення збитків, в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, у розмірі цієї суми, тому місцевий
господарський суд дійшов до висновку про необхідність відмови в
позові Товариству з обмеженою відповідальністю "XXX", м. Київ, в
цій частині.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що
відповідно до ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
та ст. 924 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження
прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата,
нестача або пошкодження сталися не з його вини. Як зазначено в
постанові апеляційного господарського суду перелічені в позовній
заяві та апеляційній скарзі порушення з боку відповідача належним
чином не доведені, документів на підтвердження суду не надано.
Отже апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що
позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки зазначена
позивачем сума 123149,84 грн. не може вважатись збитками,
завданими позивачу відповідачем, оскільки позивачем не доведений
сам факт понесення ним збитків, їх розмір, як і не доведено те, що
ці збитки стягнуті з нього на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "ZZZ".
Крім того, в постанові апеляційного господарського суду зазначено,
що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо
припинення провадження у справі стосовно позовних вимог в частині
стягнення збитків в сумі 119947,22 грн. згідно п. 2 ч. 1 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Як
встановлено апеляційним господарським судом, на момент прийняття
рішення місцевим господарським судом у справі N 13/199 рішення
господарського суду м. Києва від 28.03.2005 р. було оскаржене в
апеляційному порядку і не набрало законної сили. Тому апеляційний
господарський суд дійшов до висновку про неправильність припинення
місцевим господарським судом провадження у справі згідно п. 2 ч. 1
ст. 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
зв'язку з фактичною відсутністю рішення іншого суду по спору між
тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд припиняє провадження
у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу,
який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими
ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення господарського суду набирає законної сили
після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у
разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та
резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після
закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ч. 4 цієї статті ( 1798-12 ) (1798-12)
у разі подання
апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо
його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи
апеляційною інстанцією.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент винесення рішення по
справі N 13/199 рішення по справі N 7/124 законної сили не
набрало, оскільки було оскаржено до апеляційного господарського
суду.
Із системного аналізу наведених вище норм та обставин справи,
встановлених господарськими судами попередніх інстанцій,
вбачається, що у місцевого господарського суду не було правових
підстав для припинення провадження по праві N 13/199 з посиланням
на п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тобто місцевий господарський суд при винесенні
рішення припустився порушення норми процесуального права.
Апеляційним господарським судом при винесенні оскаржуваної
постанови не було надано належної правової оцінки обставинам
настання відповідальності відповідача згідно умов договору на
здійснення транспортних послуг та чинного законодавства України.
В своїй постанові апеляційний господарський суд посилається на ч.
1 ст. 314 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та ч. 2 ст.
924 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до яких
перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження
прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата,
нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Із змісту цих норм вбачається, що обов'язок доведення відсутності
вини у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається саме
на перевізника, який є відповідачем по справі N 13/199, а не на
замовника. Разом з тим апеляційний господарський суд в своїй
постанові фактично покладає обов'язок такого доказування на
позивача, який відповідно до встановлених обставин справи у
правовідносинах з відповідачем виступає як замовник, а не як
перевізник.
Відповідно до вимог пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду
України, від 29.12.76 N 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
,
суди повинні неухильно додержувати вимоги про законність і
обґрунтованість рішення, обґрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, які мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні. Тому, згідно вказаної
постанови, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За таких обставин та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти їх, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого
господарського суду.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 3, ст. 111-10 ч. 1, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX", м.
Київ, задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
20.10.2005 р. та рішення господарського суду Запорізької області
від 01.07.2005 р. у справі N 13/199 господарського суду
Запорізької області скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду Запорізької області.