ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
31.01.2006 Справа N 527/12-05
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі: головуючого [...],
суддів: [...], розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX", м. Р-ськ Київської області (далі - ТОВ
"XXX"), на рішення господарського суду Київської області від
14.11.2005 зі справи N 527/12-05 за позовом спілки громадських
організацій "YYY", м. Ч-ськ (далі - СГО "YYY"), до ТОВ "XXX"
про стягнення штрафу та спонукання до виконання договірних
зобов'язань.
Судове засідання проведено за участю представників
сторін: СГО "YYY" - не з'явились, ТОВ "XXX" - [...]. За
результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України встановив:
СГО "YYY" звернувся до господарського суду Київської області з
позовом про спонукання ТОВ "XXX" до виконання зобов'язань за
договором на проведення рекламної компанії від 23.08.2005 N
190805/1 (далі - Договір) та стягнення штрафу за прострочення
початку рекламної компанії у сумі 1600 грн.
Рішенням названого суду від 14.11.2005 (суддя [...]) позов
задоволено: ТОВ "XXX" зобов'язано виконати договірні зобов'язання
шляхом розміщення реклами позивача на зерезервованих спеціальних
поверхнях, зазначених в Акті резервування до Договору, в обсягах
та у терміни, передбачені Договором; з відповідача на користь СГО
"YYY" стягнуто 1600 грн. штрафу та судові витрати. Рішення суду з
посиланням на приписи статей 193, 220 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
(далі - ГК України), статей 525, 526, 629
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК України)
мотивовано неправомірною односторонньою відмовою відповідача від
виконання зобов'язань за Договором, що є підставою для
застосування до ТОВ "XXX" штрафних санкцій відповідно до пункту
7.1.1 Договору.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
"XXX" просить скасувати зазначений судовий акт місцевого
господарського суду та відмовити у задоволенні позову, посилаючись
на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник
зазначає, що умовами Договору не передбачено можливості виконання
зобов'язань позивача третьою особою, в зв'язку з чим перерахування
громадською організацією "ZZZ" (далі - ГО "ZZZ") коштів за
розміщення реклами позивача не може вважатися виконанням СГО "YYY"
обов'язку з оплати рекламної компанії відповідно до умов Договору.
Відтак з огляду на пункт 6 статті 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
відповідач правомірно відмовився від проведення зазначеної
рекламної компанії та в силу наявності вини позивача не може
вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання відповідно
до вимог пункту 3 статті 220 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
. Крім того, за
посиланням ТОВ "XXX", місцевим господарським судом не було надано
правової оцінки факту повернення відповідачем за платіжним
дорученням від 26.09.2005 N 1878 перерахованих ГО "ZZZ" грошових
коштів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Перевіривши на підставі встановлених господарським судом фактичних
обставин справи правильність застосування ним норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників
відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:
- СГО "YYY" (замовник) та ТОВ "XXX" (виконавець) уклали Договір,
за умовами до якого виконавець зобов'язався проводити рекламну
компанію для замовника на зарезервованих в акті резервування
поверхнях спеціальних конструкцій у визначені терміни та в
обумовлених обсягах, а позивач - здійснювати оплату виконаних
робіт щомісячно до 10 числа поточного місяця на підставі
виставлених відповідачем рахунків-фактур;
- в акті резервування учасниками спору було встановлено, зокрема,
загальну вартість проведення рекламної компанії з 01.09.2005 по
30.09.2005 у сумі 8013,60 (без урахування податків);
- ТОВ "XXX" було виставлено позивачеві рахунок-фактуру від
19.08.2005 N СФ-0925 за розміщення та обслуговування реклами у
сумі 9656,39 грн., яку було своєчасно оплачено ГО "ZZZ" за
платіжним дорученням від 02.09.2005 N 121;
- у рядку "призначення платежу" цього платіжного документа
зазначено "розміщення та обслуговування реклами згідно з рахунком
від 19.08.2005 N СФ-0925";
- ТОВ "XXX" не виконало розміщення рекламних матеріалів у повному
обсязі та протягом обумовленого строку;
- за неналежне виконання договірних зобов'язань відповідно до
пункту 7.1.1 Договору з відповідача підлягає стягненню штраф у
сумі 1600 грн.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо
правомірності односторонньої відмови відповідача від виконання
зобов'язань за Договором.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, визначених у
статті 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має виконуватись
належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,
інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова
від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, частиною 6 статті 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що
зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання
зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною
обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Разом з тим, згідно зі статтею 528 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
виконання
обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов
договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника
виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний
прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Отже, чинне законодавство України допускає можливість покладення
боржником виконання свого обов'язку на третю особу. Як вбачається
з установлених місцевим господарським судом обставин справи, намір
ГО "ZZZ" щодо виконання зобов'язання позивача з оплати проведення
рекламної компанії за Договором було виражено шляхом зазначення
відповідних відомостей у платіжному документі; тому ТОВ "XXX" мало
достатні підстави для прийняття такого виконання.
Таким чином, з огляду на наведені норми закону та з'ясовані у
розгляді цієї справи фактичні дані господарський суд дійшов
вірного висновку про неправомірне припинення відповідачем
виконання зобов'язань за Договором.
Оскільки правовим наслідком порушення зобов'язання відповідно до
статті 611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є, зокрема, сплата неустойки,
обумовленої договором, причому в силу частини 1 статті 622 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який сплатив неустойку і відшкодував
збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від
обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено
договором або законом, господарський суд правомірно задовольнив
позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ "XXX" 1600 грн. штрафу та
зобов'язання відповідача виконати рекламну компанію СГО "YYY"
відповідно до умов Договору.
Посилання скаржника на недослідження судом першої інстанції
обставин, пов'язаних з поверненням відповідачем перерахованих ГО
"ZZZ" коштів в рахунок оплати за проведення названої рекламної
компанії, не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом
України, оскільки не стосуються підстав та умов виконання
договірних зобов'язань, а тому не належать до фактичної основи
спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного, передбачених законом підстав для
скасування оскаржуваного рішення господарського суду Київської
області не вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України постановив:
Рішення господарського суду Київської області від 14.11.2005 зі
справи N 527/12-05 залишити без змін, а касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" - без задоволення.