ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
31.01.2006 Справа N 46/113-05
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - [...], суддів: [...], розглянувши касаційну
скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по
Харківській області на рішення господарського суду Харківської
області від 01.06.2005 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 21.07.2005 р. у справі N 46/113-05 за
позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по
Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю
Багатопрофільного виробничо-наукового підприємства "XXX" про
розірвання договору оренди та за зустрічним позовом ТОВ БВНП "XXX"
до РВ ФДМУ по Харківській області, 3-тя особа - Харківське
спеціалізоване підприємство "YYY" про визнання договору оренди
недійсним та про стягнення грошових коштів (втрат) та моральної
шкоди, за участю представників сторін: від РВ ФДМУ по Харківській
області: [...] (копія довіреності у справі), від ТОВ БВНП "XXX":
[...] (довіреність від 03.01.2006), від Харківського
спеціалізованого підприємства "YYY": не з'явився, встановив:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по
Харківській області звернулося до господарського суду Харківської
області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю
Багатопрофільного виробничо-наукового підприємства "XXX" про
розірвання договору оренди N 1384-Н від 04.01.2005 р., укладеного
між сторонами.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається на ст. 625 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
і вказує на те, що після укладення договору
оренди позивачем було з'ясовано, що нежитлові приміщення, передані
за договором в оренду, увійшли до складу цілісного майнового
комплексу Харківського орендного будівельного підприємства згідно
договору купівлі-продажу N 411 від 26.02.96 р. Ці обставини, на
думку позивача, є підставою для розірвання договору оренди з
огляду на ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Одночасно позивач
зазначив, що вказаним договором порушено право власності дійсного
власника приміщень - Харківського спеціалізованого підприємства
"YYY".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2005 р.
(а.с. 63 т. 1) залучено до участі у справі в якості 3-ої особи,
яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Харківське
спеціалізоване підприємство "YYY".
Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю
Багатопрофільне виробничо-наукове підприємство "XXX" (далі -
товариство) подало зустрічний позов до РВ ФДМУ по Харківській
області та просить суд визнати договір оренди N 1348-Н від
04.01.2005 р. недійсним в порядку ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
як такий, що не відповідає приписам Законів України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
. Також просить суд стягнути з РВ ФДМУ по
Харківській області перераховану орендну плату у розмірі 995,04
грн., витрати у розмірі 7697,29 грн., понесені у зв'язку з
оформленням відповідних документів для укладання спірного договору
оренди та використання переданих в оренду приміщень, а також
моральну шкоду у розмірі 10000,0 грн., всього 18692,33 грн.
Зустрічний позов мотивований тим, що РВ ФДМУ по Харківській
області не мало права на укладання договору оренди приміщень, які
не є державною власністю.
В обґрунтування зустрічної позовної вимоги в частині стягнення з
РВ ФДМУ по Харківській області грошової суми товариство
посилається на п. 2 ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якою
передбачено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину
другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної
шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною особою.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2005 р.
(суддя [...]), залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 21.07.2005 р. (головуючий,
суддя [...], судді: [...]), у задоволенні первісного позову РВ
ФДМУ по Харківській області про розірвання договору оренди N
1384-Н від 04.01.2005 р., укладеного між РВ ФДМУ по Харківській
області та ТОВ БВНП "XXX", відмовлено. Зустрічний позов у справі
задоволено частково: визнано недійсним договір оренди N 1384-Н від
04.01.2005 р. та присуджено до стягнення з РВ ФДМУ по Харківській
області орендну плату у розмірі 995,04 грн., витрати у сумі
7697,29 грн. та судові витрати. В решті позовних вимог за
зустрічним позовом відмовлено.
Вирішуючи даний спір по суті заявлених первісного та зустрічного
позовів, судами двох інстанцій встановлено, що РВ ФДМУ України не
мало права укладати договір оренди приміщень, які не є власністю
держави, оскільки спірні приміщення увійшли до складу цілісного
майнового комплексу Харківського підприємства "SSS" і власником
цих приміщень є Організація орендарів Харківського підприємства
"SSS" згідно договору N 411 від 16.02.96 р.
За таких обставин суди двох інстанцій, керуючись приписами ст. ст.
203, 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, дійшли висновку про те, що договір
оренди N 1384-Н від 04.01.2005 р., укладений між РВ ФДМУ по
Харківській області та ТОВ БВНП "XXX", є недійсним, оскільки не
відповідає вимогам Законів України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
,
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
В частині стягнення з РВ ФДМУ України орендної плати у розмірі
995,04 грн. та витрат у сумі 7697,29 грн. рішення та постанова
мотивовані тим, що ТОВ БВНП "XXX", як орендар, сумлінно виконувало
всі зобов'язання за договором, зокрема, здійснило орендні платежі
у розмірі 955,04 грн., що підтверджується відповідними платіжними
дорученнями (а.с. 51 т. 1), а також перед укладанням спірного
договору понесло витрати на суму 7697,29 грн., які пов'язані з
оформленням відповідних документів та виконанням технічних норм
для укладання вказаного договору. Зокрема, придбанням кабелю,
шиферу, дерева та підготовкою технічних умов та кошторису для
проведення поточного ремонту орендованого приміщення, оскільки
пунктом 5.4 договору оренди на орендаря покладено обов'язок
здійснювати відновлення орендованого приміщення (своєчасно
здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів
орендованого майна).
За висновком судів двох інстанцій придбання відповідних
будівельних матеріалів відбулося не з власного бажання товариства
(орендаря), а на виконання умов договору оренди, тому у
відповідності до ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
дані витрати
підлягають стягненню з РВ ФДМУ по Харківській області.
У задоволенні вимог зустрічного позову в частині стягнення
моральної шкоди судами двох інстанцій відмовлено з посиланням на
недоведеність її спричинення і необґрунтованість її розміру.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, РВ ФДМУ по
Харківській області звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та
ухвалити нове рішення. Скаржник стверджує, що оскаржувані акти
ухвалені всупереч Положенню про регіональне відділення та
представництво Фонду державного майна України ( 412-94-п ) (412-94-п)
,
затвердженому постановою Кабінету Міністрів України N 412 від
15.06.94 р., яким регіональне відділення не наділено
повноваженнями управляти державним майном. Воно є органом
управління лише того державного майна, яке не увійшло до статутних
фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації
відповідно до спільного наказу ФДМУ та Міністерства економіки
України від 19.05.99 р. N 908/68 ( z0414-99 ) (z0414-99)
.
Скаржник посилається на неправильне застосування судами двох
інстанцій ст. 236 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а також вважає, що шифер
та кабель вартістю 5891,0 грн. були придбані товариством для
власних потреб з метою ведення господарської діяльності.
Товариство з обмеженою відповідальністю Багатопрофільне
виробничо-наукове підприємство "XXX" надіслало до Вищого
господарського суду України відзив на касаційну скаргу РВ ФДМУ по
Харківській області, в якому просить оскаржувану постанову
залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених
у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній
інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши
на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм
матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних
судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає
задоволенню з таких підстав.
Статтею 4 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
щодо
розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами
відносин передбачено, що особливості регулювання майнових відносин
суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом ( 436-15 ) (436-15)
. Це
означає, що Господарський кодекс має значення спеціального закону
у сфері правового регулювання тих майнових відносин, учасником
яких є суб'єкт господарювання і щодо регулювання яких значення
загального закону має Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
.
Отже, до господарських правовідносин, що виникли між сторонами у
даній справі і які не врегульовані Господарським кодексом України
( 436-15 ) (436-15)
, можуть застосовуватися відповідні норми цивільного
законодавства. З огляду на це заслуговує на увагу твердження
скаржника про те, що угоди, із змісту яких випливає, що вони
можуть бути припинені лише на майбутнє, повинні визнаватися
недійсними із зазначенням терміну.
Зокрема, статтею 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
визначено, що
господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або
вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з
порушенням хоча б одним з них господарської компетенції
(спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із
сторін або відповідного органу державної влади визнано судом
недійсним повністю або в частині.
Частиною третьою цієї норми визначено, що у разі, якщо за змістом
зобов'язання воно може бути припинено на майбутнє, таке
зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
За таких умов двостороння реституція до сторін зобов'язання не
застосовується, проте це не позбавляє орендаря обов'язку звільнити
безпідставно зайняті ним будівлі.
Вимога щодо повернення виконаного за недійсним правочином
передбачена пунктом 1 частини третьої ст. 1212 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
. При цьому за змістом ч. 2 ( 435-15 ) (435-15)
цієї норми
зазначена вимога застосовується незалежно від того, чи
безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна,
потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.
Разом з тим, суд безпідставно зобов'язав позивача - РВ ФДМУ по
Харківській області повернути відповідачу - ТОВ БВНП "XXX" орендну
плату у розмірі 995,04 грн., оскільки такий обов'язок у позивача
виникає лише перед власником спірних будівель - третьою особою,
яка була залучена до участі у справі, але жодного разу не
з'явилася у судове засідання та самостійних вимог не заявила.
Також колегія суддів не може погодитись з висновком судів двох
інстанцій про те, що понесені товариством витрати на придбання
кабелю, шиферу, дерев'яних брусків на загальну суму 6622,80 грн.
підлягають стягненню з РВ ФДМУ по Харківській областю.
Згідно ст. 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, на яку посилається
товариство як на підставу зустрічного позову в частині стягнення з
РВ ФДМУ по Харківській області грошової суми, майнова шкода,
завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим
немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,
завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в
повному обсязі особою, яка її завдала.
У названій статті міститься законодавче визначення деліктної
відповідальності за шкоду, спричинену майну, та підстави його
виникнення.
Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу
правопорушення, а саме: шкода, протиправна поведінка заподіювача
шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою
заподіювача, вина.
Шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі. При цьому шкода
полягає у будь-якому применшенні блага, яке охороняється правом, а
майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що тягне
за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.
Отже, відшкодовується реальна шкода, тобто знищення або
пошкодження майна внаслідок протиправної поведінки правопорушника,
а також упущена вигода.
Між тим, суди двох інстанцій з'ясувавши, що матеріали (кабель,
шифер, дерев'яні бруски) були придбані товариством для проведення
поточного ремонту орендованого майна, не встановили факту їх
фактичного використання з метою поліпшення орендованого майна.
Матеріали справи не містять доказів проведення товариством
будь-яких ремонтних робіт в орендованих приміщеннях з
використанням придбаних ним матеріалів на суму 6622,80 грн., яка
складається з 5891,0 грн. - вартість кабелю (а.с. 150 - 154 т. 1),
412,80 грн. - вартість шиферу, 319,0 грн. - вартість дерев'яних
брусків (а.с. 155 - 156).
Таким чином, факт зменшення майна товариства на суму 6622,80 грн.
останнім, у порушення ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка визначає
порядок доказування і подання доказів, не доведено.
На вказані обставини суди двох інстанцій не звернули увагу, у
зв'язку з чим колегія суддів вважає, що покладення на РВ ФДМУ по
Харківській області обов'язку відшкодувати придбані товариством,
але не використані ним для поліпшення орендованих приміщень
матеріали на суму 6622,80 грн., є безпідставним.
З огляду на викладене та керуючись нормою ст. 2 Закону України
"Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
, яка зобов'язує суд,
здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечувати
захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод
людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб,
колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення закону
про припинення на майбутнє договору оренди N 1384-Н від 04.01.2005
р., визнаного судом у цій справі недійсним, а також прийняти нове
рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову в частині
стягнення з РВ ФДМУ по Харківській області 995,04 грн. витрат на
орендну плату та 6622,80 грн. витрат на матеріали.
У випадку виконання рішення господарського суду Харківської
області від 01.06.2005 р. у даній справі в частині стягнення з РВ
ФДМУ по Харківській області на користь ТОВ БВНП "XXX" 995,04 грн.
витрат на орендну плату та 6622,80 грн. витрат на матеріали, РВ
ФДМУ по Харківській області не позбавлене права у порядку ст. 122
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
звернутися з заявою до суду про поворот
виконання судового акта.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
постановила:
1. Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного
майна України по Харківській області задовольнити.
2. Текст абзацу третього резолютивної частини рішення
господарського суду Харківської області від 01.06.2005 р. "Визнати
недійсним договір оренди N 1384-Н від 04.01.2005 р., укладеного
між РВ ФДМУ по Харківській області та ТОВ БВНТ "XXX" доповнити
словами: "та припинити його дію на майбутнє".
3. Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2005
р. в частині стягнення з РВ ФДМУ по Харківській області витрат на
орендну плату у сумі 995,04 грн. та на матеріали у сумі 6622,80
грн., а також постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 21.07.2005 р. у справі N 46/113-05 щодо залишення
зазначеного рішення у вказаній частині без змін скасувати та
ухвалити нове рішення про відмову у стягненні вказаних грошових
коштів.
4. В іншій частині вказані рішення та постанову залишити без змін.