ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2006 Справа N 22/244
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючий у засіданні (доповідач), Самусенко С.С.,
Панченко Н.П.
розглянувши касаційне подання Заступника прокурора м. Києва
та касаційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб
України";
на рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2005 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.10.2005 р.
у справі N 22/244 господарського суду м. Києва
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до
1. Державної акціонерної компанії "Хліб України";
2. Відкритого акціонерного товариства "Агрохімцентр";
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача
1. Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот";
2. Головне управління Державного казначейства України
про стягнення 79 106 238,12 грн.
та за зустрічним позовом Державної акціонерної компанії "Хліб
України"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача
1. Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот";
2. Головне управління Державного казначейства України
про визнання недійсним договору
за участю представників від
позивача - Короленко О.М.;
відповідача - 1. Михайлов Ю.О., Шутеєва Т.О., Липовенко Г.М.;
відповідача - 2. Педос А.І., Поляков О.Е.;
прокурор - Баклан Н.Ю., Савицька О.В.;
треті особи: 1. Прокопенко П.П.;
2. не з'явилися;
П О С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду
м. Києва з позовною заявою про стягнення суми боргу з Державної
акціонерної компанії "Хліб України", яка виникла із зобов'язань по
договору N 130/4-46/206/39-174 від 20.03.1998 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2005 року по
справі N 22/244 задоволено позовні вимоги ДК "Газ України"
НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ДАК "Хліб України" на
користь позивача заборгованості за договором N 130/4-46/206/39-174
від 20.03.1998 року (надалі - Договір) в сумі 54574951,42 грн.
основного боргу, 23 705 970,46 грн. інфляційних збитків,
825 352,24 грн. 3% річних, 1700 грн. держмита, 69 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судом першої інстанції також відмовлено у задоволенні
зустрічного позову про визнання недійсним вищевказаного договору
від 20.03.1998 року з посиланням на те, що договір отримав
схвалення з боку ДАК "Хліб України" шляхом здійснення часткових
розрахунків, а невключення в текст договору положень, передбачених
Порядком забезпечення сільськогосподарських товаровиробників
мінеральними добривами під урожай 1998 року (наказ
Мінагропромислового комплексу, Мінфіну та ДАК "Хліб України" від
14.10.1997 року N 65/213/77 ( z0536-97 ) (z0536-97)
) не впливає на дійсність
спірного договору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
27.10.2005 року по справі N 22/244 Рішення Господарського суду
м. Києва від 16.03.2005 року по цій справі залишено без змін, а
апеляційна скарга ДАК "Хліб України" - без задоволення.
Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 27.10.2005 року у справі
N 22/244 ДАК "Хліб України" посилається на порушення та
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права, просить скасувати вищезазначену постанову та направити
справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Також до Вищого господарського суду України надійшло
касаційне подання заступника прокурора міста Києва старшого
радника юстиції Дьоміна Ю.М. від 24.11.05 р. за N 05/1-980-05 на
рішення господарського суду м.Києва від 17.06.2005 року та
постанову Київського господарського суду від 27.10.2005 року у
справі N 22/244, в якому він просить на підставі статті 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
скасувати в повному обсязі вищезазначені рішення та постанову та
передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга ДАК "Хліб України" та
касаційне подання заступника прокурора міста Києва старшого
радника юстиції Дьоміна Ю.М. не підлягають задоволенню за таких
підстав:
На підставі постанов Кабінету Міністрів України N 977
( 977-97-п ) (977-97-п)
від 03.09.1997, N 84 ( 84-98-п ) (84-98-п)
від 24.01.1998,
N 288 ( 288-98-п ) (288-98-п)
від 09.03.1998 та відповідно до Порядку
забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними
добривами під урожай 1998 року, затвердженого наказом Міністерства
агропромислового комплексу, Міністерства фінансів України,
ДАК "Хліб України" від 14.10.1997 N 65/213/77 ( z0536-97 ) (z0536-97)
було
укладено чотирьохсторонній договір N 130/4-46-206/39-174 від
20.03.1998 про поставку природного газу для виробництва
мінеральних добрив та постачання добрив під урожай 1998 року
(надалі - Договір) за участю Акціонерного товариства "Укргазпром"
в особі філії "Управління по закупівлі та реалізації газу,
правонаступником якої є Дочірня компанія "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
(постачальник), Відкритого акціонерного товариства "Рівне азот"
(підприємство), Державної акціонерної компанії "Хліб України"
(одержувач) та ВАТ "Агрохімцентр" (агент).
Відповідно до зазначеного Договору позивач по справі
забезпечує поставку природного газу ВАТ "Рівне азот" для
виробництва мінеральних добрив. ВАТ "Рівне азот" через
ВАТ "Агрохімцентр" забезпечує ДАК "Хліб України" мінеральними
добривами за цінами, в асортименті та кількості згідно зі
специфікацією з наступною оплатою їх вартості шляхом зворотного
викупу у АТ "Укргазпром" векселів ДАК "Хліб України" до
20.12.1998.
Позивач в рамках вищезазначеного договору поставив в
1998 році, в січні-квітні та липні 1999 р. природного газу на
суму 115818693,65 грн., що підтверджується відповідними актами
(т.1 а.с.68-69, 75).
Включенню також підлягають заліки з одержувачем газу за
зведеним реєстром витрат на суму 6 973 695,57 грн. (т.1 а.с. 50).
На підставі п. 4 Порядку N 65/213/77 ( z0536-97 ) (z0536-97)
та п. 3.3.1
вищезазначеного Договору розрахунок за газ мав здійснити власник
та одержувач міндобрив - ДАК "Хліб України", який повинен був
щомісячно виписувати векселі і забезпечити їх зворотній викуп до
20 грудня 1998 року.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджено
матеріалами справи, акти приймання-передачі природного газу є
підставою для розрахунків (п. 4.1.5. Договору), а тому посилання
заявника скарги та касаційного подання на те, що суму боргу
необхідно обраховувати не з вартості поставленого газу, а з
вартості вироблених міндобрив судами першої та апеляційної
інстанції правомірно було відхилено.
Також судом першої інстанції досліджувались пояснення та
надані документи від ВАТ "Агрохімцентр" та інших учасників
спірного Договору. У своєму відзиві та доповненні до відзиву на
позовну заяву ВАТ "Агрохімцентр" зазначив, що свої зобов'язання за
Договором виконав в повному обсязі, претензій з боку ДАК "Хліб
України" не було, що підтверджувалось відповідними документами.
Таким чином, неявка та неподання ВАТ "Агрохімцентр" доказів в
апеляційній інстанції не може вважатися порушенням норм
процесуального права та підставою для скасування Постанови
Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2005 року по
вищезазначеній справі.
Представник ВАТ "Рівнеазот" зазначив про те, що як споживач
енергоносіїв, підприємство за природний газ повністю розрахувалося
своєю продукцією в межах Урядової програми та угоди сторін.
На часткове виконання розрахунків ДАК "Хліб України" було
виписано та викуплено векселів на загальну суму 68217 437,80 грн.,
тому борг складає 54574 951,42 грн.
На суму боргу, в тому числі і на визнану частину в
37 102679,70 грн., ДАК "Хліб України" не виписав векселі взагалі.
Враховуючи положення п. 4 Прикінцевих та перехідних положень
ЦКУ ( 435-15 ) (435-15)
за змістом статті 526 ЦКУ зобов'язання має
виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог
Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності
таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або
інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від
03.09.1997 року N 977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
у разі нездійснення розрахунків
за векселями ДАК "Хліб України" відшкодовує їх вартість, тому
посилання скаржників на необхідність зобов'язати ДАК "Хліб
України" виписати векселі поза межами строків, передбачених
Постановою Уряду, правомірно не було задоволене ні судом першої
інстанції, ні Київським апеляційним господарським судом.
Крім цього, зобов'язання виписати вексель (який ще не існує
як платіжний документ та не є цінним папером) не відповідає
способам захисту цивільних прав і інтересів.
Згідно статті 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції, яка діяла
на момент виникнення заборгованості) та статті 625 Цивільного
Кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
до стягнення підлягають збитки від
інфляції та 3% річних за невиконання грошових зобов'язань за
вищезазначеним Договором.
Колегія суддів також дійшла висновку, що обґрунтованою є
відмова суду першої та апеляційної інстанції в задоволенні
зустрічного позову про визнання недійсним договору, виконаного
позивачем та іншими учасниками вищезазначеного Договору, крім
ДАК "Хліб України" (відповідача по справі). Саме відповідач є
стороною, яка проводить розрахунки за поставлений газ на умовах
Постанов Уряду, Порядку N 65/213/77 ( z0536-97 ) (z0536-97)
та Договору, отже
ДАК "Хліб України" є боржником.
Що стосується не включення в текст договору положень,
передбачених Порядком N 65/213/77 ( z0536-97 ) (z0536-97)
чи Постановами
Уряду, то і в цьому випадку висновок господарського суду м. Києва
та Київського апеляційного господарського суду про відсутність
підстав для його визнання недійсним є обґрунтованим.
В преамбулі Договору зазначено, що він укладається на
підставі постанов КМУ від 03.09.1997 N 977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
та від
09.03.1998 N 288 ( 288-98-п ) (288-98-п)
відповідно до Порядку забезпечення
сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під
урожай 1998 року, затвердженого наказом Міністерства
агропромислового комплексу, Міністерства фінансів та ДАК "Хліб
України" від 14.10.1997 N 65/213/77 ( z0536-97 ) (z0536-97)
, розробленого
відповідно до постанови КМУ від 03.09.1997 N 977.
Пунктом 7.4. Договору передбачено, що порядок виконання умов,
що не передбачені цим договором, регулюється чинним
законодавством.
Таким чином, в договорі мають врегульовуватись саме ті умови,
які визначені сторонами і не передбачені обов'язковими правилами,
а не включення певних умов до Договору, врегульованих Порядком
( z0536-97 ) (z0536-97)
, не впливає на дійсність цього Договору.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судовими
інстанціями фактичні обставини і матеріали справи N 22/244
досліджені в повному обсязі, їм дана належна юридична оцінка,
порушень в застосуванні норм матеріального або процесуального
права не виявлено.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційне подання заступника прокурора міста м. Києва та
касаційну скаргу ДАК "Хліб України" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.10.2005 року у справі N 22/244 залишити без змін.
Суддя, головуючий у засіданні І.Плюшко
Суддя С.Самусенко
Суддя Н.Панченко