ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
31.01.2006 Справа N 13/220
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 23 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: [...] -
головуючого, [...], за участю представників: позивача - [...] -
дов. від 26.01.2006 р., відповідача - не з'явилися (про час і
місце судового засідання повідомлено належно), розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX" на постанову від 24.09.2005 р.
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N
13/220 господарського суду Кіровоградської області за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY" до Товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX"
про стягнення 227734,20 грн.
встановив:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
01.08.2005 р. року позов задоволений частково. З відповідача на
користь позивача стягнено 184128,80 грн. основного боргу, 5726,40
грн. інфляційних, 5339,88 грн. - 3 % річних з простроченої суми,
судові витрати.
25.08.2005 р. ТОВ "XXX" звернулось до господарського суду з заявою
про розстрочення виконання рішення.
Заява мотивована тим, що ТОВ "XXX" на даний час не має економічної
можливості виконати рішення суду і сплатити борг, стягнутий судом
на користь ТОВ "YYY", посилаючись при цьому на те, що товариство в
даний час проводить реконструкцію цеху фасування олії
соняшникової, яка дасть можливість збільшити об'єм виробництва в
два рази, зменшити втрати при фасуванні, підвищити продуктивність
праці, суттєво зменшить собівартість продукції, збільшити
прибуток.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2005
р. заява ТОВ "XXX" про розстрочення виконання рішення у даній
справі задоволена частково, а саме: виконання рішення від
01.08.2005 р. розстрочено в частині стягнення з відповідача ТОВ
"XXX" 195195,08 грн. основного боргу та збитків строком на 36
місяців - з 1 вересня 2005 р. по 01.09.2008 р. зі щомісячною
сплатою по 5422,09 грн. до 30 числа кожного місяця.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
08.11.2005 р. ухвалу господарського суду Кіровоградської області
скасовано, у задоволенні клопотання про розстрочку виконання
рішення від 01.08.2005 р. ТОВ "XXX" відмовлено.
Постанова мотивована тим, що під час винесення ухвали від
07.09.2005 р. про розстрочку виконання рішення від 01.08.2005 р.
господарського суду Кіровоградської області судом першої інстанції
не було враховано матеріальні інтереси позивача. У даному випадку
суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розстрочка виконання
рішення позбавляє позивача можливості користуватись своїми
коштами, зменшує обігові кошти, погіршує його фінансовий стан та
наносить йому збитки.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що обставини,
викладені відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення
від 01.08.2005 р., не дають підстав для надання розстрочки, тим
більш на такий значний термін як три роки.
ТОВ "XXX" подало до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 08.11.2005 р., в якій просить її скасувати як таку, що не
відповідає нормам процесуального права, зокрема приписам статті
121 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У касаційній скарзі заявник, звертаючи увагу суду касаційної
інстанції на фінансову можливість виконання рішення господарського
суду Кіровоградської області від 01.08.2005 р. в найближчий строк,
вважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності
конкретних обставин, які б дали підставу для розстрочення
виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від
01.08.2005 р. на 36 місяців, є помилковими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності застосування судом
апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Статтею 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що
судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території
України.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди здійснюють правосуддя шляхом
прийняття обов'язкових до виконання на всій території України
рішень, ухвал, постанов.
В силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення господарського суду, що набрали законної сили,
виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом ( 1798-12 ) (1798-12)
і
Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
За приписами частини першої статті 121 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, при наявності
обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його
неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав
виконавчий документ, розглядає це питання і у виняткових випадках,
залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити
виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх
виконання.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими
господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Зокрема, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути
конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять
його неможливим у строк.
При цьому необхідно зазначити, що згоди сторін на вжиття заходів,
передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, приписи цієї статті не вимагають, і
господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними
термінами розстрочки виконання рішення.
Тому, вирішуючи питання в даному випадку про надання розстрочки
виконання рішення чи навпаки, господарський суд повинен
враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан,
ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних
процесів в економіці держави та інші обставини справи.
В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази
подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, посилаючись у своїй
заяві на те, що він в даний час не має економічної можливості
виконати рішення суду і сплатити борг у зв'язку з проведенням
реконструкції, не надав при цьому суду першої інстанції жодних
доказів щодо наявності ускладнення чи неможливості виконання
рішення господарського суду саме з виняткових підстав.
Не надано цих доказів і у суді апеляційної інстанції, а тому
висновок Дніпропетровського апеляційного господарського суду, що у
даному випадку відповідачем не було доведено винятковість обставин
для розстрочення виконання рішення у розуміння приписів статті 121
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є
правомірним.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити про
обґрунтованість висновку апеляційної інстанції, що у даному спорі
судом першої інстанції під час розгляду заяви про розстрочення
виконання рішення була порушена процесуальна рівноправність
сторін, визначена приписами статті 42 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що призвело до того,
що судом першої інстанції враховувались можливі негативні наслідки
тільки для боржника, хоча перш за все суд повинен був враховувати
такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та
недопустимості їх настання.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність
доказів того, що відповідач з поважних причин не може виконати
рішення суду у встановлений строк, знаходиться у відповідності з
наявними матеріалами справи, які спростовують висновки суду першої
інстанції про зворотне.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд апеляційної
інстанції з врахуванням вимог названих вище статей повно і
всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову
оцінку доказам і постановив законну і обґрунтовану постанову, яка
відповідає обставинам справи і вимогам закону, тому обґрунтовано
скасував ухвалу господарського суду Кіровоградської області від
07.09.2005 р. про розстрочення виконання рішення.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 статті 111-9,
статтями 111-11, 111-12, 111-13, 121 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
постановив:
Постанову від 08.11.2005 р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі N 13/220 господарського суду
Кіровоградської області залишити без зміни, а касаційну скаргу ТОВ
"XXX" - без задоволення.