ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2006 Справа N 9/269-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 13.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Дерепи В.І.
суддів: Грека Б.М., Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Калантаєнко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємства "Агрофірма "Коровинці"
на рішення господарського суду Сумської області від 16 серпня
2004 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 25 жовтня 2004 р.
у справі N 9/269-04
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Агробізнес-21"
до приватного підприємства "Агрофірма "Коровинці"
про стягнення 952 661,88 грн.
В С Т А Н О В И В:
У травні 2004 р. позивач звернувся в суд з позовом про
стягнення з відповідача заборгованості у сумі 952 661,88 грн. за
договорами купівлі-продажу товарів на умовах товарного
кредитування сільгоспвиробників N 21 від 20.03.2001 р. та
купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту N 37 від
16.04.2002 р., з яких 462 779,06 грн. сума основного боргу,
489 882,82 грн. - неустойка.
Рішенням господарського суду Сумської області від
16.08.2004 р. (суддя Лущик М.С.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2004 р.
(головуючий - Бухан А.І., судді - Смірнов В.Г., Шепітько І.І.),
позов задоволено.
Стягнуто з ПП "Агрофірма "Коровинці" на користь
ТОВ "Агробізнес-21" 40 500,48 грн. основного боргу та
2 228,08 грн. несплачених процентів, 380 000 грн. основного боргу
та 20 489,96 грн. несплачених процентів, 512 044,89 грн. пені та
судові витрати.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права, просить змінити
постановлені у справі судові рішення в частині стягнення основного
боргу за договором N 37 від 16.04.2002 р., зменшивши його розмір
на 400 000 грн. у зв'язку з перерахуванням вказаної суми після
ухвалення рішення суду першої інстанції та зменшивши розмір пені
на 454 645,06 грн. відповідно до вимог Закону України від
22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без
задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно
ст. 611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є сплата боржником неустойки.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між
сторонами було укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах
товарного кредитування сільгоспвиробників N 21 від 20.03.2001 р.,
згідно якого позивач на умовах товарного кредиту передав
позивачеві товар на суму 94 238,4 грн. зі сплатою процентів у сумі
142 582,7 грн., а відповідач зобов'язався розрахуватись грошовими
коштами або відповідними поставками молока в строк до
01.10.2003 р.
П. 6.2 договору передбачена відповідальність покупця
(відповідача) за несвоєчасне здійснення розрахунків у вигляді
штрафу в розмірі 0,5% суми боргу за кожний день прострочення
платежу.
Відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав і
станом на 01.11.2003 р. його основний борг за договором становив
40 500,48 грн., несплачені проценти - 18 760,62 грн.
16.04.2002 р. між сторонами було укладено договір
купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту N 37, на
підставі якого позивач передав відповідачеві товар на суму
380 000 грн., а останній зобов'язувався сплатити до 01.10.2003 р.
зазначену вартість отриманого товару та 258 400 грн. відсотків за
користування кредитом, проте, станом на 01.11.2003 р. відповідач
не сплатив основну суму боргу та мав заборгованість по відсотках у
розмірі 380 000 грн.
П. 9 договору передбачає відповідальність покупця за
несвоєчасну оплату товару у розмірі 0,5% суми боргу за кожний день
прострочення.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про
необхідність стягнення з відповідача вказаних сум.
Разом з тим, при стягненні з відповідача пені у розмірі
512 044,89 грн. судом неправильно застосовані норми матеріального
права, що регулюють питання стягнення неустойки у разі порушення
боржником зобов'язання.
Стягуючи неустойку у розмірі 0,5% від суми боргу за кожний
день прострочення, починаючи з 01.01.2004 р. по 20.05.2004 р., суд
не застосував положення Закону України "Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
, яким
розмір пені за прострочення грошових зобов'язань обмежено
подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення, виходячи з
того, що ч. 2 ст. 551 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що розмір
неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Проте, правило вказаної норми є загальним і не виключає
застосування спеціальних правил Закону України "Про
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"
( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
щодо обмеження пені за прострочення виконання
грошових зобов'язань.
Крім того, всупереч положенням ч. 6 ст. 232 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за
прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено
законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,
коли зобов'язання мало бути виконано, суд стягнув пеню за 233 дні.
Також суд не обговорив питання про можливість застосування
при стягненні неустойки положень ст. 233 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Слід зазначити, що стягнення пені на підставі п. 8 договору
N 37 від 16.04.2002 р. є помилковим, оскільки вказаний пункт
регулює відповідальність продавця (позивача) за порушення строків
передачі товару.
В порушення вимог ст.ст. 101, 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд
апеляційної інстанції на допущені судом першої інстанції порушення
норм матеріального права уваги не звернув та залишив рішення без
змін.
Враховуючи викладене, судові рішення в частині стягнення пені
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
вирішити спір відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Агрофірма
"Коровинці" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 16 серпня
2004 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 25 жовтня 2004 р. у справі за N 9/269-04 в частині стягнення з
приватного підприємства "Агрофірма "Коровинці" на користь
товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес-21"
512 044,89 грн. пені скасувати і справу в цій частині направити на
новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому
складі суду.
В решті рішення господарського суду Сумської області від
16 серпня 2004 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 25 жовтня 2004 р. у справі за N 9/269-04
залишити без змін.
Головуючий В.І.Дерепа
Судді Б.М.Грек
Л.В.Стратієнко