ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2006 Справа N 4/360
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого, Рибака В.В., Черкащенка М.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги ДП завод "Арсенал"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.09.2005 року
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ДП завод "Арсенал"
до Українська міжгалузева Асоціація "Укрбанктехніка"
про визнання недійсним договору оренди та виселення
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Гладка О.Г.
- відповідача: Гаврильченко Д.М.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2005 року ДП завод "Арсенал" звернулось до
господарського суду з позовом до Українська міжгалузева Асоціація
"Укрбанктехніка" про визнання недійсним договору оренди
N А/76-79-00 від 30.05.2000 року та виселення.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.06.2005 року в
задоволені позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
27.09.2005 року рішення місцевого господарського суду залишено без
змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими ДП завод "Арсенал"
подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 27.09.2005 року скасувати та
рішення господарського суду м. Києва від 29.06.2005 року
скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 30.05.2000 року між ДП завод "Арсенал" та
Українська міжгалузева Асоціація "Укрбанктехніка" було укладено
договір оренди нежитлового приміщення. За умовами договору
орендодавець (позивач) передає, а орендар приймає в строкове
платне користування державне нежитлове приміщення в будинку N 4 по
вул. Аніщенка, загальною площею 172,7 кв. м. для використання під
офіс та приміщення по ремонту промислового устаткування і
приладів.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного на момент
укладення договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам
закону.
Згідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
станом на момент укладення
договору орендодавцями є підприємства - щодо окремого
індивідуально визначеного майна (крім нерухомого), а з дозволу
органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, -
також до структурних підрозділів підприємств (філій, цехів,
дільниць) та нерухомого майна.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що від імені
орендодавця договір N А/76-79-2000 був підписаний генеральним
директором Лежнєвим В.Ф., який діяв на підставі статуту позивача
та дозволу Фонду Державного майна України N 10-16-9682 від
15.09.1999 року. Зазначеним дозволом Фонд Державного майна
України, надав право ДП завод "Арсенал" бути орендодавцем
нерухомого майна, у віданні якого це майно знаходиться та є
державною власністю.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного
висновку, що спірний договір був укладений відповідно до вимог
ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, тобто з дозволу Фонду Державного майна України.
Пунктом 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за
оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету
Міністрів України від 04.10.1995 року N 786 ( 786-95-п ) (786-95-п)
передбачено, що у разі коли орендодавцем нерухомого майна
(приміщення) є державне підприємство розмір орендної плати
погоджується з органом, визначеним в абзаці другому ст. 5 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
- позивачем в даному випадку.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що
пунктом 3.1. укладеного договору орендна плата визначена на
підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за
оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету
Міністрів України від 04.10.1995 року N 786 ( 786-95-п ) (786-95-п)
і
становить за рік 8469,96 грн.
Судова колегія, погоджується з висновками попередніх судових
інстанції про відсутність обов'язку у орендодавця узгоджувати
розмір орендної плати з Фондом Державного майна України, оскільки
в Законі України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, який є спеціальним законом, не передбачено такий
обов'язок, а тому права позивача в даному випадку не були
порушені.
Враховуючи, що договір оренди між ДП завод "Арсенал" та
Українська міжгалузева Асоціація "Укрбанктехніка" на момент його
укладення, не суперечив вимогам закону, тому суди попередніх
інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позову.
На підставі вищевикладеного, постанова Київського
апеляційного господарського суду від 27.09.2005 року є законною та
обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують
висновків суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.09.2005 року у справі N 4/360 залишити без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко