ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
26.01.2006 Справа N 39/9(38/126)
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді [...], суддів: [...], за участю представників
сторін: від позивача - [...], від відповідача - [...], розглянувши
матеріали касаційної скарги ДП "XXX" ВАТ "YYY" на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2005
р. у справі N 39/9 (38/126) господарського суду Дніпропетровської
області за позовом ДП "ZZZ" до ДП "XXX" ВАТ "YYY" про стягнення
52420,70 грн., встановив:
Державне підприємство "ZZZ" (в подальшому - ДП "ZZZ") звернулось з
позовом до Дочірнього підприємства "XXX" Відкритого акціонерного
товариства транспортного будівництва "YYY" м. H-ськ (в подальшому
- ДП "ХХХ") про стягнення 52420,70 грн. боргу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
14.06.2005 у справі N 39/9(38/126) ДП "ZZZ" в позові відмовлено з
тих підстав, що позовні вимоги грунтуються на невиконанні
відповідачем умов договору N 307 від 04.11.99, який слід вважати
таким, що не укладений.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
13.10.2005 зазначене рішення місцевого господарського суду
скасовано. Позов задоволено частково.
З відповідача на користь ДП "ZZZ" стягнуто 47408,53 грн. боргу,
відповідні витрати по держмиту та інформаційно-технічному
забезпеченні судового процесу.
В решті позову відмовлено.
В обгрунтування постанови суд послався на помилковість висновку
господарського суду першої інстанції щодо відсутності між
сторонами договірних відносин щодо споживання електричної енергії;
визнав необгрунтованими частину позовних вимог з підстав, які
викладені в постанові.
У поданій касаційній скарзі ДП "ХХХ" просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2005
у справі N 39/9(38/126) та залишити без зміни рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2005 р.
При цьому скаржник посилається на необгрунтованість висновків
апеляційної інстанції з підстав, які викладені в скарзі; стверджує
що вона суперечить вимогам справедливості і основним засадам
правового регулювання майнових відносин в умовах ринкової
економіки.
У відзиві на касаційну скаргу ДП "ZZZ" просить залишити без зміни
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду з
підстав, які викладені в ньому.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, дослідивши юридичну оцінку апеляційним судом обставин
справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність
застосування ним норм матеріального та процесуального права
прийшла до висновку про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи, що було також предметом судового дослідження
при апеляційному провадження у справі, підтверджується наступне.
Між ДП "ZZZ" та ДП "ХХХ" 04.11.99 був укладений договір N 307 "Про
користування електричною енергією" (а. с. 8 т. 1).
Відповідно до п. 1 цього договору енергопостачальна організація
(позивач) зобов'язувалась здійснювати поставку електричної енергії
згідно з його умовами, а споживач (відповідач) своєчасно проводити
оплату спожитої електроенергії.
Сторони також погодили, що для встановлення величини спожитої
електроенергії її потужності, в т. ч. реактивної, споживач
щомісячно 28 числа встановлює показники автоматизованих систем
обліку по усіх пунктах обліку, в т. ч. субабонентів (додаток N
1.1; 1.2).
Оплата спожитої електроенергії, встановленого таким обліком,
повинна сплачуватись відповідачем (споживачем) в термін до п'ятого
числа наступного за розрахунковим місяця (п. п. 3.4 п. 3
договору).
Термін дії договору сторони визначили з 04.11.99 по 04.11.2000 з
можливістю його пролонгації на такий же термін, якщо на протязі
одного місяця до закінчення його терміну жодна з сторін не заявить
відмову від договору або його зміну (п. 9 договору).
Фактично такі дії відповідачем вчинені 20.11.2002, тобто за межами
передбаченого договором строку, що свідчить про неправомірність
дій відповідача.
Таким чином укладений сторонами договір N 307 від 04.11.99 (з
урахуванням пролонгації) не може вважатись таким, що є розірваним
за вимогою однієї з сторін; зберіг свою чинність на відповідний
період 2003 р. (до 04.11).
Не правомірними є дії відповідача щодо вимог до субабонентів про
укладення з ним договорів на передачу електроенергії, яка
постачатиметься їм Дистанцією Електрозбуту Ч-ськ-вузол P-ської
залізниці, т. я. ним не був укладений відповідний договір з
останнім щодо такого виду діяльності.
Отже висновки апеляційної інстанції щодо дійсності договору N 307
від 04.11.99 у спірному періоді є такими, що відповідають
обставинам справи.
Відмовляючись від платежів за спожиту субспоживачами
електроенергію, відповідач посилається саме на припинення дії
цього договору (а. с. 80, 82, 84, 86, 88 т. 1).
Але такі дії відповідача є непослідовні, т. я. в лютому-березні
2003 він виставляв рахунки на оплату електроенергії субспоживачем
ТОВ "QQQ" (а. с. 119 - 120).
Крім цього відповідач всупереч своєму твердженню про припинення
отримання (купівлю) електроенергії у позивача по укладеному з ним
договору, в січні - серпні місяцях уклав ряд договорів з
субспоживачами на відпуск і споживання електроенергії (а. с. 12,
13, 16 т. 4), що могло мати місце лише при наявності договірних
відносин з позивачем, як енергопостачальною організацією.
З урахуванням зазначеного суд правомірно прийшов до висновку, що
позивачем була припинена подача електроенергії всім субспоживачам
лише в травні місяці 2002 р. в зв'язку з укладенням ними договорів
з іншою електропостачальною компанією (акт від 22.05.2003).
При цьому на підставі рахунку ВАТ "SSS" N 1838 від 31.07.2003
заборгованість субспоживачів в розмірі 10387,74 грн., яка була
нарахована відповідачу раніше, була скоригована позивачем шляхом
зменшення загального боргу.
Своїми діями відповідач підтвердив, що електроенергія ним у
спірному періоді споживалася. Рахунки-фактури були отримані
відповідачем, але оплата у повному об'ємі не здійснена.
Згідно з п. 1.10 Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
основні споживачі, які
передають та постачають електричну енергію субспоживачам,
укладають з електропостачальною організацією договір на загальний
(сумарний) обсяг електроенергії. Взаємини споживачів та
субспоживачів, у т. ч. їх взаємна відповідальність, регулюється
договорами про постачання електроенергії та про надання послуг з
передачі електричної енергії, що укладаються між ними, тому
твердження відповідача, що він не повинен розраховуватись за
спожиту з субспоживачами електроенергію є безпідставним.
Судова колегія погоджується з висновками апеляційної інстанції
щодо часткової необгрунтованості позивачем позовних вимог з
підстав, які викладені в постанові.
Зазначене свідчить про повноту встановлення Дніпропетровським
апеляційним господарським судом обставин справи, вірне
застосування до них норм матеріального права та спростовує доводи
касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України,
постановив:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
13.10.2005 у справі N 39/9(38/126) залишити без зміни, а касаційну
скаргу - без задоволення.