ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
26.01.2006 Справа N 168/13-05
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя [...], судді [...], розглянувши касаційну скаргу
Підприємства "XXX" на рішення від 11.08.2005 р. господарського
суду Київської області у справі N 168/13-05 господарського суду
Київської області за позовом Приватного підприємця [...] до
Підприємства "XXX"
про стягнення 33579 грн.,
за участю представників сторін: позивача - не з'явились,
відповідача - не з'явились, встановив:
В червні 2005 р. ПП [...] звернувся до господарського суду
Київської області з позовом про стягнення 33579 грн. боргу з
Підприємства "XXX".
Рішенням господарського суду Київської області від 11.08.2005 р.
(суддя [...]) позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області
від 11.08.2005 р., Підприємство "XXX" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
змінити рішення і задовольнити вимоги Приватного підприємця [...]
частково, стягнувши на його користь 12792 грн., мотивуючи скаргу
порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального
та процесуального права.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому
засіданні касаційної інстанції.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без
задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що
рішення господарського суду прийняте з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія
суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянув в
судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем
було укладено договір N 12 від 15.06.2004 р. на перевезення
вантажу автотранспортним засобом. Позивач був зобов'язаний
перевезти вантаж відповідача за міжнародним маршрутом м. Н-ськ -
м. Р-ськ (Казахстан), а останній був зобов'язаний сплатити
вартість перевезення.
Судом було встановлено, що позивач виконав взяті на себе
зобов'язання належним чином, здійснивши два перевезення.
Перше перевезення позивач здійснив в період з 07.07.2004 р. по
28.07.2004 р. (дата доставки вантажу), що підтверджено
товарно-транспортною накладною CMR AN 0464239 та свідоцтвом про
підтвердження доставки товарів під митним контролем від 06.10.2004
р. N 12670. В порушення п. 12 договору відповідач оплату за
перевезення здійснив не повністю, розрахувавшись частково на суму
7995 грн., що підтверджується випискою з банку від 30.06.2004 р.,
у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в
сумі 33579 грн.
Претензію позивача N 1 від 09.11.2004 р. з вимогою сплатити
заборгованість в розмірі 33579 грн. відповідач залишив без
відповіді та задоволення.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що
він був позбавлений прийняти участь у справі в суді першої
інстанції, оскільки на адресу відповідача - Київська обл., H-ський
район, с. Ч-ськe, вул. Я-ська, 99 не надходило жодної
кореспонденції суду. Також до касаційної скарги відповідачем
додані додаткові докази, які не досліджувались в суді першої
інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення
провадження у справі N 168/13-05 господарського суду Київської
області від 25.06.2005 р. була направлена відповідачу 04.07.2005
р. за адресою: Київська обл., H-ський район, с. Ч-ськe, вул.
Я-ська, 99, яка була повернена відділенням поштового зв'язку
15.07.2005 р.
На запит судді [...] від 30.06.2005 р. Головне управління
статистики у Київській області надало інформацію з Єдиного
державного реєстру підприємств та організацій України по Київській
області, згідно якого адреса відповідача - Київська обл., H-ський
район, с. Ч-ськe, вул. Я-ська, 99.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
від
15.05.2003 р. в Єдиному державному реєстрі містяться відомості
щодо юридичної особи, такі як місцезнаходження юридичної особи.
Згідно ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних
осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
якщо відомості,
які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були
внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і
можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не
внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного
реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа
може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не
може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла
знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного
реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані
в спорі з третьою особою.
За таких обставин, посилання скаржника на неналежне повідомлення
про час та місце розгляду справи колегією суддів до уваги не
приймаються.
Крім того, відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються
вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Виходячи з викладеного, місцевим господарським судом повно
з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін на підставі встановлених
фактичних обставин, правильно застосовано матеріальний закон, що
регулює спірні правовідносини, та обґрунтовано задоволено позов.
Посилання заявника касаційної скарги на інші обставини також не
приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст.
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності
матеріалам справи.
Твердження заявника касаційної скарги про порушення і неправильне
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд постановив:
Касаційну скаргу Підприємства "XXX" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 11.08.2005 р. у
справі N 168/13-05 залишити без змін.