ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2006 Справа N 10/248
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 06.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ходаківської І.П. - головуючого, Савенко Г.В., Шаргала В.І.
за участю представників сторін:
позивача (за первісним позовом) - Чилімової А.В. дов. N 51
від 22.08.05 р.
відповідача (за первісним позовом) - Багрія А.Г. дов. N 54
від 25.04.05 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Підприємство електричних мереж
"Енерговугілля"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
01.12.2005 р.
у справі N 10/248 господарського суду Донецької області
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи Л.С.М.
до Відкритого акціонерного товариства "Підприємство
електричних мереж "Енерговугілля"
про стягнення 67 929,45 грн. заборгованості
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства
"Підприємство електричних мереж "Енерговугілля"
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
Л.С.М.
про стягнення 94 360 грн. збитків
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від
26.10.2005 р. (суддя Приходько І.В.), залишеним без змін
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
01.12.2005 р. (судді Акулова Н.В., Геза Т.Д., М'ясищев А.М.),
первісний позов (з урахуванням уточнень) задоволений, з Відкритого
акціонерного товариства "Підприємство електричних мереж
"Енерговугілля" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності
Л.С.М. стягнута заборгованість з орендної плати з урахуванням
індексу інфляції у розмірі 48 870,43 грн. та річні у розмірі
345,80 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з названою постановою, Відкрите акціонерне
товариство "Підприємство електричних мереж "Енерговугілля" (надалі
ВАТ "ПЕМ "Енерговугілля") звернулось до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить прийняті у справі
рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник
посилається на норми ст.ст. 180, 181, 284 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, 638 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
звертає увагу касаційної інстанції на те, що договір оренди від
15.02.2005 року не містить всіх передбачених законодавством
істотних умов для даного типу договорів, тобто є неукладеним, а
відтак у сторін відсутні і зобов'язання за цим договором.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без
задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без зміни,
як такі, що відповідають обставинам справи та чинному
законодавству.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників
сторін, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова
колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.02.2005 року
між ВАТ "ПЕМ "Енерговугілля" (орендар) та СПД Л.С.М.
(орендодавець) укладений договір оренди належного позивачеві на
праві приватної власності нежитлового приміщення загальною площею
471,80 кв. м., розташованого на другому поверсі буд. N 12 по
вул. Кобзева у м. Донецьку. Порядок та строки передачі
орендованого приміщення визначені розділом другим цього договору і
здійснюється шляхом складення протягом 3-х днів з дня підписання
договору акта приймання-передачі. Пунктом 4.1 договору помісячна
орендна плата встановлена у розмірі 80 грн. за один кв. м.
Положеннями розділу 3 договору визначено, що строк оренди може
бути змінений лише за згодою сторін, а умовами пунктів 3.2, 3.3,
3.4 передбачено, що у випадку дострокового розірвання договору
оренди з ініціативи орендаря, останній зобов'язаний сплатити
орендодавцеві орендну плату за два місяці наперед. Поряд з цим
встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання
і діє до 31.12.2005 року (п. 9.1 договору). Зміни до договору не
вносилися.
Листом від 25.03.2005 р. N 25-3-02 орендар повідомив
орендодавця про дострокове припинення договору оренди. Зазначений
лист отриманий СПД Л.С.М. 08.04.2005 р. При цьому орендна плата
перерахована позивачеві лише за лютий, березень, квітень
2005 року, відповідно платіжними дорученнями від 16.02.2005 р.
N 100 та NN 166, 172. Виходячи з положень пунктів 3.2 та 3.3
договору ВАТ "ПЕМ "Енерговугілля" (орендар) зобов'язане внести
орендні платежі за травень 2005 р. у сумі 37 744 грн. та 8 днів
червня того ж року у сумі 10 065,07 грн. Доказів сплати вказаних
сум відповідачем не надано. Крім того, судами встановлено, що
відповідач через свого представника (Родин) проводив в
орендованому приміщенні роботи для обладнання останнього під офіс.
Орендні відносини у сфері господарювання регулюються
статтею 283 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, відповідно
до пункту 1 якої за договором оренди одна сторона (орендодавець)
передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у
користування майно для здійснення господарської діяльності.
Пунктом 6 цієї статті визначено, що до відносин оренди
застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту вказаної статті названого Кодексу ( 436-15 ) (436-15)
також
вбачається, що оренда - це засноване на договорі термінове платне
користування майном, що здійснюється орендарем для ведення
господарської діяльності (в даному випадку приміщення орендувалося
під офіс). Договір оренди - це договір, за яким одна сторона
(орендодавець) передає другій стороні (орендареві) майно в
користування за плату на певний строк, а орендар зобов'язується
після закінчення строку дії договору або в разі його дострокового
розірвання повернути орендодавцеві орендоване майно у справному
вигляді.
Згідно зі статтею 766 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за
своїм вибором:
1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування
збитків, завданих затримкою;
2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування
завданих йому збитків.
При цьому збитки відшкодовуються відповідно до ст. 22 цього
Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
.
Пунктом 2 статті 188 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що сторона договору, яка вважає за
необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати
пропозиції про це другій стороні за договором, тобто попередження
про розірвання договору (у тому числі і про розірвання договору
оренди) здійснюється в письмовій формі.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору. А відтак, господарські суди правомірно, виходячи
із встановлених судовими інстанціями обставин справи щодо
користування відповідачем орендованим приміщенням, умов договору
стосовно оплати та порядку розірвання договору, невстановлення
факту чинення перешкод з боку СПД Л.С.М. (орендодавця) щодо
користування орендованим приміщенням або неможливості використання
цього приміщення орендарем, стягнули з відповідача орендну плату з
урахуванням індексу інфляції в розмірі 48 870,43 грн. та річні у
сумі 345,80 грн.
З огляду на викладене, та враховуючи встановлені судами
обставини щодо ненадання доказів понесення відповідачем (позивачем
за зустрічним позовом) збитків, як-то вимагається правилами ст. 22
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд касаційної
інстанції вважає правомірною відмову господарських судів у
задоволенні зустрічного позову.
Відносно посилань скаржника у касаційній скарзі на фактичне
неукладення даного договору оренди від 15.02.2005 року у зв'язку з
невизначеністю передбачених законодавством всіх істотних умов для
договорів даного типу, то скаржник фактично вимагає дослідження та
оцінки нових обставин та доказів у справі, що не входить до
повноважень касаційної інстанції, виходячи з наступного.
В силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи господарським судом Донецької області та Донецьким
апеляційним господарським судом фактичні обставини справи
встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих
доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана
правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Підприємство електричних мереж "Енерговугілля" залишити без
задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
01.12.2005 р. у справі N 10/248 залишити без змін.
Головуючий - суддя І.П.Ходаківська
Суддя Г.В.Савенко
Суддя В.І.Шаргало