ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2006 Справа N 50/250-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 06.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Грейц К.В., Мачульського Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 22.08.2005 р.
у справі N 50/250-04
господарського суду Харківської області
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою
відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва",
с. Шарівка
про стягнення 10 593,15 грн.
за участю представників
- позивача: Оганян Л.А. (за довіреністю)
- відповідачів: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
18.02.2005 р. (суддя Усатий В.О.) в позові відмовлено частково.
Постановлено стягнути з Торгівельнокомерційного товариства з
обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми
"Харків-Москва", с. Шарівка, на користь Акціонерної компанії
"Харківобленерго", м. Харків, 7 431,97 грн. основного боргу та
1 486,40 грн. - ПДВ на акти; 802,65 грн. інфляційних, 268,28 грн.
3% річних, 99,90 грн. держмита та 111,27 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інший
частині позовних вимог постановлено відмовити.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
22.08.2005 р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді
Лащенко Л.Д., суддів Горбачової Л.П., Погребняка В.Я.) рішення
місцевого господарського суду скасовано частково. Постановлено
скасувати рішення та відмовити в позові в частині стягнення
7 431,97 грн. - обсягу недорахованої електроенергії,
1 486,40 грн. - ПДВ, 802,65 грн. - індекс інфляції, 268,28 грн. -
3% річних, 99,90 грн. держмита та 111,27 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій
частині рішення постановлено залишити без змін.
В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2005 р. та
залишити в силі рішення господарського суду Харківської області
від 18.02.2005 р., посилаючись на порушення судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме:
ст.ст. 151, 161, 162 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
(ред. 1963 р.), ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст.ст. 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Відповідач не використав наданого законом права на участь
своїх представників у судовому засіданні.
Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали
справи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній
інстанції та проаналізувавши на підставі встановлених в них
фактичних обставин правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
04.11.1999 р. між СП "Харківенергозбут" ДАЕК "Харківобленерго",
правонаступником якого згідно статуту є позивач, та відповідачем
були укладені договір на користування електричною енергією
N 044-474 з додатками, доповнення та додаткова угода до нього,
відповідно до яких позивач зобов'язувався відпускати відповідачу
електроенергію, а відповідач зобов'язувався здійснювати оплату за
використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі
інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період
тарифами та індексом цін.
В ході перевірок роботи електроустановок на об'єктах
відповідача, проведених 14.10.2003 р. та 17.10.2003 р.
уповноваженими представниками позивача, було виявлено порушення
п. 7.30 Правил користування електричною енергією, затверджених
постановою Національної комісії регулювання електроенергетики
України від 31.07.1996 р. N 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
, а саме - наявність
прихованої електропроводки. Внаслідок цього позивачем були
складені акти від 14.10.2003 р. NN 00019531, 00019532 та від
17.10.2003 р. N 00019591, та нараховано відповідачу до сплати
10 593,15 грн., з яких: 7 431,97 грн. - обсяг недорахованої
електроенергії, 1 486,40 грн. - ПДВ, 802,65 грн. - індекс
інфляції, 268,28 грн. - 3% річних, 603,86 грн. - пеня.
Рішення місцевого господарського суду аргументовано тим, що
позовні вимоги в сумі 7 431,97 грн. по актам порушень та
1 486,40 грн. ПДВ підлягають задоволенню в силу приписів ст. 526
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а також, як зазначено в
рішенні, в силу підтвердження та обгрунтування цих вимог наданими
суду доказами. Разом з тим місцевий господарський суд дійшов до
висновку, що в позовних вимогах в частині стягнення пені в розмірі
603,86 грн. належить відмові, відповідно до ч. 6 ст. 232
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та п. 2 ст. 258
Цивільного кодексу України. Також місцевий господарський суд
дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в
розмірі 802,65 грн. інфляційних та 268,28 грн. 3% річних як
таких, що відповідають вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України.
Витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового
процесу та сплаті державного мита були покладені судом на
відповідача згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Апеляційний господарський суд в своїй постанові зазначив, що
місцевий господарський суд при винесенні рішення не врахував ту
обставину, що під час складання актів перевірок, на підставі яких
відповідачу була нарахована сума, що послужила в подальшому
предметом позовних вимог, відповідач не був користувачем об'єктів,
які живляться за рахунок приєднаних струмоприймачів поза обліком,
а отже вина відповідача у використанні прихованої електропроводки
та приєднання струмоприймачів поза обліком позивачем не доведена.
Також як зазначено в постанові апеляційного господарського суду
зазначені акти перевірок складались в присутності споживачів -
орендарів об'єктів відповідача, а не представників відповідача,
але зазначені орендарі не були залучені судом першої інстанції в
якості відповідачів не зважаючи на те, що саме вони були
споживачами електричної енергії на об'єктах, які перевірялись
позивачем.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що відповідно до п. 7.31 Правил користування електричною енергією
затверджених постановою Національної комісії регулювання
електроенергетики України від 31.07.1996 р. N 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)
у разі виявлення уповноваженим представником постачальника
електричної енергії, від якого споживач одержує електричну
енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил
або умов договору на місці, у присутності представника споживача,
оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою.
Відповідно до п. 7.32 цих Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
(в редакції, що
діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі акта
порушень, погодженого споживачем, уповноваженими представниками
постачальника електричної енергії за регульованим тарифом
визначаються обсяг недоврахованої електроенергії та/або сума
завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові
розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства
України.
Із системного аналізу зазначених норм вбачається, що вчинення
саме споживачем, з яким постачальником електричної енергії
укладений відповідний договір, порушень Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
або
умов договору, є обов'язковою передумовою настання правових
наслідків у вигляді стягнення з такого споживача вартості
недоврахованої електроенергії та/або суми завданих таким
споживачем збитків.
Ще однією обов'язковою умовою є присутність представника
споживача, з яким укладений договір на постачання електричної
енергії, при складанні двостороннього акту порушень за
встановленою формою.
Відповідно до п. 1.2 зазначених Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
споживач
електричної енергії (споживач) - юридична або фізична особа -
суб'єкт господарської діяльності, що використовує електричну
енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на
підставі договору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про
те, що місцевим господарським судом не було встановлено
причетність відповідача до використання прихованої електропроводки
та приєднання струмоприймачів поза обліком, а також про
використання поставленої позивачем електричної енергії для
забезпечення потреб власних електроустановок.
Також місцевим господарським судом не було встановлено, чи
являлись представниками відповідача особи, які були присутні при
складанні представниками позивача актів порушень від 14.10.2003 р.
NN 00019531, 00019532 та від 17.10.2003 р. N 00019591.
В подальшому апеляційним господарським судом було з'ясовано, що
об'єкти відповідача, на яких позивачем було проведено перевірку,
були передані відповідачем в оренду іншим суб'єктам
господарювання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з положень цієї норми апеляційним господарським
судом було зроблено правильний висновок про необхідність
часткового скасування рішення господарського суду першої
інстанції, оскільки апеляційним господарським судом було
встановлено, що фактичним споживачем електричної енергії був не
відповідач, а інші особи, отже позивачем не було доведено
допущення порушень саме позивачем, тобто основної підстави на якій
ґрунтуються позовні вимоги.
Зважаючи на викладене, враховуючи обставини, встановлені
господарськими судами попередніх інстанцій, перевіривши
правильність застосування зазначеними судами норм матеріального та
процесуального права колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга Акціонерної
компанії "Харківобленерго", м. Харків, не підлягає задоволенню, а
постанова Харківського апеляційного господарського суду від
22.08.2005 р. підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго",
м. Харків залишити без задоволення, а постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 22.08.2005 р. у справі
N 50/250-04 господарського суду Харківської області залишити без
змін.
Головуючий Г.Кравчук
Судді К.Грейц
Г.Мачульський