ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2006 Справа N 34/316
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 06.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого - Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Управління з питань майна Печерського району м. Києва
на постанову від 01.11.2005 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 34/316 господарського суду м. Києва
за позовом Управління з питань майна Печерського району
м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр",
м. Київ
3-я особа Закрите акціонерне товариство "Печерський торговий
центр", м. Київ
про спонукання до виконання зобов'язання
зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговий центр", м. Київ
до Управління з питань майна Печерського району м. Києва
3-я особа Закрите акціонерне товариство "Печерський торговий
центр", м. Київ
про визнання недійсними договорів
за участю представників сторін:
від позивача - Ярова І.Б., Саушкіна О.В.
від відповідача - Опря Н.Л.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.09.2005, яке
залишено без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 01.11.2005 задоволено зустрічний позов
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр" до
Управління з питань майна Печерського району м. Києва,
3-ої особи - Закритого акціонерного товариства "Печерський
торговий центр" про визнання недійсними договорів. Визнано
недійсним договір N Б-1/2003 про перевід боргу на іншу юридичну
особу, укладений 15.05.2003 між Закритим акціонерним товариством
"Печерський торговий центр", Товариством з обмеженою
відповідальністю "Торговий центр" та Управлінням з питань майна
Печерського району м. Києва. Визнано недійсним договір N Б-1/2004
про продовження боржником виконання зобов'язань по сплаті боргів,
взятих на себе по договору N Б-1/2003 "Про перевід боржником свого
боргу на іншу юридичну особу" від 15.05.2003, укладений 31.12.2003
між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий центр" та
Управлінням з питань майна Печерського району м. Києва. Стягнуто з
Управляння з питань майна Печерського району м. Києва на корить
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр" 170 грн.
витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відмовлено у первісному позові Управління з питань майна
Печерського району м. Києва до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Торговий центр", 3-ої особи - Закритого
акціонерного товариства "Печерський торговий центр" про визнання
відповідача поручителем щодо виконання взятих на себе зобов'язань
по погашенню боргу згідно договору N Б-1/2004 від 31.12.2003 "Про
продовження боржником виконання зобов'язань по сплаті боргів,
взятих на себе по договору N Б-1/2003 "Про перевід боржником свого
боргу на іншу юридичну особу" від 15.05.2003".
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ч. 1 ст. 57
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода укладена внаслідок
обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї
сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був
змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок
збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом
потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману
представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду,
шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або
замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди.
Управління з питань майна Печерського району м. Києва,
зазначає суд, замовчало обставини, які мають істотне значення для
справи, а саме не повідомило представника ТОВ "Торговий центр" про
те, що управління має право укладати договори оренди комунального
майна лише на підставі Розпорядження Печерської районної у
м. Києві державної адміністрації, у процесі розгляду справи N 3/98
не повідомило суд про перевід боргу у зв'язку з чим не було
здійснено заміну відповідача у справі, і після набрання рішенням
законної сили вчиняло дії по примусовому виконанню наказу суду.
Первісний позов Управління з питань майна Печерського району
м. Києва ґрунтується на договорах, які визнані судом недійсними, а
тому первісний позов задоволенню не підлягає.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення
господарського суду скаржник просить їх скасувати і прийняти нове
рішення про визнання ТОВ "Торговий центр" поручителем, щодо
виконання взятих на себе зобов'язань по погашенню боргу згідно
договору N Б-1/2004 від 31.12.2003 про продовження боржником
виконання зобов'язань по сплаті боргу, взятих на себе по договору
N Б-1/2003 про перевід боржником свого боргу на іншу юридичну
особу посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судами
порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що в преамбулі договору оренди
N 2 зазначено, про те, що даний договір укладено на підставі
Розпорядження Печерської райдержадміністрації N 817.
Крім того, договір N Б-1/2003 та договір оренди N 2 за своєю
природою є різними. Так, якщо для Управління при укладенні
договору оренди комунального майна необхідно відповідне
розпорядження райдержадміністрації, то для укладення договору
переведення боргу таке розпорядження не потрібно, оскільки
управління є орендодавцем тільки для тих приміщень стосовно яких
воно є балансоутримувачем, а балансоутримувач має право укладати
господарські договори, що випливають з правовідносин по
використанню майна, яке знаходиться у нього на балансі.
Договори N Б-1/2003 та N Б-1/2004 не містять жодної умови
відповідно до якої ці договори можна визнати недійсними на
підставі ст. 57 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Між Закритим акціонерним товариством "Печерський торговий
центр" (первісний боржник), Товариством з обмеженою
відповідальністю "Торговий центр" (новий боржник) та Управлінням з
питань майна Печерського району м. Києва (кредитор) 15.05.2003
укладено договір N Б1/2003 про перевід боргу на іншу юридичну
особу, відповідно до умов якого ЗАТ "Печерський торговий центр" за
згодою Управління з питань майна Печерського району м. Києва
переводить на ТОВ "Торговий центр" суму боргу, який утворився в
результаті неналежного виконання ЗАТ "Печерський торговий центр"
договору довгострокової оренди нежитлового будинку N 4 по
вул. Суворова у м. Києві на умовах патенту від 07.03.1996 щодо
орендної плати.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що кредитор у встановленому
законодавством порядку укладає з новим боржником договір на оренду
приміщень нежитлового будинку N 4 на вул. Суворова терміном на
5 років (п.п. 2.2.1); передає новому боржнику по акту
приймання-передачі приміщення нежитлового будинку (п.п. 2.2.2);
новий боржник приймає на себе зобов'язання перед кредитором по
погашенню боргу по орендній платі у сумі 3 513 366,02 грн. (п. 2.3
договору).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий центр" та
Управління з питань майна Печерського району м. Києва 31.12.2003
укладено договір N Б-1/2004 про продовження боржником виконання
зобов'язань по сплаті боргів, взятих на себе по договору
N Б-1/2003 "Про перевід боржником свого боргу на іншу юридичну
особу" від 15.05.2003".
Управління з питань майна Печерського району м. Києва у
лютому 2003 року звертається до господарського суду із позовом про
стягнення з Закритого акціонерного товариства "Печерський торговий
центр" заборгованості по орендній платі в розмірі
3 513 366,02 грн. До винесення рішення позивач збільшив позовні
вимоги та просив ще стягнути з відповідача 1 933 144,98 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва у справі N 3/98 від
08.07.2003 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого
висновку про те, що договір N Б-1/2003 від 15.05.2003 про перевід
боржником свого боргу на іншу юридичну особу було укладено під час
розгляду господарським судом м. Києва справи N 3/98 та до
ухвалення рішення по цій справі, в свою чергу не повідомлено суд
про укладення зазначеного договору, в результаті чого судом
стягнуто борг у розмірі 3 513 366,02 грн. з ЗАТ "Печерський
торговий центр", який вже був переведений на ТОВ "Торговий центр".
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 201 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
перевід боржником свого боргу на іншу особу
допускається лише за згодою кредитора. Новий боржник вправі
висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, основані на
відносинах між кредитором і первісним боржником.
Наслідком переводу боргу є, зокрема, вибуття первісного
боржника із зобов'язання, вступ в зобов'язання нового боржника,
тобто внаслідок переведення боргу первісний боржник вибуває і
замінюється новим.
Посилання скаржника на те, що в преамбулі договору оренди N 2
від 02.06.2003, який укладений між ТОВ "Торговий центр" та
Управлінням з питань майна Печерського району м. Києва зазначено,
про те, що даний договір укладено на підставі Розпорядження
Печерської райдержадміністрації N 817, тобто при укладенні
договору оренди необхідне розпорядження райдержадміністрації було,
перевірено судом апеляційної інстанції та відхилено, як
необґрунтоване, оскільки в розпорядженні відсутні умови для
укладення договору, зокрема, умова щодо погашення заборгованості
попереднього орендаря - ЗАТ "Печерський торговий центр".
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої та
апеляційної інстанції, щодо визнання недійсними договору
N Б-1/2003 про перевід боргу на іншу юридичну особу та договору
N Б-1/2004 про продовження боржником виконання зобов'язань по
сплаті боргів, взятих на себе по договору N Б-1/2003 "Про перевід
боржником свого боргу на іншу юридичну особу" від 15.05.2003, на
підставі ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки Управління з питань
майна Печерського району м. Києва не повідомило представника ТОВ
"Торговий центр" про всі обставини ти умови укладення зазначених
договорів та під час розгляду іншої справи N 3/98 не повідомило
суд про перевід боргу.
Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні
оскаржуваних рішень повно і всебічно з'ясували фактичні обставини
справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача так і
запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин
справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також
заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом
касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги
ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану Київським апеляційним господарським судом
обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та
чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги
не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.11.2005 у справі N 34/316 залишити без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська