ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.01.2006 Справа N 3/702-45/131
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: [...] -
головуючого, суддів: [...], розглянувши матеріали касаційної
скарги Фонду державного майна України на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 30.06.2005 у справі
господарського суду м. Києва за позовом Закритого акціонерного
товариства "XXX" до 1. Фонду державного майна України, 2.
Державного казначейства України за участю Генеральної прокуратури
України про визнання недійсною умови додаткової угоди та
зобов'язання вчинити дії (в судовому засіданні взяли участь
представники: від позивача: [...] - дов. N 5 від 03.11.2005; [...]
- дов. від 24.01.2005, від відповідачів: 1. [...] - дов. N 603 від
29.12.2005, 2. не з'явилися, від Генеральної прокуратури України:
[...] - посв. N 0884 від 23.05.2005), встановив:
Постановою Верховного Суду України від 07.12.2004 скасовано
постанову Вищого господарського суду України від 14.09.2004,
постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.04.2003 та рішення господарського суду м. Києва від 05.03.2004.
Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи рішенням від 16.05.2005 господарського
суду м. Києва позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Фонд
державного майна України зарахувати ЗАТ "XXX" в рахунок майбутніх
орендних платежів, починаючи з II кварталу 2004 року, суму зайво
сплаченої ЗАТ "XXX" орендної плати за період з 23.10.95 року по
27.08.2001 року на загальну суму 39828223,76 грн.
У задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України
відмовлено.
Припинено провадження у справі в частині вимог про визнання
недійсною умови договору оренди від 06.11.92 N Д-1455, укладеного
між ЗАТ "XXX" та Фондом державного майна України, в редакції
додаткової угоди від 23.10.95 щодо визначення розміру орендної
плати в сумі 2827,497 млн. крб. в частині перевищення законодавчо
встановленого розміру орендної плати.
Постановою від 30.06.2005 Київського апеляційного господарського
суду рішення від 16.05.2005 господарського суду м. Києва залишено
без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.
19 Закону України "Про оренду державного майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
в
редакції, чинній на момент укладення додаткової угоди від
23.10.95, орендна плата є платежем, який вносить орендар
орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності,
але не більше 5 відсотків від вартості орендованого майна.
Методика розрахунку, граничні розміри та порядок використання
орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Фонд державного майна
України звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що
судами порушено норми матеріального та процесуального права,
зокрема, ст. 10, ст. 21 Закону України "Про оренду державного
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, ст. 71, ст. 74, 75, 80 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 82, ст. 84, 85 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарськими судами встановлено, що організація орендарів
орендного підприємства "YYY" та Фонд державного майна України
06.11.92 уклали договір оренди цілісного майнового комплексу N
Д-1455 та 23.10.95 додаткову угоду до договору оренди, якою
орендна плата встановлена у розмірі 2827,497 млн. крб. на місяць
(28274,97 грн.).
Відповідно до п. 1.1 змін і доповнень до Статуту ЗАТ "XXX",
зареєстрованих P-ською райдержадміністрацією м. Києва за N 02096,
позивач є правонаступником організації орендарів орендного
підприємства "YYY".
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.08.2001 у справі N
2/382 пункт 3.1 розділу 3 додаткової угоди від 23.10.95 до
договору оренди N Д-1455 від 06.11.92 викладено в новій редакції.
Даною редакцією розмір орендної плати приведено у відповідність до
вимог чинного законодавства і встановлено на рівні 59822,03 грн.
на місяць.
На виконання рішення суду позивачем і відповідачем-1 укладено
додаткову угоду від 27.08.2001 до договору оренди N Д-1455 від
06.11.92, якою сторони привели умови договору оренди щодо розміру
щомісячної орендної плати у відповідність із вимогами чинного
законодавства України.
Господарськими судами встановлено, що розмір орендних платежів у
сумі 2827,497 млн. крб. (28274,97 грн.) на місяць, встановлений
додатковою угодою від 23.10.95, не змінювався до укладення
сторонами додаткової угоди від 27.08.2001. Переоцінку вартості
орендованого майна з 23.10.95 по 27.08.2001 сторони за договором
оренди N Д-1455 від 06.11.92 не здійснювали.
Позивачем за період з 23.10.95 по 27.08.2001 у відповідності до
вимог договору оренди сплачено орендних платежів на загальну суму
4656583,56 грн.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду
державного майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
в редакції, чинній на момент
укладення додаткової угоди від 23.10.95, орендна плата є платежем,
який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків
господарської діяльності, але не більше 5 відсотків від вартості
орендованого майна. Методика розрахунку, граничні розміри та
порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом
Міністрів України.
В подальшому Законом України "Про внесення змін до Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
(який
набув чинності 24.06.99( 685-14 ) (685-14)
) визначено, що річна орендна
плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства,
його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків
вартості орендованого майна.
Господарськими судами встановлено, що загальна сума зайво
сплачених позивачем орендних платежів за період з 23.10.95 по
27.08.2001 становить 3982823,76 грн.
Пунктом 3.4 договору оренди від 06.11.92 N Д-1455 в редакції
додаткової угоди від 23.10.95 визначено, що наднормативна сума
орендної плати, яка надійшла в бюджет, підлягає в установленому
порядку поверненню або заліку в рахунок наступних платежів.
Згідно п. 16 Методики розрахунку і порядку використання плати за
оренду державного майна ( 786-95-п ) (786-95-п)
, затвердженої постановою
Кабінету Міністрів України N 786 від 04.10.95, суми орендної
плати, зайво перераховані до бюджету або орендодавцеві,
зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються
платникові в 5-денний термін від дня одержання його письмової
заяви.
Вказаною Методикою ( 786-95-п ) (786-95-п)
не обмежено право на таке
звернення будь-якими строками, тому особа, яка здійснила надмірне
перерахування сум орендних платежів, має право у будь-який момент
звернутися до орендаря з відповідною заявою.
07.02.2003 позивач звернувся до відповідача-1 і територіального
відділення відповідача-2 із заявою про зарахування в рахунок
наступних платежів зайво перерахованої орендної плати.
Враховуючи, що вимога позивача не була задоволена відповідачами,
господарські суди обґрунтовано зобов'язали відповідача-1
зарахувати позивачу в рахунок майбутніх орендних платежів зайво
сплачену позивачем орендну плату за період з 23.10.95 по
27.08.2001 на загальну суму 3982823,76 грн.
Стосовно позовних вимог до відповідача-2, то господарські суди
також правомірно відмовили у їх задоволенні на підставі того, що
згідно ст. 50 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, п. 1.3
Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених
податків, зборів (обов'язкових платежів) ( z1000-02 ) (z1000-02)
,
затвердженого наказом Державного казначейства України від
10.12.2002 N 226, органи Державного казначейства повинні
здійснювати лише повернення коштів з державного бюджету і не
наділені повноваженнями на зарахування зайво сплачених сум
орендної плати в рахунок майбутніх платежів.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Київським
апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України постановив:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 30.06.2005 Київського апеляційного господарського
суду зі справи N 3/702-45/131 залишити без змін.