ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 25.01.2006                                    Справа N 29/187-051
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 30.03.2006
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський  суд  України  у  складі  колегії суддів:
Невдашенко Л.П. - головуючий, Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г.
     розглянувши у   відритому   судовому  засіданні  в  м.  Києві
касаційну скаргу Виробничого кооперативу "Видавнича фірма "Консум"
на постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду від
18 жовтня 2005 року  у  справі  N  29/187-05  Господарського  суду
Харківської  області за позовом Виробничого кооперативу "Видавнича
фірма "Консум",  м.  Харків, до Відкритого акціонерного товариства
"Діпрозаводтранс",  м. Харків 
 
про   пролонгацію дії договору оренди
 
                          В С Т А Н О В И В:
 
     У квітні 2005 року позивач - Спільне колективне  підприємство
з  іноземними  інвестиціями  "Консум"  звернувся до господарського
суду  з  позовом  до  відповідача  -  ВАТ  "Діпрозаводтранс"   про
спонукання до продовження строку дії договору оренди.
 
     Вказував, що  між  ним  та  відповідачем  30.01.1999 року був
укладений договір оренди нежитлових приміщень площею 96 кв.  м. за
адресою:  м.  Харків,  вул.  Енгельса  29-А,  строк  дії  договору
рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2002 р.
у справі N 09/115-02 продовжено до 01.06.2005 р.
 
     Посилаючись на   наявність   у  нього  переважного  права  на
укладення договору оренди, позивач просив задовольнити його вимоги
та продовжити строк дії договору оренди на три роки.
 
     Рішенням Господарського суду Харківської області від 27 липня
2005 року (колегія суддів  у  складі:  Тихий  П.В.  -  головуючий,
Светлічний Ю.В., Швед Є.Ю.) в позові відмовлено.
 
     Рішення мотивовано   посиланням   на   ст.   785  ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
         в зв'язку з закінченням строку дії договору.
 
     Постановою Харківського апеляційного господарського суду  від
18  жовтня  2005 року (колегія суддів у складі:  Слюсарева Л.В.  -
головуючий,  Білоконь Н.Д.,  Фоміна В.О.) рішення  місцевого  суду
залишено без змін.
 
     У касаційній  скарзі  Виробничий  кооператив "Видавнича фірма
"Консум" просить  скасувати  постанову  Харківського  апеляційного
господарського  суду  від 18.10.2005 р.,  посилаючись на порушення
судом зокрема, ст. 10, 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального  майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
        ,  ст.  4,  21 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
        ,  та передати справу  на  новий  розгляд  до
місцевого господарського суду.
 
     Заслухавши суддю-доповідача,  перевіривши матеріали справи та
на  підставі  встановлених  в  ній  фактичних   обставин   справи,
проаналізувавши      правильність     застосування     апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права, суд
вважає,  що  касаційна  скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
 
     Відповідно до Роз'яснень  Пленуму  Верховного  Суду  України,
викладених у   п.п.   1,   6   постанови   від   29.12.1976  N  11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
         "Про судове рішення",  рішення  є  законним  тоді,
коли  суд  виконавши  всі  вимоги  процесуального  законодавства і
всебічно  перевіривши  обставини,   вирішив   справу   з   нормами
матеріального   права,   що   підлягають   застосуванню  до  даних
правовідносин,  а за їх  відсутності  -  на  підставі  закону,  що
регулює   подібні  відносини,  або  виходячи  із  загальних  засад
законодавства України.
 
     Обґрунтованим визнається   рішення,    в    якому    повністю
відображені   обставини,  що  мають  значення  для  даної  справи,
висновки суду про  встановлені  обставини  і  правові  наслідки  є
вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими у судовому засіданні.
 
     Рішення місцевого  суду   та   постанова   суду   апеляційної
інстанції відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на
всебічному,  повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
 
     Так, судами  встановлено,  що спірні правовідносини виникли з
договору оренди N 1/9 від  30  січня  1999  року,  укладеного  між
сторонами,  відповідно  до  умов якого відповідач надав позивачу в
оренду  позивачу  нежитлові   приміщення   площею   96   кв.   м.,
розташованих за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 29-А.
     (т.1 а.с.35-37).
 
     Відповідно до п. 2.3 договору при відсутності заяви однієї із
сторін за місяць до закінчення строку договору про його припинення
договір вважається продовженим на один рік.
 
     Рішенням Господарського   суду   Харківської   області    від
17.10.2002 р.  у справі N 09/115-02, залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від  22.01.2003  р.,
строк  дії договору N 1/9 від 30.01.1999 р. продовжено на 3 роки -
до 01.06.2005 р.
     (т.1 а.с.31-34).
 
     28.03.2005 р.   відповідач   направив  позивачу  повідомлення
N 09-238/СЗД   про   закінчення   строку   дії   договору   оренди
(т.1 а.с.60),  яке позивач отримав 30.04.3005 р.,  про що свідчить
повідомлення про вручення поштового відправлення.
     (т.1 а.с.65-66).
 
     Відповідно до ч.  2 ст. 291 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
         передбачено
що договір оренди припиняється у разі закінчення строку,  на  який
його було укладено.
 
     Відмовляючи у   задоволенні   позову,  суд  першої  інстанції
правильно зазначив у рішенні, що відповідачем своєчасно направлено
повідомлення про    припинення    спірного   договору   оренди   з
01.06.2005 р.,  тому відповідно до ст.  291 ГК України ( 436-15  ) (436-15)
        
договір N 1/9 від 30.01.1999 р. є припиненим.
 
     Залишаючи без  змін  рішення місцевого суду,  суд апеляційної
інстанції послався на п.  2 ст.  26  Закону  України  "Про  оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
        , яким передбачено що
договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його
було укладено.
 
     Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
        
власник на свій розсуд  володіє,  користується  і  розпоряджається
належним йому майном.
 
     Судом встановлено,  що  відповідач  є  власником  будівлі  по
вул. Енгельса, 29-А (т.1 а.с.134-135).
 
     Позивачем не надано доказів  того,  що  орендодавець  укладає
договір оренди спірного майна з іншою особою.
 
     До того ж,  судами встановлено,  що ВАТ "Діпрозаводтранс" має
намір використовувати майно для власних потреб (т.2 а.с.59-60).
 
     Тому висновок  судів  про  відсутність  доказів   про   намір
орендодавця  передати спірне майно в оренду іншій особі,  виключає
правові підстави  для  спонукання  орендодавця  до  продовження  з
орендарем  орендних  відносин,  у  тому  числі і шляхом підписання
нового договору слід вважати правильними.
 
     Доводи касаційній скарги про не застосування судом до спірних
правовідносин   правил   ст.ст.   2,  4,  5  Закону  України  "Про
інвестиційну діяльність"  ( 1560-12  ) (1560-12)
        ,  що  інвестор  має  право
володіти,  користуватись і розпоряджатись,  оскільки вказаний факт
не  має  значення  для  правових   відносин   між   позивачем   та
відповідачем  щодо  права власності відповідача на майно та оренду
вказаного майна позивачем, ґрунтуються на неправильному тлумаченні
норм права, тому їх слід залишити поза увагою.
 
     Заперечення скаржника  про те,  що,  поштове повідомлення про
припинення договору оренди було вручено не директору СК ПІІ  фірми
"Консум",   апеляційний   господарський   суд   правомірно  визнав
безпідставним,  оскільки Закон України "Про оренду  державного  та
комунального  майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
         не містить вказівки про те,  яким
саме чином сторони повинні повідомляти іншу сторону про припинення
договору оренди.
 
     Інші доводи   касаційної   скарги   зводяться   до   намагань
відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить
вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , тому судовою колегією до уваги не приймаються.
 
     Отже, у  урахуванням  меж  перегляду  справи   в   касаційній
інстанції,  колегія  суддів  вважає,  що  під  час розгляду справи
фактичні  її  обставини  були  встановлені   господарським   судом
апеляційної   інстанції   на   підставі   всебічного,   повного  і
об'єктивного   дослідження   поданих   доказів,   висновки   судів
відповідають  цим  обставинам  і їм дана належна юридична оцінка з
правильним  застосуванням  норм  матеріального  і   процесуального
права,   тому   підстав   для  скасування  постанови  апеляційного
господарського суду не вбачається.
 
     На підставі наведеного  та  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,
111-9, 111-11   Господарського   процесуального   кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу  Виробничого  кооперативу  "Видавнича  фірма
"Консум" залишити без задоволення.
 
     Постанову Харківського  апеляційного  господарського суду від
18 жовтня 2005 року у справі N 29/187-05 залишити без змін.
 
 Головуючий:                                        Л.П.Невдашенко
 
 Судді:                                               М.В.Михайлюк
                                                    Н.Г.Дунаєвська