ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.01.2006 Справа N 2/282
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: [...] -
головуючий, [...], розглянувши у відкритому судовому засіданні в
м. Києві касаційну скаргу ТОВ "XXX" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 18.08.2005 року у справі N
2/282 за позовом ТОВ "XXX" до ТОВ "YYY"
про стягнення 272873,62 грн.,
за участю представників: позивача - [...], відповідача - не
з'явились, встановив:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.06.2005 року у справі
N 2/282 (суддя [...]) клопотання позивача про забезпечення позову
задоволено: накладений арешт на грошові кошти відповідача у межах
суми позову та судових витрат, що складають 275720,36 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
18.08.2005 року (судді: [...]) ухвала господарського суду м. Києва
від 01.06.2005 року у даній справі скасована, в задоволенні
клопотання позивача про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного
господарського суду від 18.08.2005 року скасувати, а ухвалу
господарського суду м. Києва від 01.06.2005 року у справі N 2/282
залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається
на те, що при винесенні оскаржуваної постанови апеляційний
господарський суд неправильно застосував та порушив норми
процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
вправі за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав
позов, або з своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення
позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії
провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити
чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позов
забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що
належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого
документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що сума позову у
розмірі 275720,36 грн. є значною і невжиття заходів до
забезпечення позову може зробити неможливим у подальшому виконання
рішення господарського суду. Відтак, на підставі ст. ст. 66, 67
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд першої інстанції наклав
арешт на грошові кошти відповідача у сумі 275720,36 грн.
Водночас, як вбачається із змісту оскаржуваної постанови
апеляційний господарський суд безпідставно ввійшов в оцінку
доказів, на які послався позивач в обґрунтування заявлених
позовних вимог, а відтак, незважаючи на те, що господарським судом
першої інстанції справа по суті не розглядалася, вказав на
неналежність і недостатність цих доказів, а отже, передчасно та
неправомірно поставив під сумнів обґрунтованість та доведеність
заявлених позовних вимог.
Таким чином, скасовуючи ухвалу господарського суду першої
інстанції, апеляційний суд припустився порушень ст. 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено межі перегляду справи в
апеляційній інстанції, і зокрема, передбачено, що в апеляційній
інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були
предметом розгляду в суді першої інстанції.
Місцевий господарський суд не вирішував спір по суті та не
оцінював докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача,
оцінка яких здійснюється виключно при розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи, а лише вирішив процесуальне питання -
забезпечення позову.
Отже, апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному
порядку ухвалу господарського суду першої інстанції, не мав права
здійснювати оцінку доказів, які стосуються суті спору. З огляду на
викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова
Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2005 року у
даній справі підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду м.
Києва від 01.06.2005 року залишенню без змін.
Щодо інших доводів скаржника, то в силу вимог ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу ТОВ "XXX" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.08.2005 року у справі N 2/282 скасувати, ухвалу господарського
суду м. Києва від 01.06.2005 року в даній справі залишити без
змін.