ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.01.2006 Справа N 2/19-Д
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - [...], суддів: [...], розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційні скарги Відкритого акціонерного
товариства "XXX", Товариства покупців житлово-комунальної контори
"YYY" на ухвалу господарського суду Рівненської області від
10.03.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 19.09.2005 р. у справі N 2/19-Д за позовом прокурора
Рівненської області в інтересах асоціації "YYY" до Регіонального
відділення Фонду державного майна по Рівненській області та
Товариства покупців житлово-комунальної контори "YYY"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
за участю представників:
позивача - не з'явився, відповідача 1 - не з'явився, відповідача 2
- не з'явився, прокуратури - [...], встановив:
Рішенням арбітражного суду Рівненської області від 02.10.95 р. у
справі N 2/19-Д за позовом прокурора Рівненської області в
інтересах асоціації "YYY" до Регіонального відділення Фонду
державного майна по Рівненській області та Товариства покупців
житлово-комунальної контори "YYY" визнано недійсним договір
купівлі-продажу державної частки майна житлово-експлуатаційної
контори "YYY" від 30 травня 1995 року.
Ухвалою арбітражного суду Рівненської області від 28.08.96 р. у
справі N 2/19-Д виправлено описку у резолютивній частині рішення
від 02.06.95 р. та визнано недійсним договір від 03.06.94 р.
У квітні 2004 р. ВАТ "XXX" та товариство покупців
житлово-комунальної контори "YYY" звернулись до господарського
суду Рівненської області із заявою про перегляд рішення
арбітражного суду Рівненської області від 02.10.95 р. у справі N
2/19-Д за нововиявленими обставинами. Заявники в обґрунтування
своїх вимог вказали на те, що договір купівлі-продажу N 31 від
03.06.94 р. не був предметом судового розгляду в справі N 2/19-Д.
Нововиявленим, на думку заявників, слід вважати й те, що судом
першої інстанції не було вирішено питання про повернення
громадянам коштів, сплачених за викуплене майно за договором. Крім
того, про ухвалу від 28.08.96 р. про виправлення рішення їм стало
відомо лише у лютому 2004 р.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.05.2004 р.
у прийнятті заяви про перегляд рішення за нововиявленими
обставинами відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
14.10.2004 р. ухвалу господарського суду Рівненської області
скасовано, а справу N 2/19-Д направлено на розгляд суду першої
інстанції.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.03.2005 р.
(суддя [...]), залишеною без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 19.09.2005 р. (судді: [...]),
відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення за
нововиявленими обставинами, оскільки судом не встановлено
обставин, які слід вважати нововиявленими.
Відкрите акціонерне товариство "XXX" та товариство покупців
житлово-комунальної контори "YYY" звернулись з касаційною скаргою
до Вищого господарського суду України, в якій просять скасувати
ухвалу господарського суду Рівненської області та постанову
Львівського апеляційного господарського суду у даній справі,
посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, та прийняти нове рішення.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що
рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням
вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що суди першої та апеляційної
інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в
обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.
Відповідно до ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судове рішення, яке
набрало законної сили, може бути переглянутим господарським судом
за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для
справи і не могли бути відомі заявникові.
Як вбачається з матеріалів справи, наведені заявником обставини
були відомі сторонам на час винесення рішення, досліджені у справі
та знайшли своє відображення в рішенні суду.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли
вірного висновку, що обставини, зазначені ВАТ "XXX" та Товариством
покупців житлово-комунальної контори "YYY" в заяві про перегляд
рішення, не є нововиявленими.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала
господарського суду Рівненської області від 10.03.2005 р. та
постанова Львівського апеляційного господарського суду від
19.09.2005 р. прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства,
а тому підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX" та
Товариства покупців житлово-комунальної контори "YYY" залишити без
задоволення.
Ухвалу господарського суду Рівненської області від 10.03.2005 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
19.09.2005 р. у справі N 2/19-Д залишити без змін.