ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.01.2006 Справа N 12/3009
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого [...], суддів: [...], розглянувши матеріали касаційної
скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 у
справі господарського суду Хмельницької області за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY" до Товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX" про стягнення 1005830,54 грн. та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"XXX" до Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
про визнання недійсним договору N 1504 від 15.04.2003
в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:
[...] - дов. від 12.01.2006, від відповідача: [...] - дов.
від 24.01.2006,
встановив:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.08.2005 в
клопотанні про призначення будівельно-технічної експертизи
відмовлено.
Стягнено з ТОВ "XXX" на користь ТОВ "YYY" 814161 грн. основного
боргу, 114253,19 грн. - пені, 9284,14 грн. - державного мита.
В решті позовних вимог відмовлено.
У зустрічному позові ТОВ "XXX" до ТОВ "YYY" про визнання недійсним
договору N 1504 від 15.04.2003 відмовлено.
Постановою від 18.10.2005 Житомирського апеляційного
господарського суду рішення від 12.08.2005 господарського суду
Хмельницької області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що станом на 15.04.2005
заборгованість відповідача перед позивачем склала 814161 грн. В
матеріалах справи відсутні докази погашення первісним відповідачем
спірної заборгованості у добровільному порядку.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "XXX" звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, і просить
їх скасувати, мотивуючи тим, що господарськими судами допущені
порушення матеріального та процесуального права.
Судами не взято до уваги та належним чином не досліджено усі
викладені заперечення, що призвело до прийняття помилкових судових
рішень.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Господарським судом встановлено, що ТОВ "XXX" та ТОВ "YYY"
15.04.2003 уклали договір N 1504/2003, за умовами якого виконавець
відповідно до графіку виконання робіт зобов'язався виготовити та
здійснити монтаж алюмінієвих конструкцій згідно специфікації на
об'єкті "ZZZ" у м. Р-ську, а замовник зобов'язався прийняти
вказані вироби та виконані роботи, своєчасно і в повному обсязі
оплатити їх вартість.
Відповідно до п. 2 вказаного договору виконавець зобов'язаний
здати замовнику продукцію і виконані роботи у повній відповідності
з проектами, робочими кресленнями і будівельними нормами та
правилами, безоплатно виконати роботи по усуненню всіх недоліків,
які виникли з його вини.
Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що для роз'яснення питань, які виникають
при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань,
господарський суд призначає судову експертизу.
Учасники експертизи мають право пропонувати господарському суду
питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.
Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним
організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють
необхідними для цього знаннями.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази підлягають оцінці у їх
сукупності, і жоден доказ не має для суду наперед встановленої
сили.
Але, господарські суди не дотрималися вимог вищевказаної статті 41
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
поданого клопотання про призначення судової будівельної-технічної
експертизи, відхилили його як безпідставне, оскільки, на їх думку,
більшість питань, що поставлені на вирішення експертизи,
стосуються якості робіт, тоді як предметом судового розгляду є
стягнення боргу за виконані роботи за договором.
За твердженням відповідача, позивач неналежним чином виконав умови
укладеного договору; роботи виконані неякісно, що перешкоджає
нормальній експлуатації об'єкта. Тому є очевидним причинний
зв'язок між якістю виконаних позивачем робіт та їх оплатою згідно
договору.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною
докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині навести
правове обґрунтування і доведені фактичні обставини, з огляду на
які ці доводи не взято до уваги судом. Тому будівельно-технічна
експертиза на проведенні якої наполягав відповідач, дала б
можливість виявити у процесі розгляду справи фактичні обставини,
що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Господарськими судами також залишено поза увагою те, що акт здачі-
приймання N 1 від 18 грудня 2003 року не містить вичерпної
інформації про зміст та обсяги виконаних робіт, а також необхідних
реквізитів. Судами не враховані вимоги п. 2.3 Державних
будівельних норм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом
об'єктів ДБН А.3.1-3-94 ( v0048243-94 ) (v0048243-94)
, затверджених наказом
Держкоммістобудування України N 48 від 05.10.94 (чинних на момент
складання акту здачі-приймання виконаних робіт). Прийняття
робочими комісіями зазначених об'єктів і устаткування оформляється
відповідними актами (додаток 2, форма 1, 2, 3 ( v0048243-94 ) (v0048243-94)
),
які передаються на розгляд Державній приймальній комісії.
Також не взято до уваги постанову Державного комітету СРСР по
статистиці N 215 від 23.11.89 року ( v0215400-89 ) (v0215400-89)
(чинної на
даний час). Відповідно до вказаної постанови акт складається для
розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи і відображення
готової будівельної продукції в статистичній звітності. Тобто акт
фіксує факт здійснення господарської операції і є первинним, на
підставі якого здійснюється бухгалтерський облік господарських
операцій.
Зважаючи на те, що відповідно до ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд
господарському суду.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 N 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
При новому розгляді справи потрібно повно та всебічно вияснити всі
обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити
законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. ст. 111-9 - ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 18.10.2005 Житомирського апеляційного господарського
суду та рішення від 12.08.2005 господарського суду Хмельницької
області зі справи N 12/3009 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Хмельницької області.