ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
24.01.2006 Справа N 8/75-O-05
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі: суддя [...] -
головуючий, судді: [...] розглянув касаційну скаргу відкритого
акціонерного товариства "XXX", м. Н-ськ (далі - ВАТ "XXX") на
рішення господарського суду Херсонської області від 12.04.2005 та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
07.06.2005 зі справи N 8/75-О-05 за позовом ВАТ "XXX" до
Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного
комітету України, м. Херсон (далі - територіальне відділення АМК)
про визнання недійсним рішення адміністративно колегії
територіального відділення АМК від 27.12.2004 N 40/П-1
у справі N 8/1-04.
Судове засідання проведено за участю представників: позивача -
[...], відповідача - [...].
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України встановив:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.04.2005
(суддя [...]), залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 07.06.2005 (колегія суддів у
складі: [...] - головуючий, судді [...] і [...]), відмовлено у
задоволенні позову про визнання недійсним рішення адміністративної
колегії територіального відділення АМК від 27.12.2004 N 40/П-1
"Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у
справі N 8/1-04 (далі - оспорюване рішення). У прийнятті
зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції
виходили з того, що у прийнятті оспорюваного рішення не вбачається
порушень чинного законодавства.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ
"XXX" просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи
і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним оспорюване рішення
територіального відділення АМК. Скаргу мотивовано тим, що
господарським судом у розгляді справи всупереч приписам статті 6
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
не враховано положення статей
29, 251 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
(далі - ГК
України), статті 13 Закону України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
, Правил користування електричною енергією
( z0417-96 ) (z0417-96)
, затверджених постановою Національної комісії з
регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28 (у
редакції постанови від 22.08.2002 N 928 ( z0903-02 ) (z0903-02)
, далі -
Правила); апеляційною інстанцією необґрунтовано не взято до уваги
результати здійсненого ВАТ "XXX" узагальнення з питань звернення
до суду 12 споживачів електричної енергії (далі - електроенергія).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до адміністративних судів можуть
бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів
владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи
бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший
порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4
названого Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
юрисдикція адміністративних судів
поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких
законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно
ж до приписів статті 60 Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
рішення органів
Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського
суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від
26.12.2005 N 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть
передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в
порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України
"Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
встановлює, що
заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення
органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у
двомісячний строк з дня одержання рішення)".
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських
судів.
У судовому засіданні з розгляду касаційної скарги оголошувалися
перерви до 22.11.2005 та до 24.01.2006.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав
для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- за результатами розгляду справи N 8/1-04 про порушення
законодавства про захист економічної конкуренції ВАТ "XXX"
територіальне відділення АМК встановило, що:
назване підприємство займає монопольне становище на ринку передачі
електроенергії місцевими (локальними) електричними мережами і на
ринку постачання електроенергії за регульованим тарифом у межах
Херсонської області з часткою 100 відсотків; відповідні висновки
позивачем у справі не спростовуються;
дії ВАТ "XXX", що полягали у спонуканні споживачів електроенергії
- суб'єктів підприємницької діяльності, під загрозою припинення
енергопостачання їх об'єктів, до сплати на користь ВАТ "XXX"
грошових сум, донарахованих цим споживачам за актами про порушення
Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, та на
підставі висновків експертизи оригінальності відтиску тавра
державного повірника, запровадженої ВАТ "XXX", були порушенням
законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим
пунктом 2 статті 50 ( 2210-14 ) (2210-14)
, частиною першою статті 13 Закону
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
у вигляді
зловживання монопольним становищем на ринку, що призвело до
ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, яке було б
неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. За
відповідне порушення до ВАТ "XXX" було застосовано штраф у сумі
10000 грн.; назване підприємство зобов'язано припинити порушення
законодавства про захист економічної конкуренції;
- представниками ВАТ "XXX" у період з другого півріччя 2003 р. по
2004 р. за результатами проведення перевірок контролю схеми
підключення електролічильника та цілісності збереження
встановлених номерних пломб ВАТ "XXX" cкладено значну кількість
актів про порушення суб'єктами господарювання - споживачами
електроенергії Правил користування електричною енергією
( z0417-96 ) (z0417-96)
у вигляді підробки пломби державних повірених на
приладі обліку електроенергії. Згідно з наказом по ВАТ "XXX" від
30.04.2003 N 211 "Про проведення експертизи засобів вимірювальної
техніки" такі прилади обліку направлялися на експертизу; актами
експертизи, складеними представниками електропостачальника та
державного повірника ХДЦСМС, зафіксовано, що відтиск державного
тавра підроблено, та зроблено висновок, що це доводить навмисне
втручання в роботу лічильника або вказує на можливість такого
втручання;
- у здійсненні експертизи лічильників електроенергії у споживачів
- суб'єктів підприємницької діяльності ВАТ "XXX" керувалося
Тимчасовим положенням про порядок проведення експертизи засобів
обліку електричної енергії, затвердженим головою правління
названого товариства; згідно з пунктом 1.3.2 цього Положення
однією з підстав проведення експертизи лічильника є наявність
ознак порушення пломб чи підробка відтиску тавра територіального
органу Державного комітету України з питань технічного регулювання
та споживчої політики або енергопостачальника; тобто порушення
пломб чи підробка відтиску тавра є підставою для проведення
експертизи лічильника, а не відтиску пломби;
- складені комісією акти експертизи лічильників електроенергії
суб'єктів господарювання не містять вказівок про те, у який спосіб
або за допомогою яких пристосувань здійснювалося заниження
показників приладу обліку; іноді не виявлялося ніяких відхилень у
роботі лічильника; у відповідних актах члени комісії дають оцінку
відповідності оригінала відтиску тавра державного повірника.
Фактично комісія одночасно з метрологічною експертизою лічильника
або замість неї здійснювала експертизу відбитків державного тавра,
що, по суті, є трасологічною експертизою; у складі комісії
відсутні були особи, атестовані належним чином як експерти, та які
несли б відповідальність за результати експертизи;
- таким чином, висновки здійснюваної ВАТ "XXX" експертизи не
містили відомостей про те, яким чином здійснювалося заниження
показників лічильника, тобто ці висновки не підтверджують
втручання споживачів у роботу лічильників, а висновки щодо
підробки відтиску тавра державного повірника зроблено з
перевищенням повноважень названого підприємства;
- судові надано 43 копії актів про порушення Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
,
які (акти) всупереч приписам пунктів 7.30 - 7.32 Правил
( z0417-96 ) (z0417-96)
залишилися не погодженими із споживачами. На підставі
цих актів ВАТ "XXX" донараховувало споживачам плату за
електроенергію, а у випадках несплати донарахованих за цими актами
сум споживачам надсилалися попередження про припинення
електропостачання;
- в оспорюваному рішенні зазначається, що така поведінка ВАТ "XXX"
стосовно споживачів електроенергії - суб'єктів господарювання
вказує на спонукання останніх, під загрозою припинення
електропостачання їх об'єктів, до сплати постачальникові
електроенергії грошових сум, донарахованих цим споживачем згідно з
актами (як погодженими, так і не погодженими із споживачами) про
порушення Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
;
- лічильники, зняті у певних підприємств для проведення чергової
повірки та направлені на проведення експертизи, якою встановлено
підробку тавра, мали прострочений термін державної повірки (понад
4 роки), отже, з огляду на вимоги пункту 4.5 Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
,
електропередавальна організація не мала права виставляти
споживачам додаткові рахунки, пов'язані з неправильною роботою
лічильників. Згідно з оспорюваним рішенням відповідні дії ВАТ
"XXX" свідчать про намагання перекласти недоліки у своїй
діяльності (у зв'язку з нездійсненням повірки розрахункових
засобів обліку у встановлені терміни) на споживача електроенергії
у повному обсязі;
- ВАТ "XXX", виконавши планову заміну приладів обліку
електроенергії у споживачів, опломбовує їх своїми номерними
пломбами. Про цілісність цих пломб свідчать наряди на зняття
лічильників. Зберігання споживачами номерних пломб у більшості
випадків вказує на те, що втручання в роботу розрахункового
механізму з метою заниження його показань без пошкодження пломб
було неможливим; однак ВАТ "XXX" не враховано ці обставини як
такі, що свідчать про неможливість втручання споживачів у роботу
приладів обліку;
- на підставі актів про порушення Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
та актів
експертизи понад 100 споживачам - суб'єктам господарювання
нараховано плату за недовраховану електроенергію на загальну суму
674,64 тис. грн. (без податку на додану вартість), у тому числі за
не погодженими споживачами актами порушення Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
-
на суму 490,14 тис. грн.;
- кожному споживачеві, який не сплатив донараховані суми в строки,
встановлені у додаткових рахунках, ВАТ "XXX" надіслало
попередження про припинення електропостачання відповідних об'єктів
у зв'язку з несплатою цих сум. Назване товариство під загрозою
припинення електропостачання з його мереж та за відсутності
альтернативних джерел електропостачання, які були б здатні
забезпечити звичайний режим діяльності виробничих та інших
об'єктів споживачів електроенергії, останні з метою запобігти
зупинці виробництва вносили на рахунок електропостачальника кошти
згідно із зазначеними актами або укладали договори
реструктуризації заборгованості (всього укладено 19 відповідних
договорів на суму 152,62 тис. грн.), а також зверталися до
господарського суду за захистом своїх охоронюваних законом
інтересів. За наданою ВАТ "XXX" інформацією, споживачі сплатили
196,10 тис. грн. згідно з актами про порушення Правил
( z0417-96 ) (z0417-96)
, якими (актами) зафіксовано підроблення відтиску
тавра державного повірника і які не були погоджені споживачами.
Попередні судові інстанції, проаналізувавши зазначені в
оспорюваному рішенні факти порушень, встановили, що ВАТ "XXX" при
складанні актів про порушення Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
, виконанні
експертизи лічильників електроенергії у споживачів - суб'єктів
господарювання, здійсненні донарахування коштів за електроенергію
допускало порушення Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
, у тому числі пунктів 4.5,
4.11, 7.31, 7.32 цього нормативно-правового акта.
У зв'язку з цим зазначені судові інстанції дійшли висновку про те,
що дії ВАТ "XXX", які полягали у спонуканні споживачів
електроенергії під загрозою припинення електропостачання їх
об'єктів до сплати на користь названого товариства грошових сум,
донарахованих цим споживачам за актами (як узгодженими, так і не
узгодженими споживачами) порушення Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
та згідно з
висновками запровадженої ВАТ "XXX" експертизи оригінальності
відтиску тавра державного повірника, за недоведеності фактів
втручання споживачів у роботу приладів обліку електроенергії з
метою заниження їх показників (зокрема у випадках цілісності пломб
ВАТ "XXX"), є порушенням законодавства про захист економічної
конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою
статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку,
що призвело до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання,
які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на
ринку.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
захист прав споживачів
електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав
регулюється, зокрема, Законом України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
.
Згідно з пунктом 1.10 Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
спірні питання між
споживачем та постачальником електричної енергії або
електропередавальною організацією розглядаються в межах наданих
законодавством повноважень, зокрема, Антимонопольним комітетом
України.
Стаття 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"
( 3659-12 ) (3659-12)
відносить до основних завдань названого Комітету,
зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням
законодавства про захист економічної конкуренції на засадах
рівності cуб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав
споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень
законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про захист
економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
державний контроль за
додержанням законодавства про захист економічної конкуренції,
захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його
порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Статтею 13 названого Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
визначено, що зловживанням
монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи
бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне
(домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести
до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема
обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання,
або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи
споживачів, які були б неможливими за умов існування значної
конкуренції на ринку.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку,
зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов
придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити
за умов існування значної конкуренції на ринку; часткова або повна
відмова від придбання або реалізації товару за відсутності
альтернативних джерел реалізації чи придбання.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем згідно з пунктом 2
статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
визнається порушенням законодавства про захист
економічної конкуренції, яке, зокрема, тягне за собою накладання
штрафу в розмірах, передбачених статтею 52 названого Закону
( 2210-14 ) (2210-14)
.
З урахуванням встановлених попередніми судовими інстанціями
обставин справи, що входять до предмету доказування в ній, та
зазначених приписів законодавства названі судові інстанції дійшли
правильного висновку про відповідність оспорюваного рішення
вимогам закону та визначеній законом компетенції органу, який його
прийняв, і відтак про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги не можуть бути взяті до уваги Вищим
господарським судом України з огляду на таке.
В обґрунтування цих доводів скаржник посилається на статтю 29 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, якою, на його думку, визначено вичерпний
перелік дій, що визнаються зловживанням монопольним становищем, та
вважає, що його дії, зазначені в оспорюваному рішенні, під цей
перелік не підпадають. Однак скаржником не враховано припис
частини першої статті 41 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, за яким
законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з
недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням
монополізму у господарській діяльності, складається з цього
Кодексу ( 436-15 ) (436-15)
, закону про Антимонопольний комітет України,
інших законодавчих актів. Саме таким "іншим законодавчим актом" у
даному разі є Закон "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
, за нормами якого кваліфіковано дії ВАТ "XXX".
Порушень чи неправильного застосування попередніми судовими
інстанціями вимог інших нормативно-правових актів, на які
посилається скаржник, Вищим господарським судом України також не
встановлено.
Доводи скаржника, пов'язані з оцінкою доказів, які вже були
предметом дослідження попередніми судовими інстанціями, та
правильністю встановлення ними фактичних обставин справи, не
можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги з огляду
на приписи частини другої статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за якими касаційна
інстанція не має права, зокрема, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені у касаційній скарзі "узагальнені результати по
споживачам, по яким проводилася перевірка ХОТВ АМК України" не
спростовують висновків господарських судів першої та апеляційної
інстанцій у даній справі.
Передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових
рішень не вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
постановив:
Рішення господарського суду Херсонської області від 12.04.2005 та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
07.06.2005 зі справи N 8/75-О-05 залишити без змін, а касаційну
скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX" - без задоволення.