ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2006 Справа N 43/18
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. - головуючого, Панченко Н.П., Самусенко С.С. -
доповідача
за касаційною скаргою АТ "Україна-Холдинг-Лізинг"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.07.2005
у справі N 43/18
господарського суду міста Києва
за позовом АТ "Україна-Холдинг-Лізинг"
до СПД - фізичної особи Б.І.В.
про визнання недійсним договору
за участю представників:
від позивача АТ "Україна-Холдинг-Лізинг" - Шаповалов І.В.
від відповідача - Бершанський І.В., Суслікова Н.М.,
Заєць Н.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2005 по
справі N 43/18 (суддя Пасько М.В.) позов задоволено за статтею 48
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, визнано недійсним з моменту
укладення договір купівлі-продажу нежилого будинку від 26.09.2003
загальною площею 454,40 кв. м за адресою: м. Київ,
вул. Хорива, 29, літера А, зобов'язано СПД - фізичну особу Б.І.В.
повернути АТ "Україна-Холдинг-Лізинг" вказаний нежилий будинок,
стягнуто з АТ "Україна-Холдинг-Лізинг" на користь СПД - фізичної
особи Б.І.В. сплачених за цей будинок 1070000 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.07.2005 (головуючий суддя - Моторний О.А., судді - Кошіль В.В.,
Карась О.В.) рішення господарського суду міста Києва від
17.06.2005 по справі N 43/18 скасовано, в задоволенні позову
відмовлено.
Київський апеляційний господарський суд не погодився з
висновком суду першої інстанції, що накладений згідно вказаних
постанов в рішенні та постанові арешт, розповсюджується на все
рухоме та нерухоме майно без будь-яких застережень і обмежень,
оскільки, зокрема, суд першої інстанції застосував ст. 55 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
в редакції Закону
N 1095-IV ( 1095-15 ) (1095-15)
від 10.07.2003, яка набула чинності після
28.08.2003, тобто після винесення зазначених постанов, матеріали
справи не містять доказів внесення відомостей про арешт спірного
нерухомого майна до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів
нерухомого майна, повноваження голови правління
АТ "Україна-Холдинг-Лізинг" в частині розпорядження майном та
укладення договорів не обмежені статутом товариства певною сумою,
тому він мав право укладати спірний договір купівлі-продажу,
оскільки обсяг його повноважень визначений вищим органом
товариства - Загальними зборами при затвердженні статуту
АТ "Україна-Холдинг-Лізинг".
В касаційній скарзі на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 14.07.2005 по справі N 43/18 позивач
АТ "Україна-Холдинг-Лізинг" не погоджується з постановою
апеляційного господарського суду, зокрема, посилаючись на
наступне.
Право державного виконавця на винесення постанов від
03.11.2001, 02.01.2002 та 14.03.2003 встановлене як окрема
виконавча дія ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
та п.п. 1.7.2, 5.6.7, додатками 26, 26-1 Інструкції про
проведення виконавчих дій ( z0865-99 ) (z0865-99)
, введеної в дію наказом
Міністерства юстиції України N 28/5 ( z0388-01 ) (z0388-01)
від 04.05.2001,
без будь-якого проведення опису та накладення арешту на конкретно
визначене майно позивача.
За аналогією закону при винесенні та дії постанови про арешт
майна боржника та оголошення заборони на його відчуження дія
арешту та заборони на відчуження стосується майна як набутого
боржником до винесення цієї постанови, так і набутого після
винесення цієї постанови.
Відповідно до вимог Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
і вимог Інструкції про проведення
виконавчих дій арешт та заборона на відчуження майна накладається
державним виконавцем, а Перша Київська державна нотаріальна
контора не накладає арешти, а лише фіксує факт накладення арешту
та заборони на відчуження у відповідних Державних реєстрах.
Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права
власності на об'єкти нерухомого майна є користувачем Державних
реєстрів.
За ч. 2 п. 3.4 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних
дій ( z0865-99 ) (z0865-99)
нотаріусами України нотаріуси вимагають при
укладенні таких договорів рішення (протокол) загальних зборів
акціонерів щодо конкретно визначеного нерухомого майна
акціонерного товариства на дату продажу цієї нерухомості.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України від 22.12.2005 N 02-12/480 утворено колегію суддів по
справі N 43/18 у наступному складі: головуючий суддя -
Плахотнюк С.О., судді Панченко Н.П., Самусенко С.С. (доповідач).
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність
застосування норм матеріального та процесуального права місцевим
та апеляційним господарськими судами при прийнятті судових рішень,
колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2005 та
постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.07.2005 по справі N 43/18 встановлено наступне.
26.09.2003 позивачем та відповідачем укладено та нотаріально
посвідчено договір купівлі-продажу нежилого будинку загальною
площею 454,40 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ,
вул. Хорива N 29 з літерою "А".
Згідно актів прийому передачі від 29.09.2003, 10.10.2003, та
25.10.2003 позивач передав, а відповідач прийняв спірний нежилий
будинок.
Акціонерне товариство "Україна-Холдинг-Лізинг" визнано
банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру постановою
господарського суду м. Києва від 30.06.2004 у справі N 43/119.
Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого
Єгоренкова С.В.
Постановою від 03.11.2001 державного виконавця відділу
Державної виконавчої служби Подільського районного управління
юстиції в м. Києві за примусовим виконанням виконавчого напису
N 2-3241 накладено арешт та заборонено відчуження всього рухомого
та нерухомого майна позивача.
Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої
служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві від
02.01.2002 за примусовим виконанням виконавчого напису N 2-3644
накладено арешт на майно позивача, зазначене у договорі застави
від 16.05.2000 та заборонено його відчуження.
Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої
служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві від
14.03.2003 за примусовим виконанням наказу господарського суду
м. Києва від 23.02.2002 N 14/751 накладено арешт та заборонено
відчуження майна позивача.
Вищий господарський суд України вважає, що апеляційний
господарський суд вірно не погодився з висновком суду першої
інстанції, що накладений згідно зазначених постанов арешт
розповсюджується на все рухоме та нерухоме майно без будь-яких
застережень і обмежень.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач
набув право власності на спірний будинок 03.09.2003 згідно
договору купівлі-продажу нежилого будинку N 86, укладеного між
позивачем та Головним управління комунальної власності м. Києва
виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської
державної адміністрації).
Згідно ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
в редакції станом на час винесення зазначених постанов
арешт майна полягав у проведенні його опису, оголошенні заборони
розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права
користування майном або його вилученні у боржника та передачі на
зберігання іншим особам.
Відповідно до п. 5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих
дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5
( z0865-99 ) (z0865-99)
від 15.12.1999 арешт майна полягає у проведенні його
опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби -
в обмеженні права користування майном або його вилученні в
боржника та передачі на зберігання іншим особам.
Згідно п. 5.6.6 Інструкції при проведенні виконавчих дій
( z0865-99 ) (z0865-99)
щодо опису та арешту майна боржника державний
виконавець складає акт опису й арешту майна (додатки 21, 21-1).
Пунктом 5.6.8 Інструкції ( z0865-99 ) (z0865-99)
визначено, що про
накладення арешту на нерухоме майно державний виконавець не
пізніше наступного дня надсилає повідомлення нотаріальному органу
за місцезнаходженням нерухомого майна. Про накладення арешту на
майно, яке підлягає реєстрації державний виконавець повідомляє
відповідні органи, які здійснюють таку реєстрацію.
Згідно п. 2.2 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження
об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства
юстиції України N 31/5 ( z0364-99 ) (z0364-99)
від 09.06.1999, Реєстратора
повідомляється в день накладення (зняття) заборони (арешту) у
встановленому цим Положенням порядку про арешт майна боржника та
оголошення заборони на його відчуження.
Апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали
справи не містять доказів внесення відомостей про арешт спірного
нерухомого майна до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів
нерухомого майна.
Враховуючи вказане, Вищий господарський суд України
погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що у
матеріалах справи відсутні докази того, що на дату укладення
спірного договору арешт було накладено саме на майно, зазначене у
договорі купівлі-продажу нежилого будинку від 26.09.2003. При
цьому, нотаріус, а відтак і відповідач як добросовісний набувач не
мали інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів
нерухомого майна про арешт та оголошення заборони на відчуження
спірного майна.
Також апеляційним господарським судом встановлено, що рішення
про продаж будівлі прийнято на позачергових загальних зборах
акціонерів АТ "Україна-Холдинг-Лізинг", про що зазначено у
протоколі позачергових загальних зборів акціонерів від 12.09.2003.
За протоколом на позачергових загальних зборах акціонерів
АТ "Україна-Холдінг-Лізинг" були присутні акціонери товариства, їх
представники, які володіють в сукупності 71,61743% статутного
фонду товариства, члени Спостережної Ради, Ревізійної комісії та
Правління товариства.
На зборах акціонерами АТ "Україна-Холдінг-Лізинг" визначено
істотні умови договору купівлі-продажу нежилого будинку, які було
покладено в основу договору.
Загальними зборами доручено голові правління
Марциновському М.Ю. укласти відповідну угоду купівлі-продажу на
визначених умовах.
Відповідно до ч. 2 п. 34 Інструкції про порядок вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом
Міністерства юстиції України N 18/5 ( z0152-94 ) (z0152-94)
від 14.06.1994,
чинної на дату укладення спірного договору, відчуження або застава
майна, що є колективною власністю, здійснюється за рішенням вищих
органів управління власника (з'їзду, конференції, загальних
зборів, тощо).
Статтею 30 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
передбачено, що окремі функції по господарському управлінню
колективним майном може бути покладено вищим органом управління
власника на створювані ним органи.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
в редакції від 23.12.1997 ( 769/97-ВР ) (769/97-ВР)
,
що діяла на момент укладення спірного договору, вищим органом
акціонерного товариства є загальні збори.
Статут Акціонерного товариства "Україна-Холдинг-Лізинг"
затверджено його загальними зборами за протоколом N 12 від
22.07.1998.
Відповідно до п.12.6 статуту Акціонерного товариства
"Україна-Холдинг-Лізинг" голова правління розпоряджається майном і
коштами акціонерного товариства, виступає розпорядником кредитів,
представляє акціонерне товариство у відносинах з вітчизняними та
зарубіжними юридичними особами та громадянами, укладає в Україні
та за її межами договори, вчиняє інші юридичні дії та видає
доручення на вчинення дій.
Повноваження голови правління АТ "Україна-Холдинг-Лізинг" в
частині розпорядження майном та укладення договорів не обмежені
статутом товариства певною сумою, тому він мав право укладати
спірний договір купівлі-продажу, оскільки обсяг його повноважень
визначений вищим органом товариства - Загальними зборами при
затвердженні статуту АТ "Україна-Холдинг-Лізинг".
Встановивши вищенаведене, апеляційний господарський суд вірно
визначив, що висновки суду першої інстанції про відсутність у
голови правління АТ "Україна-Холдинг-Лізинг" належних повноважень
на підписання спірного договору купівлі-продажу спростовується
матеріалами справи.
Приймаючи до уваги вказане, Вищий господарський суд України
визначає, що апеляційний господарський суд з урахуванням положень
Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
вірно встановив, що підстави для
визнання укладеного між сторонами по справі договору
купівлі-продажу нежилого будинку від 26.09.2003 згідно статті 48
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірними
висновки апеляційного господарського суду, що рішення місцевого
господарського суду не відповідало обставинам справи і вимогам
законодавства та підлягало скасуванню з відмовою у позові.
Таким чином, за результатом розгляду касаційної скарги на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.07.2005 по справі N 43/18 судова колегія вважає, що з
урахуванням вищенаведених встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин у справі апеляційним господарськими
судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального
права і підстави для скасування оскаржуваного судового рішення
апеляційної інстанції у даній справі відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АТ "Україна-Холдинг-Лізинг" залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.07.2005 по справі N 43/18 залишити без змін.
Справу N 43/18 повернути господарському суду міста Києві.
Головуючий суддя С.Плахотнюк
Судді: Н.Панченко
С.Самусенко