ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2006 Справа N 2/100-пд-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. - головуючий, Козир Т.П., Семчука В.В. розглянув
касаційну скаргу приватного підприємця Д.Л.О. на рішення
господарського суду Херсонської області від 09.06.2005 р.,
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
04.10.2005 р. у справі N 2/100-пд-05 за позовом товариства з
обмеженою відповідальністю Фірми "Емін ЛТД" до приватного
підприємця Д.Л.О. про розірвання договору від 11.05.2002 р. та
зустрічним позовом приватного підприємця Д.Л.О. до товариства з
обмеженою відповідальністю Фірми "Емін ЛТД"
про визнання права власності
за участю представників позивача - Міткохер С.Б., відповідача
- Забавського Д.А., Січінави Т.М.
Рішенням господарського суду Херсонської області від
09.06.2005 р. позов товариства з обмеженою відповідальністю Фірми
"Емін ЛТД" задоволено; розірвано договір про участь у пайовому
будівництві від 11.05.2002 р.; у задоволенні зустрічних позовних
вимог приватного підприємця Д.Л.О. відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
04.10.2005 р. рішення господарського суду Херсонської області від
09.06.2005 р. змінене; резолютивну частину викладено в наступній
редакції: "за первісним позовом про розірвання договору про участь
у пайовому будівництві від 11.05.2002 р. провадження у справі
припинити; за зустрічним позовом про визнання права власності в
позові відмовити".
У касаційній скарзі приватний підприємець Д.Л.О. просить
скасувати рішення господарського суду Херсонської області від
09.06.2005 р., постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 04.10.2005 р., посилаючись на те, що вони прийняті з
порушенням норм законодавства, та прийняти нове рішення про
визнання за нею права власності на каналізований туалет за
адресою: м. Скадовськ, вул. Набережна, біля диско-бару "Зелений
театр".
Відзив на касаційну скаргу від товариства з обмеженою
відповідальністю Фірми "Емін ЛТД" до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін,
суд встановив наступне.
У квітні 2005 р. товариство з обмеженою відповідальністю
Фірма "Емін ЛТД" звернулося до господарського суду з позовом та
уточненням до нього про розірвання договору про участь у пайовому
будівництві від 11.05.2002 р., укладеного між ним та приватним
підприємцем Д.Л.О. з посиланням на невиконання останньою
договірних зобов'язань.
У червні 2005 р. приватний підприємець Д.Л.О. звернулася до
господарського суду з зустрічним позовом про визнання за нею права
власності на каналізований туалет за адресою: м. Скадовськ,
вул. Набережна, біля диско-бару "Зелений театр", що є предметом
договору про участь у пайовому будівництві від 11.05.2002 р.
Верховний Суд України в ч. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму від
29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
з наступними змінами "Про
судове рішення" роз'яснив, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України, а обґрунтованим визнається рішення,
в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Місцевий та апеляційний суди при вирішенні спору не
дотримались наведених роз'яснень Верховного Суду України, не
виконали вимог відповідно п. 3 ст. 84, п. 7 ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та в порушення ст. 43 ГПК України не забезпечили
повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Так, відмовляючи відповідачу в задоволенні зустрічного
позову, місцевий суд зазначив, що зустрічні позовні вимоги
заявлені після 01.06.2005 р., тобто після закінчення строку дії
договору про участь у пайовому будівництві від 11.05.2005 р.
Апеляційний суд факт закінчення строку дії договору визнав
підставою для припинення провадження у справі в частині вимог
позивача про розірвання договору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Однак, суди першої і другої інстанцій не врахували того, що
правовим наслідком розірвання договору згідно п. 2 ст. 202
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
є припинення господарського зобов'язання,
тоді як закінчення строку договору не звільняє сторони від
відповідальності за його порушення (ч. 4 ст. 631 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
В такому разі апеляційний суд помилково припинив провадження
у справі замість вирішення спору по суті, а посилання місцевого
суду в якості підстави відмови в зустрічному позові на закінчення
строку дії договору не можна визнати обґрунтованим.
Суди також встановили, що приватним підприємцем не доведено
виконання договірних зобов'язань по перерахуванню позивачу
обумовлених договором коштів чи внесення їх до каси позивача.
При цьому суди не обговорювали питання про застосування до
правовідносин сторін приписів цивільного законодавства, що
регулюють здійснення юридичною особою цивільних прав і обов'язків.
Так, ст. 92 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що юридична особа
набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої
органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної
особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в
інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не
перевищувати своїх повноважень.
Однак, суд не перевірив чи діяв директор ТОВ Фірми "Емін"
відповідно до установчих документів товариства чи закону при
укладенні договору та чи дійсно ним від імені юридичної особи
отримані кошти від приватного підприємства в сумі 30 000 грн.
згідно п. 3 договору. Саме зазначеній обставині суду належало дати
оцінку з точки зору підтвердження сторонами договору від
11.05.2002 р. виконання відповідачем зобов'язання по оплаті участі
у пайовому будівництві об'єкту. В залежності від результатів
правової оцінки цього факту суду потрібно було навести підстави
звільнення позивача від виконання договірних зобов'язань.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення не
можуть вважатись законними та обґрунтованими, тому підлягають
скасуванню, а справа - передачі для розгляду місцевому суду.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об'єктивного, всебічного з'ясування обставин справи, дійсних прав
та обов'язків сторін і залежно від установленого прийняти законне
і обґрунтоване рішення.
Згідно приписів ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
по сплаті державного мита за подання касаційної скарги в сумі
42,50 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу приватного підприємця Д.Л.О. задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Херсонської області від
09.06.2005 р., постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 04.10.2005 р. у справі N 2/100-пд-05 скасувати.
3. Справу N 2/100-пд-05 передати для розгляду господарському
суду Херсонської області.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірми
"Емін ЛТД" на користь приватного підприємця Д.Л.О. 42,50 грн.
витрат по сплаті державного мита.
5. Доручити господарському суду Херсонської області видати
наказ.
Головуючий, судді О.Шульга
Т.Козир
В.Семчук