ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
24.01.2006 Справа N 1/11
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 23 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого,
судді [...], суддів [...], за участю представника позивача і
третьої особи [...] (дов. від 20.01.2005 та від 14.06.2005),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
спільного підприємства у формі товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" на рішення від 3 червня 2005 року
господарського суду Закарпатської області та постанову від 8
вересня 2005 року Львівського апеляційного господарського суду у
справі N 1/11 за позовом спільного підприємства у формі товариства
з обмеженою відповідальністю "XXX" до сільськогосподарського
товариства з обмеженою відповідальністю "YYY", приватного
підприємства "ZZZ", третя особа - приватний підприємець [...],
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, усунення
перешкод в користуванні майном, спонукання до виконання дій,
встановив:
Рішенням від 3 червня 2005 року господарського суду Закарпатської
області (суддя [...]), залишеним без змін постановою від 8 вересня
2005 року Львівського апеляційного господарського суду, в позові
відмовлено з мотивів безпідставності.
Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" просить судові рішення скасувати з підстав
неправильного застосування судами статей 189, 215 і 659 Цивільного
кодексу України та постановити нове рішення, яким позовні вимоги
задовольнити.
Третя особа доводи касаційної скарги підтримує.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового
засідання, проте представники відповідачів в судове засідання не
з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про визнання недійсним
договору від 29 грудня 2004 року купівлі-продажу 59/100 частин з
70/100 частин нежилого приміщення під N 1 по пров. Ч-ському в с.
Р-ськ H-ського району (приміщення N 1-101-17 та 1-22 першого I
поверху та 1-11-1-13 другого поверху) загальною площею 667,6 кв.м;
усунення перешкод у користуванні об'єктом викупу з відновленням
становища, яке існувало до порушення прав і інтересів позивача та
третьої особи; спонукання сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "YYY" на вчинення дій по завершенню
викупу об'єкта купівлі-продажу позивачем і господарськими судами;
встановлено, що 17 квітня 2002 року між спільним підприємством у
формі товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" (покупець) і
сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю
"YYY" (продавець) був укладений договір N 5/5, відповідно до умов
якого відповідач продає, а позивач купує будову консервного заводу
за ціною 71880 грн.
Позивач в період з 26 квітня 2002 року по 15 листопада 2002 року
перерахував відповідачу 58800 грн., що підтверджується фінансовими
документами. Проте, як встановлено господарськими судами,
призначення платежу на них вказане різне: "за приміщення згідно
договору N 5/5 від 17 квітня 2002 року", "предоплата", "фінансова
допомога".
За таких обставин господарські суди дійшли висновків про те, що
факт перерахування цих коштів не свідчить про сплату ціни
договору, а є виконанням позивачем умови, встановленої пунктом 2
договору від 17 квітня 2002 року щодо надання
сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю
"YYY" фінансової допомоги.
В подальшому між сільськогосподарським товариством з обмеженою
відповідальністю "YYY" (продавець) та приватним підприємством
"ZZZ" (покупець) було укладено договір від 29 грудня 2004 року
купівлі-продажу, предметом якого є продаж 59/100 частин з 70/100
частин нежилого приміщення під N 1 по пров. Ч-ському в с. Р-ськ
H-ського району (приміщення N 1-101-17 та 1-22 першого I поверху
та 1-11-1-13 другого поверху) загальною площею 667,6 кв.м.
Господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в
задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним цього
договору з підстав невідповідності його умов вимогам статей 188
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та статті 659 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки зазначені норми регулюють
умови і порядок розірвання договорів його учасниками, до яких
позивач не відноситься.
За результатами вирішення спору в цій частині господарські суди не
встановили підстав визнання спірного договору від 29 грудня 2004
року недійсним.
Господарські суди також дійшли обґрунтованого висновку про відмову
в задоволенні позову в частині усунення перешкод в користуванні
спірним майном, оскільки позивач не є власником спірного майна.
З цих же мотивів господарські суди правомірно відмовили в
задоволенні позовних вимог про спонукання сільськогосподарського
товариства з обмеженою відповідальністю "YYY" на вчинення дій по
завершенню викупу об'єкта позивачем.
Інші твердження скаржника досліджували апеляційним господарським
судом і їм дана належна юридична оцінка.
За змістом статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція переглядає у касаційному
порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин
справи і не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд постановив:
Рішення від 3 червня 2005 року господарського суду Закарпатської
області та постанову від 8 вересня 2005 року Львівського
апеляційного господарського суду у справі N 1/11 залишити без
змін, а касаційну скаргу спільного підприємства у формі товариства
з обмеженою відповідальністю "XXX" без задоволення.