ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2006 Справа N 6/190
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Перешикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства
"Нафтогазбезпека" НАК "Нафтогаз України"
на постанову від 31.08.2005 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 6/190 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Любе
місто спецодяг"
до Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" НАК "Нафтогаз
України"
про стягнення 752597,77 грн.
за зустрічним позовом Дочірнього підприємства
"Нафтогазбезпека" НАК "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любе місто
спецодяг"
про визнання договору та актів приймання-передачі за
договором недійсними
За участю представників сторін:
позивача - Рацун О.В., за довіреністю
відповідача - Кривенко Ю.Л., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.04.2005 р. у
справі N 6/190 (суддя Ковтун С.А.), яке залишене без змін
постановою від 31.08.2005 р. Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів - Кондес Л.О. (доповідач),
Куровський С.В., Тищенко А.І.), первісний позов задоволено
частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь
позивача 740 427,09 грн.- боргу з урахуванням індексу інфляції,
12 064,19 грн. - 3% річних, 1700 грн. - держмита, 117,69 грн. -
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в
решті частини первісного позову - відмовлено. За зустрічним
позовом провадження у справі в частині визнання недійсними актів
приймання-передачі - припинено, в решті частини зустрічного позову
відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у справі судовими
рішеннями, звернувся Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від
31.08.2005 р. Київського апеляційного господарського суду та
рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2005 р. у справі
N 6/190, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у
первісному позові та задовольнити зустрічний позов, визнати
недійсним договір від 31 березня 2004 р. N 17, зобов'язати
позивача повернути відповідачеві сплачені за договором кошти в
розмірі 160102,00 грн., стягнути з ТОВ "Любе місто спецодяг"
моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
22.12.2005 р. в судовому засіданні касаційної інстанції
оголошувалася перерва до 19.01.2006 р.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду
першої інстанції з позовом до відповідача про стягнення з
останнього боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів
річних у розмірі 752 597,77 грн. за договором N 17 від
31.03.2004 р.
Судами встановлено, що 31.03.2004 р. між Дочірнім
підприємством "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України" (замовником) та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Любе місто спецодяг" (виконавцем) було укладено
договір N 17 (надалі - Договір), відповідно до якого відповідач
доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання щодо проведення
екологічного обстеження ґрунту в місцях, погоджених із замовником
і виконавцем.
Задовольняючи первісний позов про стягнення з відповідача на
користь позивача 740 427,09 грн. - боргу, місцевий та апеляційний
суди виходили з того, що між позивачем та відповідачем були
підписані акти-приймання передачі виконаних робіт та результати
лабораторних аналізів, які підтверджують факт виконання позивачем
та прийняття відповідачем робіт на визначену Договором суму.
Зустрічний позов залишено судами без задоволення з огляду на
недоведеність обставин на які посилається відповідач, а також з
тих підстав, що за своєю правовою природою договір N 17 від
31.03.2004 р. є договором підряду, оскільки істотні умови договору
свідчать про це, у зв'язку з чим застосування відповідачем до
правовідносин сторін правил глави 62 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, на
думку попередніх судових інстанцій, є необґрунтованим.
Відповідно до ст. 111-5 ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для
перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Колегія суддів зазначає, що висновки місцевого та
апеляційного господарських судів зроблені без належної правової
оцінки обставин справи та при неповному їх встановленні у
прийнятих судових рішеннях.
Як вбачається змісту договору N 17 від 31.03.2004 р.
відповідно до п. 4.1. позивач зобов'язався:
організувати проведення робіт по взяттю проб ґрунту для
проведення екологічного обстеження в місцях, вказаних
відповідачем;
визначити і обґрунтувати методику проведення екологічного
обстеження;
забезпечити необхідні умови зберігання взятих проб;
провести і надати відповідачу результати проведених аналізів.
Відповідач прийняв на себе зобов'язання надати позивачу всі
необхідні дані для забезпечення можливості виконання позивачем
прийнятих на себе зобов'язань та оплатити надані позивачем послуги
відповідно до умов договору (розділ 3).
Відповідно до ст. 892 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором на
виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та
технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести
за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок
нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову
технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану
роботу та оплатити її.
З вищенаведеної норми права вбачається, що законодавець
розрізняє договір на виконання науково-дослідних робіт та договір
на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
науково-дослідні роботи є
однією із основних форм науково-технічної діяльності.
Інструкція про порядок складання статистичної звітності
N 1-наука "Звіт про виконання наукових та науково-технічних робіт"
( z0852-03 ) (z0852-03)
(затверджена наказом Державного комітету статистики
України від 9 вересня 2003 р. N 290 ( z0850-03 ) (z0850-03)
, зареєстрована в
Міністерстві юстиції України 14 грудня 2005 р. за N 1494/11774
( z1494-05 ) (z1494-05)
передбачає, що під науковими дослідженнями та
розробками слід розуміти творчу діяльність, яка здійснюється на
систематичній основі з метою збільшення обсягу наукових знань, у
тому числі про людину, природу та суспільство, а також пошук нових
сфер застосування цих знань.
Абзацом 5 зазначеної Інструкції ( z0852-03 ) (z0852-03)
, встановлено, що
критерієм, який дає змогу відрізнити наукові дослідження та
розробки від супутніх їм видів діяльності, є наявність у
дослідженнях та розробках значного елемента новизни. У
відповідності до цього критерію конкретний проект в залежності від
мети проекту відноситься чи не відноситься до наукових досліджень
та розробок.
Аналогічні положення містять пункти 3, 4 Інструкції щодо
заповнення форми державного статистичного спостереження N 1-наука
"Звіт про виконання наукових та науково-технічних робіт", яка
затверджена на зміну вищенаведеної інструкції наказом Державного
комітету статистики України від 28 листопада 2005 р. N 382
( z1494-05 ) (z1494-05)
, зареєстрована в Міністерстві юстиції України
14 грудня 2005 р. за N 1494/11774.
Колегія суддів зазначає, що попереднім судовим інстанціям для
правильного вирішення спору необхідно було оцінити в розрізі
вищенаведених норм права не лише умови договору N 17 від
31.03.2004 р., а й відповідну документацію, якою супроводжувалося
проведення дослідів та отримання відповідних результатів, а також
методику проведення екологічного обстеження, визначення та
обґрунтування якої є обов'язком позивача згідно п. 1.4. договору.
А при необхідності, для роз'яснення питань, що потребують
спеціальних знань, призначити судову експертизу. І лише за
результатами оцінки вказаних обставин вирішити питання щодо
обґрунтованості застосування відповідачем до спірних правовідносин
положень Глави 62 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
"Виконання
науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних
робіт".
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, з метою
виконання прийнятих на себе за договором зобов'язань позивачем
було укладено ряд договорів з іншими особами, за якими їм було
доручено проведення робіт щодо відбору проб ґрунту та лабораторних
робіт, тобто робіт, спрямованих на досягнення результатів,
визначених предметом договору N 17 від 31.03.2004 р.
31.03.04 р. позивачем був укладений договір N 31/03-07 з ТОВ
"Голдекс", предметом якого є виконання останнім відбору проб
ґрунту для лабораторного обстеження (визначення сумарного вмісту
нафтогазпродукту в ґрунті) на об'єктах вказаних позивачем.
Інший договір, який був підписаний позивачем з субпідрядною
організацією, укладено 27.07.04 з ПДРГП "Північгеологія",
відповідно до якого виконавець взяв на себе обов'язок виконання
лабораторних робіт для визначення сумарного вмісту нафтопродуктів.
Як стверджує відповідач, взяття проб ґрунту та проведення
екологічного дослідження, здійснили не співробітники Позивача - як
єдиного виконавця за Договором та законом, - а невідомі замовнику
особи, невідомо де. Місця взяття проб з відповідачем не
погоджувалися, за дозволом на взяття проб на охороняємій території
позивач не звертався. В підтвердження наведеного відповідач
посилається на витяги з журналу, з яких вбачається, що охороняєму
відповідачем зону за відповідний період (квітень-жовтень
2004 року), а ні представники відповідача, а ні позивача, не
відвідували. Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про
те, що акти виконаних робіт були складені посадовими особами
підприємства у змові та є фіктивними.
Відповідно до протоколу від 31.03.2004 р. про узгодження
договірної ціни до договору N 17 від 31.03.2004 р. вартість робіт
по взяттю однієї проби включає, в тому числі, витрати на:
заробітну плату спеціалістів;
транспортні витрати,
відрядження,
проживання,
забезпечення обмундируванням та витратними матеріалами;
оренду обладнання;
забезпечення мобільним та радіозв'язком.
З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що
для встановлення виконання умов спірного договору, попереднім
судовим інстанціям необхідно було достовірно встановити, в яких
місцях та ким проводилося взяття проб, а також витребувати і
дослідити документацію, якою супроводжується виконання вказаних
робіт та лабораторні дослідження. У зв'язку з цим, залучити до
участі у справі в якості третіх осіб ТОВ "Голдекс", ПДРГП
"Північгеологія", які б підтвердили або спростували вищенаведені
обставини документально.
Судами також не встановлено, чи погоджувалися місця взяття
проб із позивачем, не зважаючи на те, що такий обов'язок
безпосередньо випливає із п.п. 1.1 договору N 17 від 31.03.2004 р.
Окрім того, відповідно до п. 4.1. договору позивач
зобов'язався не лише надати відповідачу результати проведених
аналізів у вигляді зведених таблиць, а й визначити і обґрунтувати
методику проведення екологічного обстеження. Проте, виконання
вказаного пункту договору судами не перевірялося.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з господарського спору повинно
прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і
процесуального права та фактичними обставинами справи, з
достовірністю, встановленими судом.
Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були
предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на
увазі, що у відповідності зі статтею 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази
підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для
господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані
стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині
рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні
обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги
судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на
користь якої приймається рішення, є порушення вимог статті 42
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої
та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийняття судових
рішень не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам
у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про
не з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для
правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Беручи до уваги, що вищевказані питання не були предметом
судового розгляду при вирішенні господарського спору, правова
оцінка їм не надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий
розгляд до місцевого господарського суду.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека"
НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Постанову від 31.08.2005 р. Київського апеляційного
господарського суду та рішення Господарського суду м. Києва від
29.04.2005 р. у справі N 6/190 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду
м. Києва.
Головуючий суддя Є.Першиков
Судді Г.Савенко
І.Ходаківська