ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19.01.2006 Справа N 48/256
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - [...], суддів: [...], розглянувши касаційну скаргу
ТОВ "XXX" на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 01.11.2005 року у справі за позовом ТОВ "YYY" до ТОВ "XXX"
про стягнення коштів встановив:
у червні 2005 року ТОВ "YYY" звернулося до господарського суду м.
Києва з позовом до ТОВ "XXX" про стягнення 34100 грн. боргу за
продану відповідачу автозаправну станцію згідно договору
купівлі-продажу від 02.08.2003 року 83764 грн. на відшкодування
втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 2149 грн.
річних, а всього 120013 грн.
Заявою від 22.07.2005 року N 61 позивач збільшив свої вимоги і,
окрім 34100 грн. боргу, 2407 грн. відсотків, 89498 грн. на
відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції
просив стягнути з відповідача і 2728 грн. пені, нарахованої за
період травня-липня 2005 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.08.2005 року позов
задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на
користь позивача 34100 грн. боргу, 1143,52 грн. пені, 190,59 грн.
відсотків, 252,34 грн. від знецінення коштів внаслідок інфляції.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.11.2005 року рішення господарського суду м. Києва від
01.08.2005 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким з ТОВ "XXX"
на користь ТОВ "YYY" стягнуто 34100 грн. боргу, 2728 грн. пені,
2407 грн. відсотків та 89498 грн. на відшкодування втрат від
знецінення коштів внаслідок інфляції.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильну правову
оцінку апеляційним господарським судом обставин справи,
помилковість висновків щодо визначення сторонами спірного договору
строків платежу і просить постанову апеляційного господарського
суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції
залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного
господарського суду від 01.11.2005 року у частині стягнення пені -
скасуванню, виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 02.08.2003 року
сторони уклали договір купівлі - продажу, за умовами якого
відповідач придбав у власність комплекс автозаправної станції за
1855000 грн., розрахуватись за який зобов'язався на протязі
найближчих десяти днів з часу завершення приймання - передачі
придбаного майна, що підтверджується п. 3.4 договору та узгодженим
сторонами графіком платежів.
На виконання договору, по акту приймання - передачі від 06.08.2003
року позивач передав технічну документацію, а актом від 07.08.2003
року передав відповідачу обладнання та інше майно і зауважень,
щодо виконання позивачем умов договору, відповідач не має.
Не оспорює відповідач і обсяги та строки здійснених ним платежів
на протязі серпня-грудня 2003 року, а також залишок заборгованості
на час розгляду спору судом у сумі 34100 грн.
Надаючи оцінку діям відповідача по виконанню договору
купівлі-продажу, щодо оплати придбаного майна, апеляційний
господарський суд правильно зазначив, що визначення нотаріально
посвідченим договором купівлі - продажу суми договору, та
зазначення у ньому про те, що платежі повинні здійснюватись у
черговості, визначеній графіком платежів, узгодження цього графіку
у простій письмовій формі не суперечить вимогам цивільного
законодавства, щодо форми договорів, підтверджує наявність
зобов'язань відповідача по здійсненні платежів у погоджені строки,
а порушення строків оплати зобов'язує його сплатити суму боргу з
урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три
проценти річних від простроченої суми.
З наведених вище мотивів апеляційний господарський суд
обґрунтовано постановив про стягнення заборгованості з урахуванням
інфляції за весь час прострочення та відсотків, і підстав для
скасування постанови апеляційного господарського суду у цій
частині, з наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія
не вбачає.
В той же час, постанова апеляційного господарського суду у частині
стягнення пені нарахованої за період травня - липня 2005 року не
може залишатись без змін і підлягає скасуванню, виходячи з
наступного.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання
зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором
припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало
бути виконано.
За умовами договору від 02.08.2003 року розрахунки за придбаний
об'єкт підлягали завершенню 16.08.2003 року, а тому нарахування
пені можливе лише з цього часу та на протязі найближчих шести
місяців.
При такому положенні, підстав для нарахування і стягнення пені за
період травня - липня 2005 року не було, а тому, за таких
обставин, та враховуючи, що судом допущена неправильна правова
оцінка і додаткового дослідження матеріалів справи не вимагається,
судова колегія вважає можливим не передавати справу на новий
судовий розгляд, і скасовуючи постанову апеляційного
господарського суду, стосовно пені, постановити нове рішення про
відмову у задоволенні позову у цій частині.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, постановив:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.11.2005 року в частині стягнення 2728 грн. пені скасувати і у
позові у цій частині відмовити. У решті постанову Київського
апеляційного господарського суду від 01.11.2005 року залишити без
змін.